Регулювання міжнародних торгівельних відносин, передбачених угодою ГАТТ
Для будь-якої країни роль зовнішньої торгівлі важко переоцінити. По визначенню Дж. Сакса, «економічний успіх будь-якої країни світу ґрунтується на зовнішній торгівлі. Ще жодній країні не удалося створити здорову економіку, ізолювавши від світової економічної системи».
Традиційною і найбільш розвинутою формою міжнародних економічних відносин є зовнішня торгівля. На долю торгівлі приходиться близько 80 відсотків усього обсягам міжнародних економічних відносин.
Міжнародна торгівля-найстарша форма міжнародних економічних відносин. Вона існувала ще за довго до формування світового господарства і була його безпосередньою попередницею. Саме розвиток міжнародної торгівлі створило економічні умови для розвитку машинного виробництва, що найчастіше могло рости лише на базі імпортної сировини і масового заморського попиту.
Міжнародна торгівля займає ведуче місце в системі всесвітніх економічних відносин. Міжнародної торговий обмін є одночасно і передумовою, і наслідком міжнародного поділом праці, виступає важливим фактором формування і функціонування світового господарства. У своїй історичній еволюції він пройшов шлях від одиничних зовнішньоторговельних операцій до довгострокового великомасштабного торгово-економічного співробітництва. В умовах НТР міжнародний торговий обмін здобуває усе більше значення. Своєрідність цих процесів у післявоєнний період особливо рельєфно відкривається при аналізі довгострокових тенденцій, особливостей, форм і методів спільної торгівлі.
У сучасних умовах активна участь країни у світовій торгівлі зв'язано зі значними перевагами: воно дозволяє більш ефективно використовувати наявні в країні ресурси, прилучитися до світових досягнень науки і техніки, у більш стиснутий термін здійснити структурну перебудову своєї економіки, а також більш повно і різноманітно задовольняти потреби населення.
У цьому зв'язку значний інтерес представляє вивчення регулювання торгових відносин. Особливу значимість ця проблема має для України й інших країн, що встали на шлях створення розвитий ринкової економіки, орієнтованої на активну участь у світовій торгівлі.
Міжнародна торгівля є центральною ланкою в складній системі світових господарських зв'язків, опосередковуючи практично усі види міжнародного поділу праці і зв'язуючи всі країни світу в єдину міжнародну економічну систему. Вона являє собою сукупність зовнішньої торгівлі всіх країн світу, а її обсяг підраховується шляхом підсумовування обсягів експорту.
Структурні зрушення, що відбуваються в економіці країн під впливом НТР, спеціалізація і кооперування промислового виробництва підсилюють взаємодію національних господарств. Це сприяє активізації міжнародної торгівлі. Міжнародна торгівля опосередковуюча рух усіх міждержавних товарних потоків, росте швидше виробництва. Відповідно до досліджень зовнішньоторговельного обороту, на кожні 10% роста світового виробництва приходиться 16% збільшення обсягу світової торгівлі. Тим самим створюються більш сприятливі умови для його розвитку. Коли ж у торгівлі відбуваються збої, сповільнюється і розвиток виробництвам
Під терміном «зовнішня торгівля» розуміється торгівля якої-небудь країни з іншими країнами, що складається з оплачуваного ввозу (імпорту) і оплачуваного вивозу (експорту) товарів.
Аналізуючи процеси, що протікають у світовій торгівлі, варто підкреслити, що лібералізація є її основною тенденцією. Відбулося значне зниження рівня митних податків, скасовані багато обмежень, квоти і т.п. Однак існує цілий ряд проблем. Одна з основних - наростання протекціоністських тенденцій на рівні економічних угруповань, торгово-економічних блоків країн, багато в чому конфронтуючих один одному.
Склад дев'яти найбільших міжнародних регіональних торгових блоків представлені нижче:
Європейський союз (ЄС) - Австрія, Німеччина, Великобританія, Італія, Ірландія, Франція, Іспанія, Португалія, Фінляндія, Швеція, Данія, Бельгія, Люксембург, Нідерланди, Греція.
Європейські співтовариства (ЄС), чи так називаний «Загальний ринок» є об'єднанням держав, що прагнуть до політичної й економічної єдності при частковому відмовленні від своїх національних суверенітетів. Країни - члени «Загального ринку» вважають себе ядром майбутніх Сполучених Штатів Європи.
У «Загальний ринок» входять:
- Європейське об'єднання вугілля і стали (відповідний договір набрав сили в 1952 році).
- Європейське економічне співтовариство (договір набрав сили в 1958 році).
Ці договори були доповнені і розширені так називаними Єдиними Європейськими Актами, що вступили в силу в 1978 році. Єдині Європейські Акти є базою політичного співробітництва країн-членів «Загального ринку».
Першим кроком у реалізації цілей «Загального ринку» з'явилося створення вільного єдиного ринку, іншими словами здійснення торгівлі без взаємних мит, установлення товарних контингентів, і введення інших обмежень. Одночасно з цим була введена єдина система митних податків стосовно третіх країн (митна унія).
2. Північноамериканська угода про вільну торгівлю (НАФТА) - США, Канада, Мексика.
3. Європейська Асоціація вільної торгівлі (ЕАСТ) - Ісландія, Норвегія, Швейцарія, Ліхтенштейн.
4. Азіатсько-Тихоокеанське економічне співробітництво (АТЕС) - Австралія, Бруней, Малайзія, Сінгапур, Таїланд, Нова Зеландія, Папуа нова Гвінея, Індонезія, Філіппіни, Тайвань, Гонконг, Японія, Південна Корея, Китай, Канада, США, Мексика, Чилі.
5. «Меркосур» - Бразилія, Аргентина, Парагвай, Уругвай.
6. Південноафриканський комітет розвитку (САДК) - Ангола, Ботсвана, Лесото, Малаві, Мозамбік, Маврикій, Намібія, ПАР, Свазіленд, Танзанія, Зімбабве.
7. Західно-африканський економічний і валютний союз (ЮЕМОА) - Кіт_д’Івуар, Буркіна-Фасо, Нігерія, Того, Сенегал, Бенін, Малі.
8. Південно-азіатська асоціація регіонального співробітництва (СААРК) - Індія, Пакистан, Шри Ланка, Бангладеш, Мальдиви, Бутан, Непал.
9. Андский пакт - Венесуела, Колумбія, Еквадор, Перу, Болівія.
До формування подібних блоків приводять об'єктивні процеси політичного, економічного, історичного характеру. Активізація таких процесів, з одного боку, сприяє розвитку міжнародної торгівлі (у рамках зон, блоків, регіонів), а з іншого боку - створює для неї ряд перешкод, властивих будь-якому закритому формуванню. На шляху до єдиної, глобальної системи світового ринку лежить ще багато перешкод і протиріч, що будуть виникати в ході взаємодії торгово-економічних угруповань один з одним.
Розподіл ризиків між продавцем і підприємством виробляється на основі міжнародних торгових умов, установлених Міжнародною торговельною палатою, так званих «Інкотермс».
Цих міжнародних торгових умов нараховується досить багато. Вони часто піддаються змінам і регулярно публікуються Міжнародною торговельною палатою. Чотирнадцять