поширена форма міграціїї – сезонна. Проте існує і більш довга – робітники промисловості та сфери послуг)7. Африка (внутрішня міграція. Більш богаті беруть некваліфікованих робітників з суміжних країн.). Регулювання: *професійна кваліфікація, *обмеження особистого характеру (здоров’я), *кількісне квотування, *економічне регулювання (фінансові обмеження), *часові обмеження (максимальні строки перебування), *географічні приорітети, *заборона.
78. Світовий ринок праці, його структура і січасні особливості розвитку.
Одной из форм современных международных экономических отношений является миграция рабочей силы, под которой понимается перемещение |переселение трудоспособного населения из одной страны в другую поисках работы и лучших условий жизни. Миграция является одной из главных составляющих формирования мирового рынка. Формирование мирового рынка рабочей силы осуществляете по двум направлениям: а) формирование внутреннего рынка рабочей силы, I б) формирование внешнего рынка рабочей силы. Оба эти рынка тесно взаимосвязаны между собой и дополняю друг друга. ВНУТРЕННИЙ рынок рабочей силы основывается на движении кадров между предприятиями, фирмами, отраслями, ре дюнами внутри отдельного государства. Он регулируется сводов законодательных или коллективно-договорных нормативных актов которыми руководствуются партнеры по реализации политики занятости.
ВНЕШНИЙ рынок рабочей силы предполагает мобильность ра-бочей силы между фирмами на общемировом уровне. Здесь меха-низм его регулирования охватывает более широкий круг экономи-ческих, юридических, социальных и иных факторов, определяющих функционирование этого рынка. Эти отношения регулируются на основе международных норм и соглашений, определяющих условия | порядок перемещения рабочей силы через границу, трудоустрой иностранных граждан, их юридическую и социальную защиту в стране пребывания.
Внешний рынок рабочей силы формируется под воздействием двух потоков - эмиграции и иммиграции рабочей силы. ЭМИГРАЦИЯ - это выезд работников данной страны на работу в другие граны. ИММИГРАЦИЯ - это обратный процесс, то есть выезд иностранных рабочих на работу в данную страну. Базовой формой организации внешней трудовой миграции, принятой в международной практике, являются двухсторонние соглашения между заинтересованными государствами, где, в частности, оговариваются социальное и трудовое равноправие между иммигрантами и гражданами страны пребывания. Важное значение для внешней трудовой миграции имеет закон о въезде и выезде, который принимается каждым отдельным государством в целях защиты внутреннего рынка. Так, ряд экономически развитых стран ввели количественные ограничения (ежегодные квоты) на въезд иностранцев в страну. Более того, некоторые из них определяют круг профессий квалификацию рабочих-иммигрантов, устанавливают возрастные ограничения, определяют другие условия въезда в страну. В международной практике управления миграционными про-цессами функции найма рабочей силы в стране эмиграции (иммиграции) обычно выполняет частный агент. Правительствен-ные органы, как правило, также обращаются к услугам частных агентов как по вопросам найма рабочих, так и поиска рабочих мест.
80.Поняття, предмет, принципи та джерела міжнародного економічного права.
Для урегулювання міжнародних економічних відносин користуються нормами міжнародного економічного права (МЕП). Існує декілька концепцій міжнародного економічного права. Основні: 1) це концепція англійського юриста Шварценбергера (міжнародне економічне право — галузь міжнародного публічного права. Воно включає в себе такі компоненти: 1) володіння природними ресурсами та їх експлуатація; 2) виробництво та розподіл товарів; 3) невидимі міжнародні угоди господарського або фінансового характеру; 4) кредити та фінанси; 5) відповідні послуги; 6) статус і організація суб'єктів, які здійснюють таку діяльність. Міжнародне економічне право включає в себе лише ті економічні аспекти, котрі є об'єктом впливу міжнародного публічного права, і виключав внутрішнє регулювання через те, що при цьому не створюються єдині для всіх держав норми і принципи. Основний висновок -норми МЕП це частина міжнародного публічного права. Вони створюються суб'єктами міжнародного права і використовуються для урегулювання відносин, що виникають між ними.) 2) німецьких юристів П. Фішером і В. Фікентшером (в систему МЕП слід включати і норми внутрішнього права, які регулюють міжнародну господарську діяльність., що згідно з цією концепцією в систему міжнародного економічного права включаються не лише норми міжнародного публічного, а й міжнародного приватного права, національні норми, які регулюють міжнародні економічні відносини.) Міжнародне економічне право — це система норм і принципів, які регулюють відносини між державами, між державами і міжнародними організаціями, між міжнародними організаціями в процесі міжнародного економічного співробітництває самостійною галуззю міжнародного публічного права. Система джерел МЕП включае в себе міжнародні договори і, зокрема, міжнародні економічні договори, а також міжнародно-правові звичаї, рішення (акти) міжнародних оргашзащй, міжнародні кодекси поведінки. Джерела є формою юридичного втілення, вираження норм і принципів міжнародного економічного права. Водночас норми і принципи МЕП характеризують зміст їх джерел. Під принципом взагалі прийнято розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Міжнародна економічна діяльність базується на принципах, які виражаються насамперед у нормах міжнародного права, а потім розвиваються і набувають відповідного специфічного змісту у такій його галузі, як міжнародне економічне право. Саме ці принципи, знаходячи своє закріплення у міжнародно-правових актах, і визначають закономірності правового регулювання міжнародних відносин і міжнародних економічних відносин, відбивають з урахуван-ням практики тенденції і потреби їх оптимального і прогре-сивного розвитку. Види принципів:1) основні (загальні) принципи міжнародного економічного права (1) принцип мирного співіснування; 2) принцип суверенної рівності держав; 3) принцип співробітництва держав; 4) принцип невтручання; 5) принцип сумлінного виконання міжнародних зобов'язань; 6) принцип взаємної вигоди 2) спеціальні принципи міжнародного економічного права). Група спеціальних принципів міжнародного економічного права включає: 1) принцип розвитку міжнародних економічних і науково-технічних відносин між державами; 2) принцип юридичної рівності і недопустимості еконо-мічної дискримінації держав; 3) принцип свободи вибору форми організації зовнішньо-економічних зв'язків; 4) принцип невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також