З початку дії Генеральної угоди про тарифи і торгівлю було проведено вісім раундів міжнародних багатосторонніх торговель-них переговорів (табл. 4.5). Більшість із них стосувались в основ-ному зниження тарифів, але на останніх раундах почався процес перегляду, реінтерпретації або розширення статей самої Угоди.

Восьмий (Уругвайський) раунд торговельних переговорів ви-явився найконструктивнішим і багатостороннішим з усіх, які мали місце. Він стартував у 1986 р., а фінішував 15 грудня 1993 р. Уруг-вайський раунд завершився не тільки зниженням торговельних та-рифів і новим етапом загальної лібералізації взаємного виходу країн-учасниць на ринки, але й включенням до системи ГАТТ но-вих секторів: торгівлі послугами, текстилем, сільгосппродукцією і товарами інтелектуальної власності, державних закупівель. Запро-ваджені важливі зміни до порядку здійснення торговельних субси-дій, компенсаційних, захисних і антидемпінгових заходів, проце-дур застосування стандартів і сертифікації товарів, урегулювання торговельних суперечок, механізмів формування загальної торго-вельної політики. І нарешті найважливішим стало рішення про створення Світової організації торгівлі (СОТ).

Підсумки Уругвайського раунду підбили делегації 147 держав і понад 30міжнародних організацій (у т. ч. ООН, МВФ тощо) під час світової конференції в Марракеші (Марокко), в ході якої 15 квітня 1994р. була підписана угода про заснування Світової організації торгівлі.

Створення СОТ фактично стало найбільшою реформою міжнародної торгівлі за період, що минув з кінця Другої сві-тової війни, що реалізувала у сучаснішій формі спробу ство-рення Міжнародної організації торгівлі (МОТ) у 1948 р. Цим було завершено формування основного комплексу універсаль-них договорів системи ГАТТ, що дозволяє говорити про ство-рення нового глобального правового порядку в галузі торго-вельних, тарифних, митних, інвестиційних та інших сфер між-народних економічних відносин, до якого держави-члени ГАТТ прагнули протягом останніх 50 років. Фактично нано-во створено організаційний (інституційний) механізм реалі-зації комплексу угод системи ГАТТ. Тобто, з моменту ство-рення СОТ та підписання комплексу угод і домовленостей у рамках Уругвайського раунду система ГАТТ/СОТ виступає у вигляді торговельно-економічної ООН, де угоди — це правова основа, а СОТ — інституційний механізм забезпечення дії цієї системи.

Сторонами, що підписали угоду про заснування Світо-вої організації торгівлі, визначено, що головною умовою на-буття членства у СОТ є відповідність національного законо-давства базовим стандартам і нормам, що містяться в уго-дах системи ГАТТ/СОТ, метою яких є забезпечення кожному її члену безпечного і передбачуваного міжнародного торго-вельного середовища та продовження лібералізації торгів-лі, сприяння економічному зростанню і розвитку. При цьому правова система ГАТТ/СОТ є балансом між правами, виго-дами членства та зобов'язаннями, а СОТ виконує роль міжна-родного форуму для торгових переговорів, врегулювання тор-говельних суперечок торговельного «суду»), постійно діючого інституту моніторингу національної торговельної політики країн-членів.

Марракеська Угода про заснування Світової організа-ції торгівлі складається з 16 статей та 4 додатків. Статті об-межуються тільки фундаментальними організаційними пи-таннями щодо СОТ, а всі самостійні правила СОТ містяться у додатках.

Вищим органом СОТ є Конференція міністрів, яка скликається щонайменше раз на два роки. В інші періоди керування здійсню-ється Генеральною Радою. Обидва органи складаються з пред-ставників усіх країн-членів. Крім цього, у структурі є: Ради, Комітети (створюються Конференцією міністрів), органи з уре-гулювання суперечок та огляду торговельної політики, Секрета-ріат. Зазначена структура створена з метою виконання СОТ своїх функцій, серед яких пріоритетним є імплементування домовле-ностей, що за сутністю являють собою самостійні правила СОТ і перебувають у Додатках до Марракеської Угоди про створення Світової організації торгівлі.

Угоди СОТ, охоплюючи широке коло різноманітних видів ді-яльності, становлять юридичне підґрунтя для міжнародних тор-говельних операцій. Це — своєрідні контракти, згідно з якими уряди різних країн зобов'язуються проводити свою торговельну політику на взаємоузгодженій основі. Хоча ці документи обгово-рюються й підписуються на урядовому рівні, проте головна їх мета полягає в наданні допомоги постачальникам товарів і по-слуг, експортерам та імпортерам у здійсненні цивілізованої торгівлі. Вони поширюються на аграрну продукцію, текстиль і гото-вий одяг, банківську справу, телекомунікації, державні закупівлі, промислові стандарти, санітарні норми на харчові продукти, ін-телектуальну власність і багато чого іншого. В основі цих доку-ментів лежать кілька базових засад, відповідно до яких торгове-льна система має бути:

* позбавленою будь-якої дискримінації — країна не повинна упереджено ставитися до тих чи інших торгових партнерів (їм усім однаково надається статус найбільшого сприяння); так само не повинна проводитися політика дискримінації між національ-ними та іноземними товарами і послугами, яким надається націо-нальний режим;

* передбачуваною — іноземні компанії, інвестори та уряди по-винні мати впевненість, що торгові бар'єри (в т. ч. тарифи, нетарифні заходи тощо) не зводитимуться самовільно без узгодження з торговельними партнерами; дедалі більше тарифних ставок і зобов'язань щодо відкриття ринків закріплюються угодами СОТ; торгові бар'єри мають знижуватись у ході переговорів;

* відкритою для чесної конкуренції — шляхом знеохочення та-ких «нечесних» прийомів, як, скажімо, експортні субсидії та про-даж товарів за демпінговими цінами з метою завоювання ринків збуту;

* сприятливою для слаборозвинутих країн — надаючи їм більше часу на пристосування до нових умов, можливості для перетворень і спеціальні пільги.

На відміну від більшості міжнародних організацій, до системи ГАТТ-СОТ приєднуються, а не вступають. Це зумовлено тим, що кожна країна бере на себе обов'язки виконувати угоди, а органі-зація, зі свого боку, перевіряє здатність такого виконання.

Угода СОТ не входить до початкової структури ГАТТ (1947р.), тому країни можуть стати (або залишитися) контрасту-ючими сторонами ГАТТ, не приєднуючись до СОТ. З іншого бо-ку, країни не можуть стати членами