ще не відпрацьована правова база щодо прозорості роботи іноземних інвесторів на внутрішньому ринку України. До умов які також негативно впливають на розвиток українсько-китайських відносин є абсолютно протилежна орієнтація українського уряду у зовнішній політиці, та дуже невелика кількість китаєзнавців які сприяли би розвитку “китайського вектору” в зовнішній політиці України.
Якщо уважно придивитись до ситуації яка склалась в Україні, та порівняти її з ситуацією яка склалась у Китаї перед початком реформування, ми побачимо як багато український уряд може взяти корисного для себе на шляху виведення держави з кризи.
Спроби уряду України залучити інвестиції китайських бізнесменів стикаються з деякими проблемами, тому що український уряд у інвестиційній політиці робить ставку на важку промисловість та енергетику, що погано діє на залучення інвестицій з Китаю. Для покращення цієї ситуації потрібно відкрити для східних інвесторів не тільки важку промисловість та енергетику, а дати можливість вкладати інвестиції у сільське господарство, легку промисловість, та галузі високих технологій.
Що стосується торгівельних відносин, то на цьому етапі потрібно розширити спектр товарів які надходять до Китаю, так як у цей час товарна структура носить напівсировинний характер. Ще гірше те, що в останній час китайська сторона значно зменшила закупівлю основних груп товарів які становили більшу частину українського експорту в Китай.
Крім цього потрібно не зациклюватися лише на господарських відносинах з Китаєм. Як було згадано вище, з Китаєм потрібно розвивати різноманітне співробітництво, особливо у політичній сфері, використовуючи вигідне геополітичне положення України, тобто на перехресті сходу - заходу та півдня - півночі. Розумне використання цих умов дозволить не тільки витягти країну з кризи та ще стати дуже впливовою державою на Євразійському континенті, в чому зацікавлений і уряд Китаю.
Східні вектори у зовнішній політиці потрібно розвивати з неменшим рвінням ніж європейський чи американський.
Переорієнтація на східний вектор зовнішньої політики дозволить Україні скоріше зайняти гідне місце у світовому співтоваристві, та підняти свій статус у міжнародному рейтингу.
Розділ ІІ
Китайська Народна Республіка визнала незалежність України 27.12.91 р. Дипломатичні відносини між двома країнами були встановлені 04.01.92 року. У березні 1993 року було засноване Посольство України в КНР. Надзвичайний і Повноважний Посол України в КНР - Михайло Борисович Резник (вручив Вірчу грамоту - 8.11.01 р.).
Посольство КНР в Україні функціонує з 1992 року. Посол КНР в Україні - Яо Пейшен (вручив Вірчу грамоту у грудні 2003 р.).
2.1.Політичні відносини
Динаміка візитів вищих посадових осіб України і КНР (1992-2002 рр.)
в КНР | в Україну
Посадова особа | рік відвідання | Посадова особа | рік відвідання
Президент України Л.Кравчук | листопад
1992 р. | Віце-прем'єр Державної Ради КНР, Міністр закордонних справ КНР Цянь Цічень | вересень
1993 р.
Голова Верховної Ради України І.Плющ | квітень
1993 р. | Голова КНР Цзян Цземінь | вересень
1994 р.
Віце-прем'єр-міністр, міністр оборони України В.Шмаров | квітень
1995 р. | Прем'єр Державної Ради КНР Лі Пен | червень
1995 р.
Президент України Л.Кучма | грудень
1995 р. | Голова ПК ВЗНП Цяо Ши | березень
1996 р.
Прем'єр-міністр України В.Пустовойтенко | грудень
1997 р. | Віце-прем'єр Державної Ради КНР У Банго | березень
1997 р.
Міністр оборони України О.Кузьмук | квітень
1998 р. | Член Державної Ради КНР, міністр оборони КНР Чи Хаотянь | червень
1997 р.
Міністр закордонних справ України Б.Тарасюк | грудень
1998 р. | Член Державної Ради
КНР У Ї | березень
1999 р.
Міністр закордонних справ України А.Зленко | січень
2002 р. | Голова ПК ВЗНП Лі Пен | червень
2000 р.
Голова Верховної Ради України І.Плющ | лютий
2002 р. | Міністр закордонних справ КНР Тан Цзясюань | квітень
2001 р.
Міністр культури і мистецтв України Ю.П.Богуцький | квітень
2002 р. | Голова КНР Цзян Цземінь | липень
2001 р.
Голова Всекитайського Комітету НПКРК Лі Жуйхуань | травень
2002 р.
Україна і Китай надають важливого значення взаємодії у рамках міжнародних організацій. Існує чимало питань, з яких позиції сторін близькі, або збігаються: протидія гегемонізму і політиці сили у міжнародних відносинах, ядерне роззброєння, реформа системи ООН, боротьба з міжнародною злочинністю і тероризмом тощо. Дві країни надають підтримку одна одній у роботі комітетів і комісій ООН. Свідченням високого рівня двосторонньої співпраці стала підтримка Китаєм кандидатури України на виборах до непостійних членів РБ ООН на 2000-2001 роки.
Активно розвивається міжпарламентське співробітництво між двома країнами. У Верховній Раді України та Всекитайських Зборах народних представників створені і функціонують групи Дружби, які очолюють відповідно М.Павловський і Гань Цзиюй.
Регулярність політичного діалогу забезпечується консультаціями між зовнішньополітичними відомствами України і КНР на рівні заступників міністрів закордонних справ двох країн. На сьогоднішній день відбулося сім раундів двосторонніх консультацій: два у Києві (березень 1996 р., квітень 1997 р. та лютий 2002 р.) та п'ять у Пекіні (квітень і грудень 1994 р., грудень 1996 р., грудень 1997 р. та листопад 1999 р.). Відбулося два раунди консультацій між консульськими та договірно-правовими департаментами МЗС. Під час офіційного візиту до КНР міністра закордонних справ України А.М.Зленка у січні 2002 р. досягнуто домовленості про регулярне проведення консультацій між територіальними департаментами, департаментами політичного аналізу та інформації.
Між двома країнами задекларовані відносини конструктивного партнерства. У квітні 2001 року під час візиту до Києва міністр закордонних справ КНР Тан Цзясюань підкреслив, що двосторонні відносини набули характеру стратегічного партнерства. Китай був першою країною, яка надала Україні гарантії ядерної безпеки у зв'язку з відмовою нашої держави від ядерної зброї.
У липні 2001 року під час другого державного візиту Голови КНР Цзян