3. Окремі питання відносин на сучасному етапі    

Великого тиску з боку Заходу та передусім США продовжує зазнавати і сам Президент України. Ще у 1996 році під час його поїздки до США перебування у влади Л.Кучми називалося запорукою того, що швидше за все Україна в силу свого геостратегічного положення буде відігравати головну позитивну роль в регіоні. Після його дискредитації в ході "касетного скандалу" та налагодження Заходом стосунків із Росією український президент почав піддаватися серйозній критиці у Європі та США, особливо у їх ЗМІ.    

Суттєво погіршився імідж президента України у зв'язку із виборами до Верховної Ради України 31 березня 2002 року. Висловлені в українській пресі побоювання про те, що залучення уваги США до війни проти тероризму в Афганістані відверне її від парламентских виборів в Україні, не справдилися. Увага, що її отримали українські вибори-2002 з боку Сполучених Штатів, перевищила усі сподівання.    

У США протягом усього передвиборчого процесу та ще задовго до нього стало нормою робити заяви про те, що "вільний та справедливий електоральний процес, який завершиться вільними та справедливими виборами ... стане сильним сигналом міжнародній спільноті, що Україна політично дозріла та повернулася на шлях демократичних реформ". Таким чином, через належне та прозоре проведення парламентських виборів, як того вимагала американська сторона, Україні надавався шанс примиритися із Заходом.    

Починаючи із осені 2001 року, візити високоповажних осіб із США стали помітно частішими. Серед них приїзд Поли Добрянськи, заступника державного секретаря США з глобальних питань, в ході якої нею було зроблено заяву про те, що в України та США "спільні інтереси на ... виборах". Далі в Україну послідувала делегація від Національного демократичного інституту США (НДІ) на чолі з Мадлен Олбрайт, державним секретарем США у адміністрації Б.Клінтона. В ході її візиту М.Олбрайт дала зрозуміти чітко, що стан відносин між США та Україною буде залежати від того, яким чином влада зарекомендує себе на виборах-2002. У США таку велику і часто критичну увагу, яка приділялася Україні, намагалися представити як "конструктивну критику з боку друзів". Незважаючи на всю ту критику, якій піддавалася Україна через численні порушення власного ж виборчого законодавства, все ж таки така увага з боку США, хоч переважно і негативна, означала, що стратегічний партнер все ще цікавить їх.   

Окрім візитів, від американського Конгресу на адресу України надійшла Резолюція із закликом провести демократичні вибори до парламенту, прийнята 19 березня Палатою представників майже одностайно (480 депутатів проти одного) та у відносно короткі терміни (7 тижнів). Характерним було те, що резолюція була прийнята ще до того, як вибори в Україні відбулися. Тому деякі українські посадові особи розглядали її як ультиматум, поставлений перед Україною. У відповідь на резолюцію Л.Кучма висловив своє обурення з приводу її прийняття та назвав її "безпрецедентною".    

Перше місце за пропорційними списками блоку В.Ющенка, здобуте у ході парламентських виборів, справило на США в цілому позитивне враження. Ще в листопаді 2001 року, до офіційного початку передвиборчої кампанії, В.Ющенко здійснив поїздку до Вашингтона, де зустрівся із заступником держсекретаря Армітаджем, спеціальним радником президента Д.Фрідом, рядом конгресменів та сенаторів. Цікаво, що в тому ж листопаді відбувся також візит до США діючого прем'єр-міністра А.Кінаха, одного з лідерів пропрезидентського блоку "За Єдину Україну". Після оголошення результатів виборів екс-прем'єра у американських ЗМІ було названо "новою людиною України" (The Wall Street Journal), а його перемогу розцінено як "крок України у напрямку Заходу" (The Washington Times) та успішне ствердження самого лідера як реального претендента на президентське крісло у 2004 році. Там же заявлялося, що "хоча Сполучені Штати не дійшли до того, щоб оскаржувати законність виборів, вони висловили свою стурбованість".   

Швидше за все, майбутнє відносин між Україною та США не позбавлене позитивних моментів. Врешті-решт, як заявляють деякі політики в США, Л.Кучма не уособлює Українську державу, а лише її представляє. На даний момент обговорюється питання надання Україні Сполученими Штатами статусу країни з ринковою. Це стане важливим кроком до довогоочікуваного набуття Україною членства в Світовій організації торгівлі (СОТ). Очікується також зняття з України поправки Джексона-Веніка. Поправка, що була введена в 1974 році, застосовується до країн з неринковою економікою і пов'язує їхній торгівельний статус з відкритою еміграційною політикою. "Звіт про еміграційне законодавтво та політику", поданий Конгресу США американським президентом 18 січня 2002 року, позитивно оцінює досягнення України у сфері забезпечення свободи еміграції. За словами прем'єр-міністра А.Кінаха, Дж.Буш уже направив у Конгрес перелік країн, що включає і Україну, щодо яких він вважає необхідним відмінити дію даної поправки.    

листопада у Празі відбувся самміт країн-членів НАТО, де вирішувалося питання подальшого розширення альянсу. Україна висловлювала бажання бути присутньою на самміті. Наголошуючи на важливості отримання запрошення на нього, голова Атлантичної ради України В.Гречанінов заявив: "Зараз українська держава знову вирішує проблеми вибору стратегічних відносин: бути з НАТО або залишатися з Росією". Змінити такий вже традиційний підхід української зовнішньої політики міг би послідовний та наполегливий сигнал із Заходу про те, що самостійний "євроатлантичний" шлях у Європу за сприяння