Капітал, що вкладений в інфраструктуру .Коли ми говоримо про капітал, ми не повинні зосереджуватися тільки на вантажних автомобілях та прокатних станах. Великі інвестиції передують індустріалізації чи навіть ефективному збуту сільськогосподарських продуктів.

Приватній економіці , щоб розвиватися, потрібний капітал, вкладений в інфраструктуру. Це великомасштабні проекти, що передують торгівлі та комерції – автомобільні шляхи, залізниці, іригаційні споруди, заходи щодо поліпшення охорони здоров’я тощо. Все це потребує значних інвестицій . Жодна мала або сімейна ферма не може збудувати залізничну мережу; будь-яке приватне підприємство не може сподіватися отримати прибуток з телефонної системи чи системи зрошення, бо вигоди від цих інвестиційних проектів поширюються на всю економіку.

Часто ці проекти приносять вигоду, що обумовлена зовнішніми обставинами, і яку приватні фірми не можуть відчути. Наприклад, районний сільськогосподарський консультант може допомогти усім фермерам у районі; або програму охорони здоров’я, запроваджуючи щеплення людей від тифу та дифтерії, захищає й тих, хто не щеплений. В кожному разі неможливо для окремої фірми визначити суспільні вигоди, бо вона не може збирати внески з тисяч або навіть мільйонів тих, хто отримує економічну вигоду.

Тому саме уряд має втручатися і забезпечувати необхідні кошти й ініціативу та гарантувати інвестиції в інфраструктуру.

РОЗДІЛ 5

Місце і роль країн, що розвиваються, у міжнародному товарному обміні.

Важливу роль, що визначає положення країн, що розвиваються, у світовому господарстві, грають зовнішньоекономічні зв'язки. Їх розвиток профілює не тільки взаємозв'язки з іншими підсистемами, але і ступінь впливу останніх на внутрішній ринок.

Своєрідність соціально-економічної структури визначає ступінь впливу зовнішньоекономічних зв'язків на країни, що розвиваються. Більш відсталі економічні структури болісно переживають зовнішні впливи в силу особливостей включення їхніх національних господарств у міжнародний поділ праці. Ті ж країни, у яких промисловий переворот охопив усі сфери господарства, більш успішно пристосовуються до перипетій світової господарської системи.

Центральне місце в сегменті зовнішньоекономічних відносин країн, що розвиваються, належить зовнішній торгівлі. Вона розвивалася нерівномірно. У минулому десятилітті до середини 80-х років темпи приросту товарного експорту уступали відповідним показникам промислово розвитих країн. З другої половини 80-х років темпи вивозу товарів із країн, що розвиваються, значно виросли, що свідчить про поглиблення процесів індустріалізації в нових індустріальних країнах (далі – НІК) і зусиллях країн - боржників збільшити валютні надходження для зниження боргового тягаря. Більш конкретні дані об частки країн, що розвиваються, у світовому експорті дає таблиця 1.

Таблиця 1 – Частка країн, що розвиваються, у світовому експорті, % |

1950 | 1960 | 1970 | 1980 | 1990 | 1998

Усі країни | 33.0 | 23.9 | 18.9 | 29.0 | 23.6 | 28.2

Африка | 5.3 | 4.2 | 4.1 | 4.6 | 2.3 | 2.2

Азія | 15.2 | 11.5 | 8.5 | 18.4 | 16.6 | 21.4

Західна Азія | 3.3 | 3.3 | 3.1 | 10.4 | 3.7 | 2.8

Латинська Америка | 12.1 | 7.7 | 5.5 | 5.4 | 4.2 | 4.6

Найменш розвинуті країни | 2.8 | 2.5 | 1.7 | 0.7 | 0.4 | -

Зрушення у виробничій базі і структурі споживання визначили зміни в асортименті експорту й імпорту.

Становлення сучасної обробної промисловості створило можливості для появи і розвитку нового напрямку і розвитку нового напрямку участі країн, що розвиваються, на світових ринках – експорту готових виробів, що набув істотне значення в 60 - 70 роки. Можливості для цього минулого створені збільшенням промислового потенціалу. У результаті швидких темпів росту експорту продукції обробної промисловості істотно виросла частка країн, що розвиваються, у світовій торгівлі цими виробами – 20,3% у 1998 році. Це дозволило країнам, що розвиваються розширити свої позиції на ринку оброблених виробів, що протягом двох століть були монополізовані постачальниками з західних країн.

Розширення вивозу продукції обробної промисловості країн, що розвиваються, значною мірою продовжує залежати від наділеності трудовими і природними ресурсами. Капіталомістка продукція грає відносно невелику роль у розширенні експорту, і в основному вона сконцентрована в НІК. Збільшення промислового потенціалу усталило позиції країн Третього світу на ринках машинобудівної продукції – верстатів, автомобілів, судів, чорних металів, а також швейних виробів. Особливо значно їхнє просування в експорті електронних виробів. Наприкінці 90 – х років частка країн, що розвиваються, у світовому експорті по цій статті піднялася до 35%, у тому числі по побутовій електроніці до 38%. Основне місце в експорті оброблених товарів зайняли чотири далекосхідні країни і території. Їхня частка зросла з 56,7% у 1982 році до 68,9% у 1999 році, а в експорті машин і устаткування з 49,6 до 65,1%.

Таблиця 2 – Частка країн, що розвиваються, у світовому експорті, %

Товарні групи | 1985 | 1990 | 1995 | 1999

Продовольство | 31.2 | 34.3 | 28.8 | 29.9

З/Х сировину | 30.0 | 26.5 | 27.3 | 31.6

Паливо | 72.9 | 57.4 | 55.4 | 56.6

Мінеральна сировина | 27.3 | 29.2 | 35.4 | 35.9

Текстиль | 33.7 | 42.7 | 47.3 | 53.8

Хімікати | 7.4 | 9.7 | 12.2 | 16.4

Машини і транспортні засоби | 6.0 | 9.4 | 12.5 | 22.0

Метали | 7.5 | 13.9 | 18.5 | 23.4

Інші | 17.7 | 19.2 | 21.7 | 26.8

Як видно з даних у таблиці 2, що розвиваються країни відіграють ведучу роль на ринку текстилю. Країни, що розвиваються, виступають великими постачальниками на світових ринках в основному по сировинних і продовольчих товарах