та імпортом.
Якщо порівняти тенденції імпорту та експорту в кожній групі країн (включаючи країни МАСs та MECs) протягом 1987–1997 рр. (рис. 3), то можна помітити, що міжнародна відкритість зросла більше в розвинених економіках, ніж у будь-яких інших На графіку ми обов’язково застосували логарифмічну шкалу, яка значно зменшує візуальний ефект.: спостерігається абсолютне зростання в країнах EUCs, за ними – у країнах MECs, тоді як зростання двох інших груп відбувається значно повільніше і навіть при-пиняється зі зменшенням обсягу експорту (а в країнах FSCs також обсягу імпорту). Крім того, в перших двох групах експорт зростає пропорційніше, ніж імпорт, тоді як у двох інших групах спостерігаємо протилежну тенденцію.
Рівень зростання міжнародної торгівлі в країнах МСs значно нижчий від рівня світового зростання (+6,6% за рік у період 1990–1997 рр.), а рівень зростання міжнародної торгівлі (експорту та імпорту) вищий від світового рівня у країнах EUCs (Іспанія) чи MECs (Ізраїль, Йорданія, Ліван, Кіпр, Туреччина).
Усі ці елементи разом з відповідним аналізом становища двох інших груп країн MCs (MАCs і MECs, які ми дослідили, але не подали результатів дослідження у даній праці) відобразили ситуацію, коли появляються два регіони, які доволі сильні і/або швидко розвиваються (ЄС та Середній Схід), на противагу двом іншим регіонам (Магрибу та колишнім соціалістичним країнам на Балканах і в Чорноморському регіоні, що за незначним винятком охоплюють малі країни), в яких спостерігається спад економіки. Прогнози Міжнародного валютного фонду Див. МВФ, Економічний Огляд, 2000. до 2005 р. підтверджують ці тенденції.
Отже, тепер ми можемо відобразити картину економічного регіону Середземноморського та Чорноморського басейнів, що характеризуються значними відмінностями та незбалансованістю.
По-перше, існує безпосереднє сусідство між територіями з дуже різними демографічними тенденціями. «Північному Краю» Середземного моря (країни EUCs та FSCs) характерна стабільність, тоді як «Південному Краю» (Магриб і Середній Схід, включаючи Туреччину) дуже швидкі темпи демографічного зростання.
Рис. 3. Тенденції експорту та імпорту протягом 1987–1997 рр.
По-друге, Середземноморський регіон об’єднує регіони з дуже різними економічними тенденціями. Країни EUCs мають найрозвиненіші індустріалізовані економіки в світі, і вони вступили на шлях постіндустріального розвитку та «нової» економіки, хоч і з деякими відставаннями від США. Країни MECs лише частково індустріалізовані і перебувають на шляху індустріалізації порівняно недавно. Але вони характеризуються дуже різним економічним становищем: так розвинена економіка Ізраїлю дуже відрізняється від економічно відсталих регіонів, наприклад Сірії, незважаючи на те, що вони знаходяться в центрі швидкого економічного та комерційного розвитку. Магриб, незважаючи на перспективи (30–40-річної давності) швидкої та стабільної індустріалізації та економічного зростання, зазнавав і зазнає перешкод: а саме дві великих країни (Лівія та Алжир) через політичні, соціальні та релігійні негаразди і відповідно міжнародну ізоляцію. У Марокко та Тунісі ситуація дещо інша, і вони є зачно ближчими до показників міжнародного (а саме європейського) економічного зростання, але на них впливають як загальна відсталість усього регіону, так і складні економічні та комерційні умови.
І насамкінець, колишні соціалістичні економіки в Балканському та Чорноморському регіонах зазнають впливу в результаті кризи політичної, економічної та соціальної систем, центр якої – колишній СРСР, і їх основні проблеми полягають у переході до ринкової економіки. Проблеми існують переважно в тих країнах, які розміщені найближче до колишнього Радянського Союзу (Румунія, Болгарія), або були його складовою (Україна, Грузія), а також в сучасній Югославії через політичні конфлікти (які прогнозуються і на майбутнє через конфлікт між Сербією та Чорногорією), війни та міжнародну ізоляцію. Балкани відчувають на собі вплив конфліктів через дезінтеграцію колишньої Югославії.
Присутність цього подвійного дисбалансу – демографічного та економічного – між групами географічно-суміжних країн, які історично, культурно та економічно належать до Середземномор’я, створює різні ситуації між:
розвиненим регіоном, що характеризується економічним зростанням і демографічно стабільною ситуацією (країни ЄС);
регіоном зі значним економічним і демографічним зростанням (Середній Схід);
регіоном зі значним демографічним зростанням, але економічно слабким (Магриб);
регіоном демографічно та економічно близьким до краху (колишні соціалістичні країни).
Така подвійна незбалансованість впливає на економічну та соціальну динаміку всього регіону. Одним із наслідків цього є обсяг міграції з країн Середземномор’я, Магриба та колишніх соціалістичних країн особливо до країн ЄС. Даний феномен – це результат присутності обох (демографічного та економічного) розривів, а не лише першого. Він також посилюється, а не лише створюється конфліктами, які виникають в окремих регіонах (наприклад Курдистан). Крім того, існує співвідношення між зростанням ВВП і зростянням експорту, а також між демографічним зростанням (і/або падінням ВВП) і зростанням імпорту та очевидним впливом на транспортну ситему та її функціонування.
Отже, подвійний розрив, створює ніби «трьохшвидкісний» економічний регіон, у якому не лише перший продовжується, а й посилюється у добробуті та стандартах життя, замість його усунення в майбутньому. Тому:
а) найрозвиненіші економіки (країни EUCs та деякі країни MECs ) можуть досягти високого рівня зростання, хоч і з деяким відставанням, пов’язаним з новою економікою та глобалізацією;
б) через можливий дефіцит і високу вартість у цих країнах деяких факторів і витрат на спеціалізовану робочу силу, норми навколишнього середовища, соціальні стандарти тощо) країни MECs і, можливо, малі «аномальні» країни в інших регіонах (Словенія, Туніс) – це ідеальний «доповнюючий регіон» щодо наявності та вартості основних затрат, що й приваблює іноземні інвестиції;
в) на відміну від цих країн, більшість країн FSCs, як і Лівія та Алжир, малопривабливі для інвестицій, їх переваги, пов’язані з наявністю і низькою вартістю деяких затрат (на некваліфіковану робочу силу, землі, вседозволеність законів про