Тема: ЕКОНОМІКА ДАНІЇ.

Данія - високорозвинута індустріально-аграрна країна з широкими зовнішньоекономічними зв'язками, рівень життя її населення - один з найвищих у світі.

Економіка Данії базується на високотехнологічному сільському господарстві, діяльності сучасних малих підприємств і корпорацій, в країні високий рівень соціального захисту населення і зовнішньої торгівлі.

В економіці переважає приватний сектор, але держава за допомогою грошово-кредитної, фінансової і податкової політики, а також надання субсидій значно впливає на сільське господарство.

Промисловість Данії багатопрофільна. Профілюючі галузі: виробництво електронного обладнання, харчова промисловість, суднобудування, будівництво мостів і виробництво меблів, хоча більшу частину сировини доводиться імпортувати. Займаючи високі позиції в рибальстві і сільському господарстві, Данія змогла відновити свою економіку після Другої світової війни швидше, ніж сусідні країни, але відтоді частка сільського господарства в національному доході скоротилася з 20% в 1953 році до близько 3,9% у 1995-му.

Нарівні із зменшенням значення сільського господарства в економіці Данії набула значної ролі сфера обслуговування, де сконцентровано майже 74,7 відсотка зайнятих. Важливе місце відводиться і зовнішній торгівлі, на частку якої припадає 54,9 відсотка валового внутрішнього продукту.

Валовий внутрішній продукт (ВВП)

ВВП Данії у 1995 році становив 173,3 млрд. дол., або 33 144 дол. з розрахунку на душу населення, поступаючись тільки Швейцарії і Японії. Однак через високу вартість життя Данія посідала лише 12-е місце у світі за купівельною спроможністю населення. Витрати держави в 1996 році становили 46 відсотків ВВП, причому близько половини припадає на пенсії і допомоги. У 1996 році державне споживання (як частка ВВП) становило 25%, приватне споживання - 57%, інвестиції - 17%, а сума експорту й імпорту - 54,9%. Середнє річне зростання економіки скоротилося з 4,5% на кінець 1960 років - початок 1970-х до 1,7% у 1986-1995 рр.

Сільське господарство

У сільському господарстві в 1995 році використовувалося 55 відсотків площі Данії. З кінця 19 ст. сільське господарство Данії спеціалізується на тваринництві, переважно розводиться велика рогата худоба (що забезпечує великі поставки молочної продукції на експорт) і свині (що забезпечує великий експорт бекону і свинини).

Значна частина продукції рослинництва використовується на корм тваринам. Загалом роль сільського господарства в Данії зменшується. Кризи поточної заборгованості і політика делібералізації обумовили скорочення кількості ферм більше ніж наполовину порівняно з 1975 роком, виникла тенденція до зменшення розмірів земельних наділів та збільшення площі ферм.

Данське сільське господарство виготовляє продукцію, достатню для 15 мільйонів людей - ця цифра у три рази більше, ніж населення Данії. Хоча роль сільського господарства у економіці Данії неминуче знижується у зв`язку з індустріалізацією та економічним розвитком, воно все ще займає важливе місце у економіці країни як джерело валютної виручки, як важливий фактор ринку зайнятості та як головний фактор в забезпеченні населення харчовими продуктами щоденного вжитку.

Рибальство

У 1978-1987 рр. риболовецький флот Данії постачав у середньому 1,83 млн. т продукції на рік, у 1995 році - 1,53 млн. т. Експорт риби приніс країні доход в 2,1 млрд. дол. у 1993 році, що було одним із світових рекордів, але в 1995 р. він скоротився до 520 млн. дол.

Більше 1/3 загального улову - тріска. Серед інших морепродуктів камбала, креветки й оселедець. Лише 1/3 улову має харчову цінність.

Основні райони рибальства - банки Північного моря і Скагеррака, а головні порти знаходяться на західному узбережжі Ютландії.

Риболовецький флот Данії модернізований та ефективний.

Експорту риби сприяє наявність прямого залізничного і автомобільного сполучення з Німеччиною. З початку 1980-х років через надмірну експлуатацію ресурсів і забруднення Північного моря улови риби датськими суднами скоротилися.

Промисловість

Подібно до сусідніх скандинавських країн Данія зазнала значного впливу промислової революції лише наприкінці 19 ст., переважно через відсутність вугільних родовищ. Можливості для розвитку промисловості в Данії були набагато менші, ніж у будь-якій іншій країні Північної Європи. На відміну від Швеції і Норвегії, в Данії немає великих річок і значних запасів гідроенергії. Запасів нафти і газу в датському секторі Північного моря менше, ніж у норвезькому і британському.

Структура промисловості Данії базується на її сільськогосподарській продукції, на ресурсах вапняків і глин та широкому спектрі імпортної сировини. Важливим чинником є наявність кваліфікованої робочої сили.

У 1990-их роках Данія мала різнобічну промисловість, причому жодна з галузей не займала панівного становища в економіці. У 1996 році чисельність зайнятих у промисловості становила 485 тис. осіб. Приблизно чверть із них сконцентровані в металургії і машинобудуванні.

У 1996 році промислові підприємства виробляли приблизно 27% ВВП Данії і постачали близько 75% експорту. У країні діють як великі заводи з виробництва чавуну і сталі, так і численні дрібні підприємства з виробництва доїльних апаратів та електронного обладнання.

Найбільші і найвідоміші промислові центри - Копенгаген, Орхус і Оденсе.

Суднобудування було найважливішою галуззю промисловості Данії, але через іноземну конкуренцію була призупинена або повністю припинена діяльність багатьох великих судноверфей у Копенгагені, Хельсінгері і Ольборзі. Однак функціонують судноверфі в Оденсі і Фредеріксхавні.

Легка промисловість. У Данії розвинута легка промисловість, зокрема, текстильне виробництво, розміри якого визначаються обмеженим внутрішнім ринком і доступністю відносно дешевих імпортних виробів. Місто Вайле в східній Ютландії - головний