КОНТРОЛЬНА РОБОТА

з дисципліни “Міжнародна торгівля”

Зміст

1. регулювання міжнародних торгівельних відносин передбачених угодою ГАТТ.
2. методи оцінки ефективності зовнішньої торгівлі країни

1. Регулювання міжнародних торгівельних відносин передбачених угодою ГАТТ.

Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ) є багатостороннім обов'язковим договором, що складається з чотирьох частин. У першій (ст. І "Загальний режим найбільшого сприяння нації" і ст. II "Списки поступок") містяться положення про безумовний режим найбільшого сприяння у взаємних торговельних поступках. Друга частина (статті III - XXIII) містить норми, що регулюють торговельно-політичний режим взаємної торгівлі між країнами-учасницями. Третя частина (статті XXIV - XXXV) здебільшого стосується процедурних питань, пов'язаних із застосуванням Угоди. У четвертій (статті XXXVI - XXXVIII) регулюються умови участі країн, що розвиваються.
ГАТТ виконує такі функції:
1) діє як комплекс узгоджених на багатосторонній основі "правил поведінки в торгівлі";
2) виконує роль форуму для торговельних переговорів, спрямованих на лібералізацію торгівлі і забезпечення її більшої передбачуваності через відкриття національних ринків або зміцнення і розширення самих правил;
3) виконує роль міжнародного "суду", що дає змогу урядам тієї або іншої країни розв'язати суперечності з іншими країнами - членами ГАТТ.
ГАТТ ЯК МІЖНАРОДНА ОРГАНІЗАЦІЯ. ГАТТ було створено в 1946 р. на тимчасовій основі. Головною метою була підготовка проекту статуту Всесвітньої торговельної організації (ВТО), що мала стати спеціалізованим органом ООН. Статут повинен був містити положення, що регулюють питання світової торгівлі, зайнятості населення, обмежувальної ділової практики, міжнародних інвестицій, послуг тощо.
У 1946 р. почалися переговори з тарифних проблем із метою ліквідації протекціоністських заходів, упроваджених на початку 30-х років під час "Великої депресії". Результатом першого раунду переговорів стало прийняття 45 тис. тарифних поступок, що стосувалися більш як 1/5 світової торгівлі або загальної її суми в розмірі 10 млрд дол. Досягнення цього результату стало можливим завдяки тому, що учасники переговорів застосовували деякі правила, закладені в проект ВТО. Ці правила і торговельні поступки стали відомі як Генеральна угода про тарифи і торгівлю.
30 жовтня 1947 р. у Женеві 23 країни - засновниці ГАТТ підписали Угоду, у якій зафіксували тарифні поступки, узгоджені на перших багатосторонніх торговельних переговорах, а також цілу серію правил, розроблених для захисту цих поступок від негативного впливу обмежувальних заходів у торгівлі. 1 січня 1948 р. Генеральна угода про тарифи і торгівлю набрала чинності.
У 1948 р. на Конференції ООН з торгівлі і зайнятості був узгоджений Статут ВТО, проте процес його ратифікації зволікався, а потім узагалі став неможливим у зв'язку з відмовою США зробити це. У результаті, незважаючи на тимчасовий характер діяльності ГАТТ, вона залишається, по суті, єдиним унікальним багатостороннім механізмом регулювання міжнародної торгівлі.
Практична робота ГАТТ здійснюється з допомогою серії багатосторонніх торговельних переговорів, або торговельних раундів. В основі їх лежить пакетний метод, що має низку переваг.
По-перше, учасники переговорів можуть досягати успіхів з широкого кола проблем.
По-друге, поступки, на котрі важко було б піти окремо, набагато легше зробити в рамках пакета.
По-третє, країни, що розвиваються, як менш потужна економічна сторона мають більше шансів впливати на багатосторонню систему в контексті раунду, ніж у разі двосторонніх переговорів із найбільшими торговельними державами. І, нарешті, у рамках глобального підходу зростає можливість проведення загальної реформи в деяких політичних сферах світової торгівлі.

Діяльність ГАТТ будується згідно з певними принципами, основними серед яких є такі.
ТОРГІВЛЯ БЕЗ ДИСКРИМІНАЦІЇ. Цей принцип, що випливає з широко відомого застереження про "режим найбільшого сприяння", полягає в тому, що торгівля повинна здійснюватися на недискримінаційній основі. Всі сторони, що домовляються (договірний характер ГАТТ настільки важливий, що її члени називаються Договірними Сторонами), зобов'язані надавати одна одній такі самі сприятливі умови щодо митних зборів на імпорт і експорт, як і ті, що вони надають якійсь іншій країні. Інакше кажучи, кожна країна не повинна надавати іншій країні особливих торговельних переваг або застосовувати стосовно неї дискримінаційний підхід. Усі рівні й усі користуються перевагами, що виникають унаслідок певного зниження торговельних бар'єрів. Винятки із загальних правил можливі лише в деяких особливих випадках.
Ще одна стаття, що стосується питання недискримінації, вимагає, щоб товарам після їх надходження на ринок надавався не менш сприятливий режим, ніж аналогічним товарам, виробленим у самій країні. Це називається "національним режимом".
ЗАХИСТ ЧЕРЕЗ ТАРИФИ. ГАТТ не забороняє захисту національної промисловості. Проте інший принцип передбачає, що такий захист має базуватися загалом на митних зборах, а не на інших комерційних заходах. Для цього необхідно чітко визначити обсяг захисту і звести до мінімуму пов'язане з ним викривлення в торгівлі.
СТІЙКА ОСНОВА ТОРГІВЛІ. Стійка і передбачена основа торгівлі забезпечується, зокрема, "обов'язковістю" тарифних рівнів, узгоджених договірними сторонами. Ці обов'язкові правила зазначені для кожної країни в тарифних таблицях, що становлять невід'ємну частину Генеральної угоди. Існує положення про можливість перегляду консолідованих тарифів, проте встановленню більш високих тарифів заважає вимога про компенсацію будь-якого підвищення.
СПРИЯННЯ СПРАВЕДЛИВІЙ КОНКУРЕНЦІЇ. ГАТТ у жодному разі не є "організацією вільної торгівлі", як її іноді називають, оскільки у певних випадках вона допускає зміну тарифів і застосування інших засобів захисту. Ця організація