Визначення вимог до інформації, як перший етап дослідження, містить в собі проблему ідентифікації цілей та завдань. Якщо маркетолог (чи замовник дослідження) може чітко сформулювати мету майбутньої ро-боти, то завдання стають певними етапами, складовими досягнення цілі. У цьому класичному підході визначення вимог до інформації формується зверху вниз: мета, завдання, перелік необхідних показників та процесів, що необхідно дослідити .
Зміст другої стадії процесу міжнародного маркетингового дослід-ження полягає в зборі даних і має такі складові:
- інвентаризація банку даних;- збір вторинної інформації;- планування дослідження; - проведення дослідження
Найскладнішою стадією є аналіз інформації. Отримана кількісна та якісна інформація аналізується за допомогою методів статистики, еконо-метрії, соціометрії, кваліметрії, біхевіоризму. Якщо отримана інформація не відповідає критеріям якості для прийняття маркетингових рішень (релевантність, точність, надійність, актуальність тощо), то необхідно по-вернутися на попередній етап та оновити банк даних.
На останьому етапі дослідницький колектив представляє результати та рекомендації.
45. Сучасний міжнародний маркетинговий комплекс.
Міжнародний маркетинговий комплекс— це система інструментів, методів, прийомів, підходів щодо товару ціни, просування, каналів розподілення, використання яких має на меті форму-вання конкурентних переваг на цільовому сегменті або певному за-рубіжному ринку.
Елементами маркетингового комплексу є:*
товар, *
ціна ,*
просування ,*
канали розподілення .
Сукупність цих маркетингових елементів та їх адаптація до вимог певного сегмента дістала назву «концепція маркетинг-мікс»
Залежно від ступеня пристосування міжнародного маркетингового комплексу до особливостей різних зарубіжних ринків (сегментів світового ринку) в маркетинговій практиці виділяються три типи маркетингового комплексу: індивідуалізований (диференційований), стандартизований, комбінований .
Індивідуалізований (диференційований) маркетинговий комплекс передбачає пристосування всіх його елементів до потреб кожного за-рубіжного ринку (сегмента світового ринку).
Стандартизований маркетинговий комплекс характеризується тим, що всі його елементи однаковою мірою пристосовуються до всіх за-рубіжних ринків або сегментів (в усіх країнах товар пропонується з стан-дартними, однаковими характеристиками, за однаковою ціною, з викори-станням однакових систем просування та каналів розподілення).
Комбінований маркетинговий комплекс передбачає одночасну як диференціацію деяких елементів, так і стандартизацію інших. Наприклад, стандартний товар може однаково рекламуватися на всіх зарубіжних рин-ках, а ціни та канали розподілення бути адаптованими до місцевих умов. Це — найбільш поширений підхід до побудови та реалізації міжнародного маркетингового комплексу.
Інтернаціоналізація світового господарства, тенденції до його гло-балізації, а також безумовні фінансові та організаційні переваги стандарти-зації роблять стандартизований підхід до створення міжнародного ком-плексу маркетингу найбільш ефективним. Але на заваді швидшого розпов-сюдження такого підходу до всіх ринків стоять особливості економічного, соціально-культурного, політико-правового середовища країн. Світовий досвід показує, що в стандартизації міжнародного маркетингового ком-плексу існують певні стадії. Спочатку на всіх зарубіжних ринках пропо-нується стандартизований продукт. На другій стадії до цього додається од-накова система просування. Третя стадія доповнює стандартизацію однако-вим рівнем цін та ціновими стратегіями. Завершує стандартизацію викори-стання однакових каналів розподілення .
46. Розробка міжнародної маркетингової стратегії.
Після вибору найбільш адекватного конкурентним перевагам та по-тенціалу фірми зарубіжного ринку логічно постає питання щодо форм при-сутності на цьому ринку, а отже, і стратегій виходу на нього. Міжнародна бізнесова практика виділяє три основні стратегії виходу на зовнішній ри-нок:
1.експортування,2. спільне підприємництво,3. пряме інвестування.
У випадку стратегії експортування виробництво залишається на національній території, що має свої недоліки та переваги. Спільне підпри-ємництво та пряме інвестування потребують вже організації виробництва за кордоном. При цьому деякі форми спільного підприємництва реалізуються на основі укладення контрактів, без додаткових інвестицій, а спільне во-лодіння та пряме інвестування передбачають інвестиції, тобто довгостро-кові вкладення капіталу в підприємства, соціально-економічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти. Це зумовлює виділення контракт-них та інвестиційних форм стратегій виходу на зовнішній ринок Експорт— вивіз за кордон товарів, які продані іноземним покупцям з метою їх безпосереднього споживання, продажу або для перероблення.Непрямий експорт — продаж товарів на зовнішньому ринку за допомогою незалежних маркетингових посередників. Прямий експорт — продаж товарів на зовнішньому ринку са-мостійно.
Спільне підприємництво — об'єднання зусиль партнерів щонаймен-ше з двох країн з метою організації спільної комерційної справи. Ліцензування — форма спільного підприємництва, яка базується на тому, що ліцензіар (продавець) передає ліцензіату (покупцеві) право на ви-користання виробничого процесу, патенту, товарного знака в обмін на го-норар або ліцензійний платіж.
Підрядне виробництво — форма спільного підприємництва, за якої національний виробник (продавець) укладає угоду із закордонними вироб-никами на виготовлення своєї продукції. Управління за контрактом — форма спільного підприємництва, за якої національний експортер передає зарубіжному партнеру «ноу-хау» в га-лузі управління, а той забезпечує необхідний капітал. Спільне володіння — форма спільного підприємництва, за якої об'єднуються зусилля зарубіжних та місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційного підприємства, котрим вони володіють та керують спільно. Пряме інвестування — розміщення капіталу у власні закордонні складальні або виробничі підприємства, збутові філії.
Кожна із розглянутих вище стратегій виходу фірми на зовнішній ри-нок має свої недоліки та безумовні переваги, які треба розглядати в кон-тексті, насамперед, особливостей товару. Водночас доцільно зіставити стратегії за такими критеріями:*
контроль ринку (близькість до споживача, можливість швидко реагувати на зміни потреб, контролювати тенденції попиту та пропонуван-ня);*
гнучкість (можливість швидко та адекватно адаптувати діяльність до елементів бізнес-середовища, що змінюються);*
ресурсні вимоги (необхідність мати певну кількість фінансових, матеріальних та трудових ресурсів для організації та розвитку діяльності);*
ризик (загроза виникнення непередбачених втрат очікуваного прибутку, доходу або майна, коштів у зв'язку з випадковими змінами умов економічної діяльності або інших обставин);*
причетність до міжнародного маркетингу (необхідність та ступінь використання концепції міжнародного маркетингу в організації діяльності фірми) Проблема вибору стратегії (стратегій) виходу фірми на зарубіжний ринок виникає в таких ситуаціях: при вироблені міжнародної маркетингової стратегії фірми; при виникненні можливості