цього терміна означає надання права на виробництво та (або) збут продукції (здійснення послуг), а та-кож практичної допомоги в справі організації бізнесу. Франчайзинг як особлива форма господарювання полягає в такому: неза-лежна фірма (франчайзодавець), яка виробляє продукцію (надає по-слуги), передає право використовувати свій товарний знак іншому підприємству (франчайзоотримувачу) в обмін на зобов'язання виго-товляти або продавати продукцію цієї незалежної фірми (надавати такі самі послуги). За право господарювати від імені і під торговель-ною маркою франчайзодавця франчайзоотримувач виплачує певний відсоток від свого доходу як матеріальну (грошову) винагороду.
Типологія, середовище та активізація підприємства.
Практика господарювання підтверджує можливість здійснення двох основних видів (типів) підприємницької діяльності — виробничої та посередницької. Виробнича підприємницька діяль-ність вважається визначальною, оскільки вона найбільше впливає на ефективність системи господарювання та якість суспільного жит-тя. Загальну типологію виробничої та посередницької підприєм-ницької діяльності, тобто її розчленування на окремі структурні елементи та їх групування в певні блоки.
Підприємницька діяльність у сфері безпосереднього виробницт-ва товарів має орієнтуватися на продукування й просування на ринок традиційних або інноваційних видів цих товарів. Така діяльність буде ефективнішою, якщо здійснюватиметься з викори-станням техніко-технологічних новацій, більш якісних характери-стик продуктів праці, нових елементів організації виробничих про-цесів тощо. У цьому разі йдеться про виробництво традиційних видів продукції із застосуванням часткових інновацій. Коли ж ви-робництво повністю базується на інноваціях, то результатом такої його організації є поява продукту з принципово новими властиво-стями чи навіть сферами використання.
Виробнича підприємницька діяльність може мати основний чи допоміжний характер. До основних належать види підприємниць-кої діяльності, у процесі якої створюються й реалізуються готові до кінцевого споживання вироби. Допоміжними вважаються види підприємництва, що мають не тільки уречевлений, а й неуречевлений характер, тобто інжинірингова, консалтингова, лізингова, маркетингова, проектувальна, факторингова та інша подібна діяльність.
Фізичні чи юридичні особи, які репрезентують інтереси вироб-ників або споживачів, заведено називати посередниками. Виходячи з цього основною метою посередницької підприємницької діяльності є інтеграція економічних інтересів виробників і споживачів.
Однією з поширених форм посередництва є агентування, тобто форма господарювання, за якої агент (посередник) діє від імені та на користь відповідно виробника або споживача (принципала). Розрізня-ють кілька типів агентів. Агенти (представники) виробників уособ-люють інтереси кількох виробників однотипних товарів. Повноважні агенти зі збуту (збутовики) взаємодіють з виробниками на договірних засадах. Агенти із закупівель зазвичай займаються підбором потрібно-го споживачам асортименту товарів. Причому всі агенти співпрацюють з принципалами на довгостроковій (постійній) основі.
Посередницькі функції одноразового агента здійснює брокер — посередник за укладання угоди, головним завданням якого є звести продавця з покупцем і допомогти в досягненні потрібної домовле-ності. Агенти можуть працювати як оптовики-комісіонери, котрі самостійно розпоряджаються товаром, приймаючи його на комі-сію від комітента (власника товару). До комісійних відносять та-кож операції консигнації, за яких посередник-консигнант реалізує товар із власного складу на підставі договору доручення.
Як суб'єкти торгово-комерційної діяльності, котрі виконують спе-ціалізовані функції, виступають: 1) оптово-роздрібна фірма (база) — безпосередня реалізація продукції виробничого і споживчого при-значення з використанням традиційних форм продажу товарів; 2) торговий дім — здійснення експортно-імпортних операцій, вклю-чаючи організацію виставок і реклами, із заснуванням своїх пред-ставництв в інших країнах; 3) дистриб'ютор — придбання безпо-середньо у виробників та реалізація (розподіл) товарів своїм пос-тійним клієнтам; 4) дилер — перепродаж товарів від свого імені та за власний рахунок; 5) комівояжер — продаж товарів із доставкою покупцям.
Аукціони проводяться у формі прилюдного торгу з попереднім оголошенням стартової ціни (початкової ціни, з рівня якої розпо-чинається торг) і лоту (неподільної партії товару). Внутрішньодер-жавна аукціонна торгівля здійснюється постійно стосовно промис-лових товарів і нерухомості, а міждержавна — періодично і сто-сується тільки специфічних товарів (наприклад, скакових коней, хутрової сировини, предметів антикваріату, тютюну, чаю, прянощів тощо).
Основою біржового підприємництва є біржі (форма постійно діючого оптового ринку), що виконують спеціалізовані функції: 1) товарні — оптова торгівля масовими товарами зі стійкими якіс-ними параметрами; 2) фондові — купівля-продаж цінних паперів; 3) валютні — купівля-продаж золота та інших дорогоцінних ме-талів, іноземної валюти; 4) праці (переважно у вигляді центрів зай-нятості населення) — облік попиту і пропонування робочої сили, сприяння працевлаштуванню з організацією перенавчання. Специ-фічними операціями, що їх виконує біржове підприємництво, є: а) ф'ючерсний контракт — контракт на поставку обумовленої кількості певного товару за фіксованою ціною протягом зазначено-го в договорі терміну; б) опціон — договірне зобов'язання купити або продати товар (фінансові права) за наперед визначеною ціною в межах узгодженого періоду. Опціони здійснюються стосовно кон-кретних товарів, цінних паперів, ф'ючерсних контрактів.
Крім двох основних типів підприємництва (виробничого й по-середницького), існує підприємництво фінансових інституцій. Як суб'єкти підприємництва фінансового спрямування, що, з одного боку, є посередниками, а з іншого — надавачами послуг, виступають спеціалізовані банки та інвестиційні компанії (фонди). Спе-ціалізовані державні та комерційні банки акумулюють внески тим-часово вільних грошових коштів фізичних і юридичних осіб, нада-ють кредити, стають посередниками у взаємних платежах і розра-хунках між підприємствами (організаціями) й окремими фізични-ми особами. Інвестиційні компанії та фонди здійснюють постійний кругообіг власного й позичкового капіталу у формі інвестування існуючих виробництв, нових технічних і організаційних проектів на галузевому чи регіональному рівнях.
Формування і функціонування соціальне орієнтованого та еко-номічно ефективного підприємництва можливі за умови створення належного підприємницького середовища, що має інтегрувати в собі сприятливу суспільно-економічну ситуацію в країні (регіоні), спи-ратися на розвинену ринкову економіку з відповідними активними правовими та соціально-економічними регуляторами й ринковою інфраструктурою. Основними параметрами належного бізнесово-го середовища треба вважати: 1) стабільність національної кредит-но-грошової системи; 2)
