Промислові центри. Копенгаген - найбільший промисловий центр Данії з різноманітною спеціалізацією підприємств. У місті представлені такі провідні галузі країни, як електромашинобудування, текстильна і броварна промисловість. Розвинута поліграфічна і меблева промисловість, виробництво високохудожніх фарфорових виробів. Інші важливі промислові центри - Ольборг, Орхус, Есбьерг, Оденсе і Раннерс.

Енергетика

Маючи обмежені запаси гідроенергії і бурого вугілля, Данія до 1980 року була змушена імпортувати майже всі енергоносії. У 1966 році в датському секторі Північного моря були виявлені запаси нафти і природного газу. Експлуатація почалася в 1972-му, а в 1993-му Данія видобула близько 8,3 млн. т нафти і 4 млрд. куб. м газу.

Данія все ще імпортує значну кількість вугілля для виробництва електроенергії, але завдяки зростанню експорту нафти і газу, виробництву альтернативних видів енергії і політиці енергозбереження країна майже повністю забезпечує себе електроенергією. Запаси нафти і газу в датському секторі Північного моря за світовими масштабами дуже скромні, і їх навряд чи вистачить більше ніж на 60 років. Нафтопереробна промисловість представлена в Есб'єрзі на західному узбережжі Ютландії.

Транспорт

Оскільки основна територія Данії займає півострівне положення, а майже третина її розташована на островах, у тому числі і дуже віддалених, судноплавство має життєво важливе значення для пасажирського і вантажного сполучення в самій країні і за її межами. Щодня підтримується зв'язок по морю між Копенгагеном і великими островами і великими портами східної Ютландії.

Щодня в Данію прибуває багато покупців із Швеції і Норвегії. Враховуючи роздрібленість території, добре налагоджену систему громадського транспорту і високі податки на машини і бензин, кількість приватних автомобілів у Данії набагато менша, ніж в інших країнах Північної Європи, - приблизно 10 на кожних 27 осіб (відповідний показник у Швеції - 10:22, в Німеччині - 10:21).

Міжміські автобуси здійснюють регулярні рейси розгалуженою системою автомобільних доріг.

За останні десятиріччя багато залізничних шляхів було розібрано і загальна довжина залізничної мережі зменшилася. Незважаючи на це, пасажироперевезення залишилося на попередньому рівні, а вантажні перевезення навіть зросли. Якість обслуговування пасажирів поліпшилася завдяки електрифікації залізниць і появі комфортабельних поїздів зі швидкістю 200 км/год.

У 1997 році відкрився рух на залізничній лінії довжиною 18 км через протоку Великий Бельт, що з'єднує острови Зеландію і Фюн. Після тривалих дискусій розпочалося будівництво мосту і тунелю між Копенгагеном і шведським містом Мальме через протоку Ересунн шириною 16 км.

Міжнародний аеропорт Копенгагена Каструп розширюється і є вузловим для компанії "Скандінавіан Ерлайнз Систем".

Експорт, імпорт

Данія експортує: машини і обладнання, м'ясо і м'ясопродукти, молочні продукти, паливо, рибу.

Найбільше продукції (близько 50%) експортується до країн ЄС, у тому числі до Німеччини - 22,5%, до Швеції - 11,2%, до Норвегії 6,5%, до Великобританії - 9,2%. Крім того, до числа експортерів датської продукції входять США - 5,5%, Франція - 5,3%, Японія - 4,1%, Нідерланди - 4,5%, колишні республіки СРСР - 1,7%.

Склад імпорту: машини і комплектуючі, нафта, продукція хімічної промисловості, зерно і продовольство, текстиль, папір.

54% продукції Данія імпортує з країн ЄС, з них 22,5% - з Німеччини, 12,9% - зі Швеції, 5,4% - з Норвегії, 7,8% - з Нідерландів, 7,9% - з Великобританії, 5,7% - зі США, 5,2% - з Франції 5,2%, 3,5 - Японії, 1,7 - з колишніх республік СРСР.

БІЗНЕС ТА ЕКОНОМІКА ДАНІЇ

Данія має одну з найстійкіших економічних систем у Європі, вона характеризується збалансованим держбюджетом, стабільною валютою, низькими відсотковими ставками та низьким рівнем інфляції.

Торгівля

Економіка Данії дрібна, відкрита та знаходиться у тісній залежності від торгівлі з іншими країнами. Німеччина є найважливішим торговим партнером Данії, хоч значимими також є Швеція, Великобританія та Норвегія; з неєвропейських країн - це США та Японія. Залежність від торгівлі визначає зацікавленість Данії у вільній торгівлі товарами та послугами з іншими країнами. Тому Данія є членом спільних організацій, таких як ЄС, ОЕСР та СОТ, та активно приймає участь у пропаганді вільної торгівлі без бар`єрів.

У післявоєнний час склад експорту Данії істотно змінився: на зміну сільськогосподарській продукції як основному експорту країни прийшли промислові товари. Дійсно, до середини 90х років промислові товари складали 75 відсотків усього експорту, тоді як доля сільськогосподарських товарів впала до 15 відсотків - різка зміна традиційного статусу країни.

Економічна політика

Данія намагається регулювати економічну діяльність та інфляцію за допомогою фіскальної політики. Грошова політика Данії спрямована на політику підтримки валютного курсу, щоб гарантувати стабільний курс данської крони. З часів Другої світової війни Данія приймала участь у ряді міжнародних програм по співпраці у галузі підтримки валютного курсу, а саме: Бреттон-Вудській Угоді з 1948 року до її розпаду у 1971 році; потім європейських угодах про підтримку валютного курсу: з 1972 по 1979 рік Європейській валютній системі (ЕМS), яка з 1990 року перетворилася на Єкономічний та Валютний Союз (EMU). Тим не менш, Данія вирішила не приєднуватися до третьої фази EMU, яка розпочалася у 1999 році. Таким чином, данською валютою досі є данська крона (DKK), а не євро, хоча курс крони прив`язаний до курсу євро.

Стимулювання іноземних інвестицій

Данія знаходиться у найкраще розвинутому регіоні Європи, який здійснює торгівлю з північними країнами, країнами