функ-й регул-ня, фін-ня, нагляду та консульт-ня держав-членів у сфері вал-фін відн-н. Головним завданням МВФ є скорочення тривалості та зменшення нерівноваги у міжнародн балансі розр-ків членів, забезпечення стабільності валютн курсів. Основн механізмами фінанс-ня МВФ є резервні кредити “стенд-бай”, розширене кредит-ня (ЕФФ), компенсаційне та надзвичайне фін-ня (ССФФ), фін-ня системн перетворень (СТФ), фін-ня буферн запасів (БСФФ), фін-ня структурн перебудови (САФ). Кредит-ня за програмами МВФ є умовним (тбт під виконання певн умов), його максимальн розмір – 125% квоти країни у фонді. Такою є офіційна сторона кредитної політики МВФ. У той же час досить тривала його діяльність призвела до таких рез-тів та тенденцій:
Екон нестабільність у більш ніж 62 країнах, що отримували кредити МВФ, лише посилилась;
Залеж-ть між кр-ми МВФ та приростом валов інвестицій є обернено пропорційною;
Направлення коштів до країн, де розміщені кошти амери інвесторів;
Перевага країнам, що наслідують модель розвитку США;
Падіння ділов актив-ті у країні-реципієнті (в очікуванні траншу);
Підпорядкування економік країн-боржників економіці США та економікам ін розвинут країн через відкриття ринків цих країн для поставок тов-в з країн-лідерів світу.
Хоча умови МВФ не формулює в умовах кред-ня прив'язку “кредит-поставки”, але фактично це нагадує пов'язані кредити, які отримував укр уряд на початку 90-х рр.Більш-менш нормально Україна отримала лише програму СТФ. Програма кредит-ня “стенд-бай”, що розпочалася після завершення програми СТФ, так і не була завершена в Україні у визначені строки, її зупиняли, потім поновлювали, і, нарешті, вона переросла у нову програму ЕФФ, яка полягає тому ж обміні програми “реформ-ня” на наступні транші. Але якщо за попередніми програмами невиконання “реформаторських” вимог фонду призводило до зупинки подальшого фін-ня, то, за програмою ЕФФ невиконання частини вимог МВФ все ж дозволяє отримати кредит (як показує досвід 1999 р., з числа травневих вимог МВФ до вересня, коли НБУ отримав наступні $180 млн., не було виконано 11 суттєвих вимог, серед яких відміна експортного мита на насіння соняшника, шкіряну сир-ну, врегулювання питання використання землі в якості застави, реформ-ня апарату Кабміну, введення аукціонної форми торгівлі газом, ін.). Головна причина такої ситуації проста: за Україною числиться борг у більш ніж $3 млрд., і фонд надає кредити рівно на суму, якої вистачає на погашення поточних зобов'язань України перед ним же. Це відбувається, щоб запобігти дефолту – так само як укр банки кредитують не дуже дисциплінованих клієнтів, щоб на балансі не висіли “погані” кредити. У той же час наявність значної заборгованості залишає МВФ важелі впливу на деякі рішення уряду: наприклад, майже неможливо ухилитись від виконання вимог, що прямо стосуються забезпечення зовнішніх зобов-нь (посилення фіскальн адміністрування, приватизація великих об'єктів, структурна перебудова держапарату). Крім того, привабливо в Україні для МВФ виглядають спроби лібералізації зовнішньої торгівлі, принаймні її декларування, державна політика, направлена на недопущення дефолту за зовнішн зобов-ми.
129. Проблема зовнішньої заборгованості України і шляхи її розв'язання.
У країнах з перехідн економікою проблеми зовнішньої заборг-ті (ЗЗ) були викликані труднощами ринков трансформ-ї централізов-х екон-к, недостатніми обсягами золотовалютн резервів, слабкими експортн можливостями, внутрішньою економічн дезінтеграцією. Україну можна також віднести до таких країн. У більш загальному вигляді виділяють 2 групи причин зростання ЗЗ – внутрішні і зовнішні. У складі внутрішніх ф-рів виділ-ть такі:
Об'єктивні:
Загальна екон відсталість;
Структурні диспропорції в економіці;
Внутр політ нестаб-ть;
Слабкий розвиток нац фінансов сис-ми
Суб'єктивні:
Прорахунки в екон політиці та орієнтаціії зовн торгівлі;
Помилки у політиці позичання та неефективне викор-ня позик.
У складі зовнішніх ф-рів виділяють такі:
Загальне погіршення умов міжн торгівлі;
Зміна кон'юнктури світов товарн ринків;
Протекціонізм;
Зміни напрямків і обсягів інвестиц потоків.
З метою порівняння країн ЗЗ, крім її абсолютного значення, визначається також граничними значеннями: співвідношення зовнішнього боргу і ВНП (50%), боргу і експорту товарів і послуг (75%); приросту боргу і експорту (30%); приросту боргу за рахунок нарахування процентів щодо експорту (20%). Якщо 3 з 4 показників країни перевищили граничний рівень, вона вважається країною з високим рівнем заборгованості. За даними Світов банку, для України за 1994-1996 рр. перші два показники у середньому знаходились на рівні 18% і 48%, що класифікується як середній та незначний рівень ЗЗ відповідно. Для порівняння, за той же період середні значення цих двох показників у деяких ін країнах склали: у РФ – 25 і 97%; у Польщі – 31 і 102%; у Туреччини – 47 і 184%; у Чилі – 48 і 166%; у Бразилії – 26 і 293%.
ЗЗ оцінюється кількісно, крім її абсолютних обсягів, граничними значеннями: співвідношення зовнішнього боргу і ВНП (50%), боргу і експорту товарів і послуг (75%); приросту боргу і експорту (30%); приросту боргу за рахунок нарахування процентів щодо експорту (20%). Якщо 3 з 4 показників країни перевищили граничний рівень, вона вважається країною з високим рівнем заборгованості. За даними Світов банку у період 1994-1996 рр. перші два показники для України сягали рівня 18 і 48% відповідно, що класифікується як середній та незначний рівень ЗЗ. Для порівняння, за той же період у деяких ін країнах ці пок-ки склали: у РФ – 25 і 97%; у Польщі – 31 і 102%; у Туреччині –51 і 184%; у Чилі – 48 і 166%; у Аргентині – 31 і 323%.
За даними Мінфіну, ЗЗ України станом на середину травня 2000 р. склала $10,949 млрд.; станом на відповідну дату 1998 р. вона складала $10,656 млрд. таким чином, відбувається незначне (приблизно 1-1,5% щорічно) зростання ЗЗ. Зважаючи на