Доволі цікаво було б коротко розглянути стратегію Марселя щодо транспорту для того, щоб побачити, чи можна запропонувати використати досвід цього міста для Одеси та України.

Основна роль транспорту в Марселі:
доступність, транспортні мережі,
внутрішній зв’язок і високошвидкісні поїзди

Економічна теорія висвітлила основну роль інфраструктур у реґіональному та місцевому розвитку (Б’єйль, 1986 р.). Припущення про те, що ефект поляризації відбувається разом з економічним зростанням (Перру), підтверджує, що останній переважно має більший вплив на міста, віддалені від столиці. Доведемо це на прикладі Одеси та Марселя. Без проведення спеціальної державної політики такі офцентри переживатимуть процес дезіндустріалізації та занепад транспортних інфраструктур і, найперше, державних інфраструктур – освіти, охорони здоров’я. Це є надзвичайно важливим: по-перше, щодо «впливу доходу» – заощадження часу, збільшення мобільності, прибутків від зростання продуктивності, кращого розташування ресурсів і більшої конкурентоспроможності, а по-друге, щодо «впливу можливості» – змушеної мобільності, нових потреб, економіки агломерації, позитивних зовнішніх факторів. Нещодавно науковці висвітлили роль цих інфраструктур щодо людського капіталу (ендогенна теорія зростання Солови), а це навчальні центри, науково-дослідна діяльність, нині доволі динамічна у Марселі.

Перший урок, який можна отримати з досвіду Марселя, це реальна важливість транспортної галузі та розвитку транспортної інфраструктури: економіка Марселя відкрита для Європи, зони Середземномор’я та інших реґіонів Франції. Марсель має міжнародний порт для паромів, круїзного та морського транспорту, міжнародний аеропорт (Марсельський Маріган (Marignane) – другий за величиною аеропорт Франції), де встановлені спеціальні зв’язки із зоною Середземномор’я. Вплив діяльності транспорту на економіку Марселя був очевиднішим під час страйків у порту, наприклад, на паромі, що прямував на Корсику, чи в національній залізничній компанії. Тоді місцева економіка зазнала найбільше втрат. Протягом періоду значного економічного зростання, як і протягом цих кількох останніх років, коли у Франції показник економічного зростання становив 3% (2000 р.), вплив на місцеву економіку був доволі сильним. Протягом 1980 – 1996 рр., у період економічного становлення, річний показник зростання вантажного (+2,4%) та пасажирського (+3,1%) транспорту у Західній Європі був вищим за показник ВВП (+2,1%); а для таких міст, як Марсель та Одеса, значення цих результатів лише підсилюється. Таким чином, для сукупності портів на побережжі надзвичайно важливим є отримання переваг від сприятливого макроекономічного контексту, а також гарантій хорошого доступу до інших реґіонів країни шляхом створення високоякісної та відповідної інфраструктури. Крім цього, транспортна галузь створює робочі місця, що є основним елементом розвитку агломерацій побережжя та важливим політичним фактором.

Сполучуваність Марселя з іншими регіо-нами Франції доволі хороша: бо наявні прямі автостради із Парижем (два шляхи) та Ліоном (три шляхи, один з яких призначений суто для вантажних автомобілів). Протяжність автостради становить близько 800 кілометрів і називається вона «сонячною автострадою». На цих автострадах здійснюється більша частина транспортного руху під час шкільних канікул і більша частина руху товарів із Північної Європи (Бельгії, Німеччини, Об’єднаного королівства Великобританії та Північної Ірландії) в Італію та Іспанію.

Як бачимо, доступність до автострад – дуже важливий чинник, а державна влада сприймає це як головний елемент розвитку відносин між Марселем і внутрішніми районами: на схід Марсель сполучається із Ніццою та Італією (Генуя), а на захід – із Південно-Західною Європою та Іспанією (Барселона). Але прямі автомобільні зв’язки, такі як Паризька автострада, є недостатніми. При детальнішому розгляді можна побачити, що міжмережеві зв’язки також важливий фактор для Марселя та Одеси, «міст, які стоять на перехресті». Марсель розташований у центрі між Італією – Іспанією та Північною Європою. Але не можна однозначно оцінити вплив цієї локалізації на місцеву економічну діяльність: автостради є справді головним фактором при визначенні взаємозв’язків Марселя з іншими містами Європи. Цей аспект можна розглядати на національному рівні разом із роллю шляхів при модальному поділі транспортної системи Франції, особливо вісь північ–південь: 88% пасажирських транспортних перевезень та 75% вантажних транспортних перевезень – це перевезення автошляхами. Введення нової лінії швидкісного поїзда (Середземноморський TGV) між Марселем, Ліоном та Парижем передбачає перенесення пасажирських перевезень із надто перепов-нених автострад на залізничний транспорт, що може бути позитивним у перспективі навколишнього середовища.

Стратегічна ознака доступності такої агломерації, як у Марселі, виражена нині відкриттям нової швидкісної лінії (TGV), що дає змогу Марселю та внутрішнім районам зайняти нову позицію у транспортній політиці Франції та Європи. Насправді, з 11 червня 2001 р., завдяки проведенню нової швидкісної залізничної лінії між Ліоном і Марселем, відстань до Парижа (800 км) можна подолати за 5 год. 30 хв., а відстань від Марселя до Ліона (350 км) – за 1 год. 37 хв. (див. карту).

Сполучуваність міст Середземноморського побережжя слід глибше розглядати в аспекті нової інфраструктури. Мета цієї політики – розвиток високошвидкісної залізничної мережі (як частини транс’європейської високошвидкісної залізничної мережі (ТЄМ)) не лише для модального перенесення транспортного нагромадження із автострад на залізницю (це стосується лише пасажирського транспорту), а й покращення сполучуваності Марселя і всього реґіону. Цілком очевидним є те, що TGV