час кон-ференції у Каракасі — столиці Венесуели. Згодом до ОПЕК увійшли Катар (1961 р.), Індонезія (1962 р.), Лівія (1962 р.), Об'єднані Арабські Емірати (1967 р.), Алжир (1969 р.), Нігерія (1971 р.), Еквадор (1973 р.) і Габон (1975 р.). Останні дві країни вийшли зі складу ОПЕК відпо-відно в 1993 та 1996 р.
Наприкінці 1973 р. країни-члени ОПЕК протягом трьох місяців підняли ціни на нафту вчетверо. Об'єднання ОПЕК встановлює єдині продажні ціни на нафту, сприяє збільшенню доходів від продажу ви-добутої нафти, стимулює освоєння національних нафтових джерел країн-учасниць.
Вплив ОПЕК на світові ціни на нафту послабився, коли Норвегія і Великобританія розпочали експлуатацію власних родовищ нафти з-під дна Північного моря. До того ж промислове розвинені країни світу зайнялися пошуком альтернативних джерел енергії та її еко-номним використанням.
Вищим органом ОПЕК є конференція, що скликається двічі на рік. До органів керування належать Рада керівників і Генераль-ний секретар. Штаб-квартира ОПЕК розташована у Відні — столиці Австрії.
9. Угода про Північноамериканську зону вільної торгівлі (НАФТА).
Цей економічний пакт передбачає вільну торгівлю між США, Кана-дою та Мексикою. Його попередником була двостороння угода, укладена в 1988 р. між США та Канадою. Тристороння угода була укладена в 1992 р., ратифікована у 1993 р. і набрала чинності 1 січня 1994 р.
Угода передбачає поетапну відмову протягом 10 років (у окремих випадках — протягом 15 років) від усіх мит і нетарифних обмежень у сфері внутрізональної торгівлі, взаємне надання національного ре-жиму інвесторам з країн-учасниць Угоди, лібералізацію торгівлі по-слугами, взаємне відкриття ринків для державних закупівель, високий рівень захисту прав на інтелектуальну власність.
У 1994 р. заявку на вступ до Угоди подала Чилі. Розпочався пе-реговорний процес, який триває досі.
Виконавчими органами цього економічного угруповання є комісії з торгівлі, праці та екологічного співробітництва.
Міжнародний договір є основним джерелом міжнарод-ного права. Це зафіксовано у Статуті 00Н та Статуті Міжнародного суду 00Н. Договір покликаний чітко і у визначеній формі відбивати угоду між суб'єктами міжнародного права про створення обов'язкових для них правил, тобто міжнародно-правових норм, що регламентують встановлення, зміну чи припинення їх взаєм-них прав і обов'язків. Усі міжнародні договори незалежно від кіль-кості їх учасників є джерелами міжнародного права. Посилюється значення міжнародного договору як головного джерела міжнарод-ного права. Це визнано у Віденській конвенції (1969 р.) про право міжнародних договорів.
Міжнародний економічний договір є різновидом міжнародного публічного договору.
Міжнародний економічний договір — це добровільна угода між двома або більшою кількістю суб'єктів міжнародного права, відпо-відно до якої встановлюються, змінюються чи припиняються їх взаємні права та зобов'язання.
Основою міжнародного правового регулювання економіч-них відносин між державами є дво- та багатосторонні договори. Вони бувають різними як за змістом, так і за назвою.
3. Загальна характеристика правового забезпечення виконання міжнародних економічних договорів
Закон України»Про міжнародні договори Украхни».
ІІІ. Виконання міжнародних договорів України
Стаття 12. Дотримання міжнародних договорів України
1. Міжнародні договори України підлягають неухильномудотриманню Україною відповідно до норм міжнародного права.
2. Згідно з принципом сумлінного дотримання міжнародних договорів Україна виступає за те, щоб і інші учасники двосторонніх та багатосторонніх міжнародних договорів, в яких бере участь Україна, неухильно виконували свої зобов'язання, що випливають з цих договорів.
Стаття 13. Забезпечення виконання міжнародних договорів України
Президент України і Уряд України вживають заходів щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України.
Стаття 14. Виконання зобов'язань за міжнародними договорами України
1. Міністерства та інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим, інші державні органи, до компетенції яких входять питання, що регулюються міжнародними договорами України, забезпечують виконання зобов'язань, взятих за міжнародними договорами Українською Стороною, стежать за здійсненням прав, які випливають з таких договорів для Української Сторони, і за виконанням іншими учасниками міжнародних договорів їхніх зобов'язань.
2. Зазначені державні органи, а також підприємства, установи та організації зобов'язані надавати Міністерству закордонних справ України інформацію, що стосується виконання міжнародних договорів України.
Стаття 15. Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України
1. Загальний нагляд за виконанням міжнародних договорів України здійснює Міністерство закордонних справ України.
2. На вимогу органів, що застосовують міжнародні договори України, Міністерство закордонних справ України повинно надати офіційну інформацію стосовно питань, що виникають у зв'язку з виконанням міжнародного договору України.
3. У разі неналежного виконання зобов'язань, взятих на себе за міжнародними договорами Українською Стороною, Міністерство закордонних справ України інформує про це Президента України або Уряд України для вжиття необхідних заходів.
Стаття 16. Заходи, що вживаються у разі порушення міжнародного договору України іншими його учасниками
1. У разі порушення зобов'язань за міжнародним договором України іншими його учасниками Міністерство закордонних справ України, інші центральні органи державної виконавчої влади України, Уряд Республіки Крим за погодженням з Міністерством закордонних справ України подають Президентові України або Урядові України пропозиції про вжиття необхідних заходів відповідно до норм міжнародного права.
2. У разі суттєвого порушення міжнародного договору України іншими його учасниками, а також в інших випадках, передбачених нормами міжнародного права, такий договір може бути денонсовано у порядку, встановленому статтями 23 і 24 цього Закону.
Стаття 17. Дія міжнародних договорів України на території України
1. Укладені і належним чином ратифіковані міжнародні договори України становлять невід'ємну частину національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
2. Якщо міжнародним договором України, укладення якого відбулось у формі закону, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору України.
Стаття 18. Пропозиції про внесення змін і доповнень до законодавства України у зв'язку