1.В теорії міжнародної економіки окремі ринки розглядаються як внутрішні, а інші – як міжнародні. На міжнародних ринках можуть продавати лише ті товари, що мають міжнародний попит і міжнародну пропозицію. Чи всі товари, що вважаються такими на внутрішньому ринку, відповідають цій вимозі?

В економічній теорії під товаром розуміють продукт праці, який задовольняє певну суспільну потребу і виготовлений для обміну. В теорії міжнародної економіки при визначенні поняття “товар” головна увага зосереджується на з’ясуванні того, чи є цей продукт праці об’єктом міжнародних попиту і пропозиції. Визначальною ознакою товару у цьому випадку є не створена працею вартість (або процес в-ва), як в економічній теорії, а сфера обігу, в якій відбувається обмін товарами, сфера міжнародного визнання.

Причина такої розбіжності у визначенні сутності товару полягає у тому, що один і той же продукт праці може бути товаром на внутрішньому ринку і не бути таким на міжнародному ринку. Тобто для того, щоб продукт праці, який на внутрішньому ринку визнається товаром, був таким і на міжнародному ринку, необхідна наявність 2-х ринкових сил: іноземного попиту та іноземної пропозиції.

Н-д: пральна машина, виготовлена українським товаровиробником, на внутрішньому ринку країни є товаром, оскільки визнається як така суспільством: на неї існує попит. На світовому ж ринку, де на неї немає попиту, ця пральна машина не є товаром. При цьому, попит може бути національним, а пропозиція – вітчизняна.

Важливе питання теорії міжнародної економіки – чому одні національні продукти визнаються на міжнародних ринках як товари, а інші - ні?

Міжнародний попит на товари, є як правило, похідним від їх конкурентоспроможності. За умов жорсткої конкурентної боротьби на міжнародних ринках товаром визнаються лише конкурентоспроможні вироби. Відсутність міжнародних ознак товару через його не конкурентоспроможність може бути тимчасовою. Інновації у виробництво або інші заходи, спрямовані на підвищення якості продукції при збереженні прийнятих цін, сприяють подоланню бар’єра конкурентоспроможності, продукт праці стає товаром на внутрішньому і міжнародному ринках.

Н-д: Якщо українська пральна машина споживає більшу електроенергію, виконує менше операцій, складніша в експлуатації, і загалом має гірші технічні характеристики, ніж її іноземний аналог, то, звісно, вона не користуватиметься міжнародним попитом, навіть якщо буде дешевшою. З точки зору міжнародної економіки, така пральна машина не є товаром.

Особливістю пропозиції на міжнародних ринках є те, що далеко не всі продукти, які є товарами на внутрішньому ринку, можна запропонувати закордонному споживачеві, незважаючи на те, що він має на них попит. Існує група товарів, якими не торгують на міжнародних ринках через те, що їх неможливо переміщати між країнами.

Товари, які неможливо переміщати між країнами, визначають як немобільні. Немобільними товарами є здебільшого послуги, що не можуть бути вивезені за кордон. До них належать:

а) державні послуги (оборона, обов’язкові соціальні послуги, освіта, охорона здоров’я, зв’язок тощо);

б)громадянські, в т.ч. комунальні, послуги;

в) побутові послуги;

г) фінансове посередництво;

д) оптова та роздрібна торгівля, ресторани, кафе, їдальні, готелі;

е) послуги транспорту;

є) будівництво.

Товари, якими не торгують на міжнародних ринках через відсутність міжнародної пропозиції, мають дві особливості:

їх дефіцит на внутрішньому ринку не може бути компенсований відповідним імпортом. Тому на внутрішньому ринку діє тенденція до його незбалансованості, яка загрожує нестабільністю всій національній економіці;

за відсутності світових цін на товари, якими не торгують на міжнародних ринках, їх внутрішні ціни в різних країнах не мають тенденції до вирівнювання і характеризуються значною диференціацією.

Н-д: орендна плата в Нью-Йорку вища за орендну плату в Бонні, і оскільки комунальні послуги є товаром, яким не торгують на міжнародних ринках, то не може відбутися зближення розцінок. І навпаки, якщо персональний комп’ютер є товаром, яким торгують, то в усіх країнах встановлюється на однакова ціна.

Для загальної економічної теорії ця специфіка не має особливого значення, а в теорії міжнародної економіки вона є об’єктом соціального дослідження. Значимість такого дослідження підсилюється тим, що з економічним прогресом товари якими не торгують на міжнародних ринках, мають тенденцію до переходу до групи товарів, якими торгують.

2.До принципових понять, які є визначальною рисою теорії міжнародної економіки, належить також поняття національного суверенітету. Національний суверенітет впливає на характер економічної активності та на міжнародний обмін. По-перше він є чинником зовнішньоекономічної політики країни, яка податковими та іншими засобами перешкоджає вільному товарообміну між країнами. Таке втручання неможливе всередині країни. Тому міжнародна економіка вивчає дію цих обмежень, їх вплив на товаропотоки й на добробут країни. По-друге, всі національно-суверенні країни (за невеликим винятком, як, наприклад, Панама, Ліберія та деякі Тихоокеанські острівні держави) мають власну валюту. Тому, угоди, які укладаються всередині країни, опосередковуються рухом національному валюти, а угоди між економічними суб’єктами різних країн потребують певної валюти, яка має обмінюватися одна на одну. На відміну від загальної економічної теорії, теорія міжнародної економіки досліджує рух валют та функціонування ринків валют, обмінні курси, вплив змін на ринках валюти і валютних курсів на укладання міжнародних торговельних угод.

Отже, теорія міжнародної економіки моє спеціальний предмет дослідження – міжнародний обмін, об’єктом якого є товари, послуги та фінансові вимоги.

Предметом теорії міжнародної економіки є:

закономірності функціонування і розвитку в міжнародному масштабі ринкової системи організації господарського життя;

закономірності формування сукупних попиту і пропозиції на товари та фактори виробництва, що перебувають у міжнародному обігу;

інструменти аналізу і програмування відкритої національної економіки, зокрема її реального, бюджетного, грошового і зовнішнього секторів в умовах з економікою інших країн;

тенденція розвитку міжнародних фінансових ринків і механізмів, які