митних тарифів і зборів для іноземного інвестора, екстериторіальністю й ін.Для країн, що організують ОЗ, вигода складаєтьсяу залученні додаткових іноземних інвестицій, збільшенні доходів, створенні додаткових робочих місць, що, у цілому,сприяє розвитку національної економіки.
Оффшорний бізнес концентрується, як правило в банківській, страховій справі, морському судноплавстві, операціях з нерухомістю в трастовой діяльності, у всіх видах експортно-імпортних операцій у консалтингу.
Діяльність ОЗ фахівцями оцінюється дуже неоднозначно. Багато сходяться в думці , що оффшорные центри найчастіше є місцем відмивання «брудних грошей» і різного роду банківських афер.
Багато українських підприємців створюють офшшорі компанії в названих ОЗ, ховаючи доход у твердій валюті на офшшорных рахунках.Боротися з цим можна тільки шляхом створення пільгового режиму інвестування і збереження валюти в Україні. У противному разі, у умовах ліберизації зовнішньоекономічних зв'язків валюта в усі більш зростаючих об”ємах буде витікати за границю.
Вільні порти – створюються при портах та аеропортах, на ввезений товар не сплачується мито до того часу поки він знаходиться на складі, а сплачується після його реалізації. Наприклад: порт Гамбург(ФРН).
Експортно та імпортно промислові зони – орієнтовані на зовнішню та внутрішню торгівлю і покликані забезпечити країну дефіцитними товарами, а місцеві підприємства передовою технологією. Наприклад:зона Манус(Бразилія)
Зона Монтего-Бей, Ямайка.
Комплексні зони – як правило, великі за територією і містять у собі ознаки різних типів ВЕЗ. Як свідчить світова практика найефіктивнишими є зони-острови, наприклад: Шрі-Ланка, Маврикій, Хайнань. Географічна ізольованість подібних зон надійно захищає їх, особливо на початковій стадії розвитку, і тим самим підвищує шанс виживання цих “острівців податкового раю” у суворому економічному просторі.