«ex works», «free carrier», «FOR/FOT», «FOB airport», «FAS», «FOB», «C&F», «freight/carriage paid to», «freight/carriage and insurance paid to», «ex ship», «ex quay», «delivered at frontier», «delivered duty paid».

Кожне з умов «Инкотермс» позначає особливий розподіл ризиків, витрат і відповідальності між продавцем і покупцем, починаючи з тієї умови, відповідно до якого усі види відповідальності покладаються на покупця, і кінчаючи іншою крайністю, коли, навпаки, усі входить у відповідальність продавця.

Важливу роль у регулюванні міжнародної торгівлі, в усуненні перешкод для її розвитку, її лібералізації грають міжнародні економічні організації. Одна з основних організацій такого роду - Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ). Договір про створення ГАТТ був підписаний 23 країнами в 1947 р. і набрав сили в 1948 р. 31 грудня. 1995 р. ГАТТ припинила своє існування, модифікувавши у Всесвітню торгову організацію (ВТО).

ГАТТ - багатосторонню міжнародну угоду, що містить принципи, правові норми, правила ведення і державного регулювання взаємної торгівлі країн-учасниць. ГАТТ була однієї з найбільших міжнародних економічних організацій, сфера діяльності якої охоплювала 94% обсягу світової торгівлі.

Діяльність ГАТТ здійснювалася за допомогою багатобічних переговорів, що поєднувалися в раунди. З початку роботи ГАТТ було проведено 8 раундів, результати яких привели до десятикратного скорочення середнього мита. Після 2-й світової війни вона складала 40%, у середині 9О-х років - близько 4%.

Генеральне угода з тарифів і торгівлі (General Agreement on Tariffs and Trade) — це багатобічний договір, що встановлює загального правила здійснення міжнародних торгових угод, прийнятих більш 100 державами.

Об'єктивна потреба міжнародного регулювання торгівлі за допомогою норм і правил з'явилася в післявоєнний період. Вона вилилася в підписання тимчасової угоди з питань тарифів і торгівлі (ГАТТ), що набрало сили 1 січня 1948 року.

ГАТТ використовує 3 фундаментальних принципи, за допомогою яких вона прагнути досягти своєї мети — лібералізації світової торгівлі.

Принцип недискримінації, виражений у так називаному застереженні про найбільше сприйтливих нації в ст.1 ГАТТ. Значення цієї угоди полягає в тому, що якщо в ході двосторонніх переговорів сторона, що договорює, представляє іншій стороні тарифні пільги, то, на такі ж пільги, у принципі, мають право всі інші договірні сторони.

Договірна сторона вправі використовувати тільки імпортні тарифи в тих випадках, коли це необхідно для захисту місцевої промисловості. Нетарифні міри, такі як кількісні обмеження (квоти) чи стандарти, що носять дискримінаційний характер стосовно імпортних товарів, у принципі заборонені.

Існує розвита система дозволу торгових суперечок.

У реалізації цих принципів ГАТТ допускаються численні виключення, особливо на користь митних союзів і зон вільної торгівлі ст.24, при надзвичайних обставинах ст. 19, в інтересах країн, що розвиваються — ст.18 і ін.

У рамках ГАТТ вироблений механізм спостереження за реалізацією рекомендацій і рішень нарад експортерів.

Інституціональний апарат ГАТТ — містить у собі періодичні сесії, рада, що складається з представників держав-членів і секретаріат, розташований у Женеві.

Основне значення в діяльності ГАТТ має задача чи ліквідації скорочення митних податків. Постійна активна робота в цьому напрямку дозволила скоротити середню величину митних податків у промислово розвитих країн з 40-60% у 1945-1947р. до 3-5% до кінця 80-х років. Динаміку торгових переговорів щодо скорочення митних бар'єрів показує таблиця 1.

Одночасно зі зменшенням величин митних податків були досягнуті визначені успіхи в уніфікації правил і умов їхнього застосування. У "Кодексі по технічних бар'єрах у торгівлі", прийнятому в ході "Токіо-раунду", поставлена задача усунення дискримінаційного впливу стандартів і технічних бар'єрів у торгівлі, маркіруванні, сертифікації й іспиті товару. Найбільш важливим є угода про обмін інформацією, про пропоноване введення нових стандартів, технічних вимог, систем сертифікації. Новим моментом у діяльності ГАТТ стали переговори по лібералізації торгівлі послугами, що почалися на Уругвайському раунді.

Таким чином, ГАТТ — це породжений поточним ходом подій інститут який узяв на себе задачі національної організації і домігся загального визнання в півночі координації міжнародної торгівлі.

Таблиця 1.Перелік торгових (1947-1994 р.) переговорів

Місце відкриття і проведення переговорів |

Роки | Основний зміст

Женева (Швейцарія) | 1947 | Зниження митних тарифів

Аннесі (Франція) | 1949 | Зниження митних тарифів

Торкі (Англія) | 1950 | Зниження митних тарифів

Женева | 1956 | Зниження митних тарифів

Женева | 1960-1961 |

Зниження митних тарифів

Женева | 1964-1967 (Кеннеді-раунд) | Зниження тарифів, розробка антидемпінгового кодексу

Токіо (Японія). Робота проходила в Женеві | 1973-1979-(Токіо- раунд) | Зниження тарифів, розробка кодексів, що розширюють і підсилюють компетенцію ГАТТ в області нетарифних бар'єрів

Іунта-дель-Есте (Уругвай)... Робота проходила в Женеві | 1986-1994 (Уругвайський раунд) | Зниження митних бар'єрів, удосконалювання механізм ГАТТ, угода про створень Всесвітньої торгової організації. Розробка Генеральної угоди по торгівлі послугами (ГАТТ)

Переваги вільної торгівлі незаперечні. Оскільки структура національних ресурсів і рівень технологій у кожній країні різні, те кожна країна може робити визначені товари з різними витратами. Дія принципу порівняльних переваг змушує країну робити ті товари, витрати на виробництво яких нижче, ніж в інших країнах. Одночасно вільна торгівля стимулює конкуренцію й обмежує монополію. Сумарна дія всіх перерахованих факторів стимулює економічний ріст.

Незважаючи на обґрунтовану критику подібної політики обмежень у зовнішній торгівлі, вона періодично проводиться в різних країнах. Обмеження реалізуються по наступним основних напрямках:

1. Шляхом уведення митних тарифів. Це податки на імпорт. Тарифи — це систематизований перелік митних податків, якими обкладаються товари. Існує два основних типи тарифів. Це фіскальні тарифи, використовувані державою з метою збільшення припливу грошових ресурсів. І протекціоністські тарифи, використовувані державою для захисту національної промисловості від іноземної конкуренції. Вони роблять іноземну продукцію більш дорогою,