Визначення монопольного становища підприємців на ринку здійснюється за методикою, затвердженою розпорядженням Антимонопольного комітету України відповідно до Закону України «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності». Монопольним вважається становище підприємця, частка якого на ринку певного товару перевищує 35 %. Монопольним може бути також визнане становище підприємця, частка якого на ринку певного товару становить менше відсотків, якщо Антимонопольним комітетом України встановлено наявність у нього ринкової влади. Ознаками ринкової влади є:—

спроможність підприємця, який не є єдиним виробником (постачальником) відповідного товару, диктувати свої умови під час продажу товару чи укладання договору про поставку, нав'язувати споживачеві невигідні умови;—

спроможність підприємця шляхом монополізації ринку, поставки виробничих ресурсів обмежувати конкуренцію, витісняти з ринку інших підприємців, які виготовляють відповідні товари із застосуванням цих виробничих ресурсів, або створювати бар'єри входження на ринок;—

спроможність підприємця скорочувати або обмежувати випуск товарів та поставку їх на ринок збуту з метою одержання односторонньої вигоди підчас купівлі чи продажу товарів, укладання договорів та угод про поставки товарів і неспроможність інших підприємців, його конкурентів, компенсувати створений дефіцит товарів;—

спроможність підприємця підвищувати ціни на товари та підтримувати їх на рівні, який перевищує рівень, зумовлений конкуренцією на ринку.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України затверджено «Положення про складання і ведення переліку підприємців, які займають монопольне становище на ринку». Перелік складається і ведення проводиться з метою встановлення постійного державного контролю за діяльністю підприємців-монополістів і адресного антимонопольного регулювання.

Ціни на продукцію монопольних утворень регулюються шляхом встановлення:—

фіксованих цін;—

граничних рівнів цін;—

граничних рівнів торговельних надбавок;—

граничних нормативів рентабельності, а також запроваджен-ня обов'язкового декларування ціни.

Декларування цін — це дозвіл на підвищення вільних відпуск-них цін підприємств-монополістів Декларування підвищення вільних цін здійснюється підприємствами після погодження ними но-вого рівня з основними підприємствами – споживачами при цьому підприємства подають органам, Ще регулюють ціни, декларацію про підвищення вільної оптової ціни за формою, наданою у таблиці 1.

Таблиця 1. Декларація підвищення (зміни) Декларація підвищення (зміни)оптової (відпускної) ціни (тарифи)

№

п/п | Найменування продукції, коротка технічна характеристика | Тип, марка | Нормативна технічна документація | Одиниця виміру | Оптова відпускна ціна | Відхилення граничної ціни

від ціни

Яка застосовувалась | Яка декларував

лась | Гранич

на | Яка застосовувалась у звітному періоді | Яка декларується

1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10

До декларації додаються:—

пояснювальна записка, в які обґрунтовуються причини підвищення ціни (подорожчання сировини збільшення тарифів на електроенергію, комунальні послуги і. т.д.);—

відомості про заплановану ціну з розшифруванням матеріальних і трудових витрат;—

протоколи погодження нових цін головними споживачами продукції;—

відомості про обсяги виробництва;—

дані про запланований і досягнутий розмір прибутку. Підвищення цін без декларування кваліфікується як порушення державної дисципліни цін, і до порушників застосовуються штрафні санкції у відповідності з чинним законодавством.

Перелік продукції, товарів і послуг, за якими підприємства-виробники здійснюють декларування зміни цін і тарифів, поданий у додатку Д.

Як зазначалося, державне регулювання цін може включати заходи як законодавчого, так і судового характеру. У другому випадку ті чи інші спірні питання вирішується в судовому порядку через Господарський суд України. Проте у всіх випадках встановлюються певні обмеження, правила, нормативи, обов'язкові для усіх учасників ринку.

Кримінальний кодекс України передбачає відповідальність за порушення антимонопольного законодавства: умисне неподання або подання за відомо неправдивих документів чи іншої інформації. Антимонопольному комітетові України або його територіальні відділенню, а також ухилення від виконання законних рішень органів, вчинене службовою особою органу державної влади, органу місцевого самоврядування, органу адміністративно-господарське управління і контролю, підприємства, установи, організації, якщо було пов'язане з отриманням доходу у великих розмірах (у 500 і більше разів більше неоподатковуваного мінімуму доходів громадян) карається штрафом від 100 до 200 мінімальних доходів громадян позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до п'яти років.

5. Задачі.

Список використаної літератури

Бугулов В.Н. Ціноутворення в умовах ринку: Навч. Посібник. - К.: МАУП, 1996. - 52с.

Герасименок В.В. Ценовая политика М.: Финанстатинформ, 1995

Ціноутворення в умовах формування ринкових відносин в АПК /За ред. Саблука II.Т., Ситника В.П., Шпачака О.П., К.: 1997.

Ценообразование: Учебн. Пособие для вузов/ Всерос. заоч. фин.-зкон. ин-т;

И.К.Салимжанов, О.В.Португалова, Т.И.Рощина й др.; Под.ред. И.К.Салимжанова. - 2-е изд., доп., М.: АО «Финстатинформ», 1996. - 159 с.

Цены и ценообразование: Учебник для вузов, 3-е изд./ Под ред.В.Е.Есипова. – СПб: Издательство «Питер», 2000. – 464с.

Шкварук Л.О. Ціни і ціноутворення. – Навч. посібник.- К.: Кондор, 2003.- 214 с.