Норма обігових коштів по сировині, матеріалам та покупним напівфабрикатам включає такі елементи: транспортний запас; час для приймання; розвантаження, сортування, складування матеріалів; технологічний запас; поточний (складський) запас; гарантійний (страховий) запас.

Транспортний запас обчислюється лише по тим видам матеріалів, оплата яких відбувається систематично до надходження їх на підприємство. Тому в споживача виникає потреба в обігових коштах для оплати сировини і матеріалів, що знаходяться в дорозі.

Транспортний запас визнається у вигляді різниці між часом перебування вантажу у дорозі від постачальника до споживача і часом поштового пробігу розрахункових документів, їх оформлення у вантажовідправника й опрацювання в банках за місцем знаходження постачальника і споживача.

Наприклад, час прямування вантажу від постачальника до споживача складає 20 днів, поштовий пробіг документів 12 днів, опрацювання документів у постачальника і банках – 4 дні. При цих умовах транспортний запас дорівнює 4 дні (20-12-4). При наявності декількох постачальників транспортний запас по конкретних видах матеріальних цінностей обчислюється як середньозважена величина.

Якщо сировина і матеріали надходять до споживача раніше прибуття розрахункових документів (або збігаються за часом), транспортний запас не встановлюється.

Час прийняття, розвантаження, сортування, складування матеріалів визначається шляхом хронометражу по кожній операції.

Технологічний запас включає час на підготовку операції (сушіння лісоматеріалів, роздрібнення брухту металу, розкрій матеріалів і т.п.), якщо вони не є складовою частиною виробничого циклу. Норма технологічного запасу визначається конкретними умовами роботи кожного підприємства і тривалістю підготовчих операцій.

Норма обігових коштів у частині поточного запасу залежить від частоти і рівномірності постачань матеріалів, рівномірності їх споживання у виробництві. Чим частіше вони надходять на адресу споживача, тим менше повинний бути поточний запас.

В норму обігових коштів, як правило включається середній поточний запас у розмірі 50% тривалості інтервалу між постачаннями. Інтервал постачання визначається на сонові договорів із постачальником або ж виходячи з фактичних даних про надходження за попередній період.

У тих випадках, коли при розробці норм обігових коштів у частині поточного запасу по окремим видам матеріалів відсутні планово-календарні терміни постачань, середній інтервал між постачаннями визначається на підставі даних про фактичне надходження матеріалів. Для цього кількість днів у році (360) варто розділити на спільну кількість постачань даного виду матеріалів за звітний рік. При розрахунку середнього інтервалу не враховується дрібні партії і надмірно великі надходження.

Сировина, матеріали, що надходять від декількох постачальників, можуть істотно відрізнятися по обсягу постачань і по тривалості інтервалів, що обумовлюються такими причинами – особливостями в транспортуванні, періодичністю випуску даних матеріальних цінностей у постачальників і т.п. У таких випадках середній інтервал між постачаннями обчислюється як середньозважена величина. При її визначенні кожне постачання сировини і матеріалів множиться на інтервал в днях до наступного постачання і сума отриманих добутків ділиться на спільний об’єм постачання, прийнятих для розрахунку середньозваженого інтервалу.

6.Планування і фінансування приросту нормативу власних оборотних коштів.

Потреба підприємств у власних оборотних коштах може збільшуватись як у зв’язку зі зростанням обсягів виробництва, так і з інших причин, які викликають необхідність збільшення нормованих запасів витрат. Це і зміни в асортименті продукції, і зміни в умовах постачання, відвантаження готових виробів, розрахунків та ін.

Приростом нормативу власних оборотних коштів називається різниця між нормативом, розрахованим на кінець планового року і нормативом на початок року.

Додаткова потреба у власних оборотних коштах найчастіше покривається за рахунок власних фінансових ресурсів підприємств насамперед – за рахунок прибутку, частиною якого в порядку розподілення прибутку направляється у статутних капіталах на приріс нормативу власних оборотних коштів. Крім того, джерела власних фінансових ресурсів, що можуть направлятися на приріст нормативу, використовується надлишок оборотних коштів у порівнянні з нормативом, якщо він є на початку року. У державних підприємств в окремих випадках джерелами приросту нормативів оборотних коштів можуть бути кошти, які вони одержують у порядку внутрішньогалузевого перерозподілу фінансових ресурсів, або асигнування з державного бюджету.

Господарські товариства недержавних форм власності можуть збільшувати нормативи оборотних коштів за рахунок тих коштів, які призначенні для статутних капіталів.

Якщо підприємство не знаходить коштів для фінансування приросту нормативу, це призводить до виникнення нестачі оборотних коштів і погіршує фінансовий стан, платоспроможність підприємства. Найчастіше таке трапляється вразі виникнення намічених планів одержання прибутку. За збиткової діяльності відбувається зменшення («проїдання») власних оборотних коштів підприємства.

Список використаної літератури.

О. М. Бандурка, М. Я. Коробов, П. І. Орлов, К. Я. Петрова. «Фінансова діяльність підприємства». – Київ. «Либідь». 2003р.

М. І. Крупка «Фінанси і підприємство в Україні на межі тисячоліття» – Львів. «Діалог» 1997р.