Україна відреагувала належним чином. Уже 23 травня Рада безпеки і оборони України зробила заяву про намір Києва вступати до НАТО у довгостроковій перспективі. У липні Леонід Кучма підписав відповідний указ, який повинен був підтвердити серйозність намірів України щодо євроатлантичної інтеграції. У країні влада стала ініціатором активної дискусії щодо необхідності орієнтації України на Захід, а передусім на вступ до НАТО та Європейського Союзу в більш далекій перспективі.   

Реакція Заходу була досить стриманою. Україні знову нагадали про необхідність проведення внутрішніх реформ, а новий виток "касетного скандалу" восени 2002 року призвів до підкреслено холодного ставлення до Кучми на Празькому саміті - аж до відмови лідерів США і Британії сидіти із ним поруч.   

4. "Іракгейт" - новий поворот в україно-американських відносинах   

Реалізації прозахідної орієнтації України може стати на заваді так званий "Іракгейт" - скандал, пов'язаний із серйозними звинуваченнями вищих державних чиновників України на чолі із її Президентом Леонідом Кучмою у постачанні радарних установок "Кольчуга" Іраку в обхід накладеним на цю країну санкціям ООН.    

Підозри про те, що Ірак все ж таки продовжує купувати зброю всупереч резолюції ООН №661, що накладає ембарго на продаж зброї та іншого військового обладнання режиму Саддама Хусейна, виникали давно. Однією із перших про те, що Україна може бути одним із продавців цієї зброї, написала Нью-Йорк Таймз ще 18 червня 2001. Обвинувачення стали більш конкретними та стали відомі деталі операції в кінці березня-на початку квітня, в період парламентських виборів завдяки плівкам колишнього співробітника Служби охорони Президента Миколи Мельниченка. У той час як американська преса була нещадною до українського президента, американські посадовці традиційно намагалися уникати відповідей на питання про майбутнє України в разі підтвердження обвинувачень або відповідали досить абстрактно.   

Офіційні обвинувачення проти Л.Кучми та його найближчого оточення з боку американської сторони надійшли у вересні, коли було підтверджено автентичність епізоду плівок М.Мельниченка від 10 червня 2000 року, під час якого український президент погодився на поставку Іраку радарних установок "Кольчуга" в обхід санкцій ООН. В результаті 24 вересня американський уряд заморозив пакет фінансової допомоги українському уряду на суму 55 млн. доларів. Цікаво, що у часі це співпало із масовими акціями протесту проти влади, організованими українською опозицією.    

Рішучість Вашингтона можна пояснити остаточною зневірою в здатності українського президента проводити внутрішні реформи в країні. Проте ще більшою мірою продовження "Іракгейту", ініційоване американською стороною, необхідно розглядати у контексті майбутньої операції США з повалення режиму Саддама Хусейна у Іраці. З літа 2001 року (передбачається, що саме тоді українські "Кольчуги" і були поставлені до Іраку) успіхи Іраку у військовій сфері стали помітними. Зокрема, іракцями були збиті американський та британський безпілотні літаки-невидимки. Якщо обвинувачення на адресу Леоніда Кучми є правдивими, Україна буде розглядатися Сполученими Штатами як держава, що допомагає терористам. У такому випадку корумпованість української влади взагалі та президента України зокрема набуває зовсім нового звучання. Якщо раніше корупція державних органів стояла на заваді проведенню реформ в країні, то тепер вона може стати на заваді "війні з тероризмом", яку ведуть США, а це вже питання набагато серйозніше, аніж внутрішні проблеми колишнього "стратегічного партнера".   

На завершення утримаємося від однозначного прогнозування подальшого розвитку україно-американських відносин. Адже сьогодні це дійсно поворотний пункт, від якого ці відносини можуть піти різними, а можливо й більше - протилежними - шляхами. Великою мірою вони будуть визначатися майбутніми подіями в Іраці: якщо бомбардування Іраку Сполученими Штатами стане реальністю, наскільки успішним воно буде та яку ціну доведеться заплатити США за неї. Безперечним є те, що, як і завжди, у вирішенні української "проблеми" вони будуть перш за все виходити із власних національних інтересів. Якщо іракська кампанія буде успішною, Україна може сподіватися на послаблення напруги навколо обвинувачень. Якщо в їх інтересах буде чекати на зміну влади в Україні у 2004 році, ймовірно, про українські "Кольчуги" в Іраці скоро "забудуть". Якщо ні - скоріше за все, США будуть намагатися показати, що до своїх намірів щодо покарання порушників санкцій вони ставляться з усією серйозністю.    

Накладення санкцій на Україну та відсторонення від її гострих внутрішніх проблем може призвести до збільшення вже наявних сьогодні авторитарних тенденцій вищої державної влади в Україні. Відсторонюючись, США таким чином ризикують "виростити" ще одного диктатора на зразок Саддама Хусейна чи Александра Лукашенка в особі Леоніда Кучми. Великою мірою подальший хід розвитку подій буде залежати від того, наскільки сильною та конструктивною виявить себе українська опозиція. Успішність організованої нею акції "Повстань, Україно" у поєднанні з жорсткою позицією США могла б призвести до усунення Л.Кучми від влади та широкомасштабні державні перетворення в Україні.

Література:

1 Garnett, Sherman. "U.S.-Ukrainian Relations: Past, Present, and Future"// Harvard Ukrainian Studies Special Issue. "Ukraine in the World. Studies in the International Relations and Security Structure of a Newly Independent State". Volume XX, 1998, pg.104.
2 Гарань О. Розпад СРСР і українське питання в політиці США // Сучасність.-1995.-№4.-С.75.
3 Дубовик В. Політика США по відношенню до незалежної України (1991-1994 рр.) Аналіз концепцій американської політології // Автореферат дисертації на здобуття звання к.п.н. - Одеса, 1996.-С.8.
4 Щербак Ю. Позначені безпрецедентним динамізмом // Політика і час. - 1996. - №11.-С.4-5.
5 Pavliuk, Olexandr.