Таблиця 7.3

Регіональна структура світової торгівлі

Країни та регіони | Експорт | Імпорт

Вар-тість, млрд. дол. 1997 | 1990 -1997,

% | Щорічне

зростання,

% | Вар--

тість,

млрд.

дол.

1997 | 1990 -1997,

% | Щорічне зростання, %

1996 | 1997 | 1996 | 1997

Північна Америка | 903 | 8,2 | 6,4 | 3,2 | 1100 | 8 | 6,2 | 10,3

Латинська Америка | 279 | 9,8 | 12,3 | 10,4 |

31,9 | 14,7 | 11,4 |

17,5

Мексика | 15,2 | 21,1 | 14,7 | 113 | 15,9 | 25,5 | 23,6

інші латино-амери-канські країни | 16,9 | 7 | 7,1 | 7,8 | 206 | 13,3 | 2,6 | 14,5

Західна Європа | 2276 | 4,8 | 3,6 | -0,9 | 2263 | 4,1 | 3,3 | -0,8

Європейсь-кий Союз

(15 країн) | 2105 | 4,9 | 3,5 | -0,8 | 2070 | 4,1 | 2,9 | -1,1

Перехідні економіки | 179 | 6,6 | 5,9 | 3,5 | 193 | 6,9 | 13,5 | 8,8

Центральна/ Східна Європа | 90 | 7,2 | 2,6 | 6,9 | 118 | 11,6 | 15,2 | 5,6

Африка | 123 | 2,7 | 12,7 | 2,0 | 127 | 4,7 | -0,3 | 3,2

Південна Африка | 30 | 3,7 | 2,5 | 5,8 | 33 | 8,7 | -1,4 | 9,3

Середній Схід | 164 | 2,9 | 13,9 | -0,4 | 144 | 5,5 | 7,0 | 1,6

Азія | 1379 | 9,3 | 0,6 | 5,4 | 1321 | 9,3 | 4,8 | 0,2

Японія | 421 | 5,6 | -7,3 | 2,5 | 339 | 5,3 | 4,0 | -3,0

Китай | 183 | 16,7 | 1,5 | 20,9 | 142 | 15,1 | 5,1 | 2,5

п'ять східно-азійських ринків* | 351 | 12,8 | 4,7 | 5,2 | 367 | П,9 | 7,6 | -3,2

Світовий показник | 5300 | 6,8 | 4,3 | 3,2 | 5470 | 6,8 | 4,9 | 3,0

* Індонезія, Південна Корея, Малайзія, Філіппіни, Таїланд.

Джерело: World Trade Organization. Annual Report 1998. Vol. II. Р. 13.

Послаблення домінуючої ролі США в міжнародній торгівлі певною мірою було пов'язане зі зниженням конкурентоспромож-ності американського виробництва.

Конкурентоспроможність визначається як здатність конкрет-ної держави створювати пропорційно більше благ, ніж її супер-ники на світових ринках.

В основі світової класифікації країн за конкурентоспромож-ністю лежать 378 різноманітних критеріїв. Передусім це доход на душу населення, рівень інфляції, зовнішньоторговельний баланс. Зважають на наявність природних копалин, інфраструктуру, розвиненість засобів комунікації та ряд інших факторів. Окрім об'єк-тивних факторів, враховуються результати опитування керівників найбільших підприємств у світі.

На кінець 80-х років за факторами конкурентоспроможності стала виходити в лідери Японія. Тоді ж до неї приєдналися «нові індустріальні країни» Азії — Сінгапур, Гонконг, Тайвань. Однак до середини 90-х років США повертають перші позиції у світі за конкурентоспроможністю. За ними впритул ідуть Сінгапур, Гон-конг, а також Японія, що раніше протягом шести років посідала перше місце. На 17-му місці Франція, на 34-му — Китай, на 40-му — Туреччина. В самому кінці списку — Греція, Мексика, Польща, Угорщина та Венесуела. І, нарешті, Росія —остання, на 48-му місці.

За прогнозами фахівців, у перші роки XXI ст. найбільш конку-рентоспроможними будуть США та азійські держави. У 2030 р. у трійку найбільш конкурентоспроможних держав увійдуть США, Японія та Китай. Подальші позиції у цьому списку займатимуть Німеччина, Сінгапур, Південна Корея, Індія, Тайвань, Малайзія та Швейцарія.

Щодо країн, що розвиваються, то вони в основному залиша-ються постачальниками сировини, продовольства та порівняно простих виробів готової продукції на світовий ринок. Відносне зниження попиту на сировину і продовольство на світовому ринку до початку 90-х років означало зменшення можливостей країн, що розвиваються, для розширення експорту. До того ж промислове розвинуті країни збільшили свою частку у світовому експорті продовольства і сировини (за винятком нафти). Частка країн, що розвиваються, у світовому експорті цих товарів (без нафти) ско-ротилася з 40 % (1960 р.) до 28 % (на початку 90-х років).

Прагнення країн, що розвиваються, диверсифікувати свій екс-порт за рахунок товарів промислової групи дуже часто натрапляє на протидію в тій або іншій формі з боку промислове розвинутих країн. Разом з тим окремі країни, що розвиваються, передусім «нові індустріальні країни», домоглися істотних зрушень у ре-структуризації свого експорту, підвищення у ньому частки готової продукції, промислових виробів, у тому числі машин та устатку-вання. Так, питома вага промислового експорту країн, що роз-виваються, у його загальному світовому обсязі на початку 90-х ро-ків досягла 16,3 %. Загалом експорт країн, що розвиваються (за винятком «нових індустріальних країн»), зростає нерівномірно як по групах країн, так і по галузях.

На відміну від більшості країн, що розвиваються, «нові індус-тріальні країни», особливо чотири «малі дракони» Азії (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сінгапур), демонструють швидке зрос-тання експорту, їхня частка у світовому експорті в середині 90-х ро-ків становила 10,5 %. В останнє десятиріччя XX ст. КНР набрала економічних обертів і досягла 2,9 % (було менше за 1 %). США у світовому експорті належить 12,6 %; Західній Європі — 44 6 %* Японії—7,7%.

Характеризуючи основні тенденції в географічному спрямуванні міжнародної торгівлі, слід підкреслити, що розвиток і поглиблення міжнародного поділу праці між промислове розвинутими країнами веде до збільшення