Реферат з підприємництва

Cанація підприємств

Термін «санація» походить від латинського «sanare» і пере-кладається як оздоровлення чи лікування. У Фінансовому слов-нику санацію трактують як оздоровлення фінансового стану підприємства через здійснення системи заходів для попередження його банкрутства чи підвищення конкурентоспроможності. Зви-чайно здійснюють санацію через структурну перебудову вироб-ництва, зокрема через зміну номенклатури продукції, подрібнен-ня підприємства, зміну ринків збуту, злиття підприємства, що є на грані банкрутства, з більш потужними, випуск нових акцій та облігацій для мобілізації капіталу, інші заходи.

Ряд іноземних економістів, спеціалістів з питань виведення підприємств з фінансової кризи дотримуються думки, що санація як економічна категорія виражає комплекс послідовних, взаємо-пов'язаних заходів фінансово-економічного, організаційно-пра-вового, виробничо-технічного, соціального характеру, які спря-мовані на подолання фінансової кризи на підприємстві і віднов-лення чи досягнення його прибутковості і конкурентоспромож-ності в довгостроковому періоді.

В Україні внаслідок недосконалого законодавства, відсутності необхідного техніко-методичного забезпечення процесів санації, дефіциту кваліфікованих спеціалістів велика кількість потенційно життєздатних підприємств стають потенційними банкрутами.

Тому особливе місце в процесі санації підприємств займають організаційні та техніко-економічні заходи поряд з заходами фінан-сово-економічного характеру. Метою фінансової санації є покрит-тя поточних збитків і ліквідація причин їх виникнення, відновлення чи збереження ліквідності і платоспроможності підприємств, ско-рочення всіх видів заборгованості, покращення структури оборот-ного капіталу і формування фондів фінансових ресурсів, для прове-дення заходів виробничо-технічного і організаційного характеру".

Цілісний погляд на етапи розробки санаційної концепції окремо-го підприємства являє собою так звана «класична модель са-нації», яка широко використовується як основа для розробки ме-ханізму фінансового оздоровлення суб'єктів господарювання у країнах з розвинутою ринковою економікою. У відповідності з класичною моделлю санації процес фінансового оздоровлення підприємств починається з виявлення і аналізу причин і факторів фінансової кризи. На основі даних носіїв інформації (первісні бухгалтерські документи, рішення зборів акціонерів, фінансові плани тощо) визначаються зовнішні і внутрішні фактори кризи, а також фінансового стану фірми, глибина кризи.

В межах санаційного аудиту здійснюється поглиблене вивчен-ня фінансового стану на основі розрахунку ряду коефіцієнтів. Ос-новними з них є показники платоспроможності, ліквідності, при-бутковості тощо. Після отримання необхідних даних щодо фінансового стану підприємства і причини фінансової кризи ро-биться висновок про доцільність чи недоцільність санації даного суб'єкта господарювання.

Варто звернути увагу, що в економічній літературі з питань санації часто згадується концепція швидкого виявлення фінансо-вої кризи і радикальних санаційних дій. Прихильники цього на-пряму (в основному економісти-практики) не враховують той факт, що в даному випадку не залишається часу для детального дослідження причин спаду і розробки оптимальної стратегії. На противагу цій точці зору більша група економістів-теоретиків стверджує, що цейтнот у підготовці санаційної програми — ос-новний фактор майбутніх невдач. Саме тому окремим аналітич-ним блоком у класичній моделі санації є формування стра-тегічних цілей і тактики.

Стратегія являє собою узагальнену модель дій, необхідних для досягнення поставлених цілей шляхом оптимізації, коорди-нації і розподілу ресурсів компанії. Кінцева мета санаційної стра-тегії полягає в досягненні довгострокових конкурентних переваг, які забезпечили б компанії високий рівень рентабельності. Суть стратегії — вибір найкращих варіантів розвитку фірми і оптимізація політики капіталовкладень.

У відповідності з розробленою стратегією розробляється про-грама санації, яка виражає систему запрогнозованих взаємо-пов'язаних заходів, спрямованих на виведення підприємства з кризи. Вона формується на основі комплексного вивчення причин фінансової кризи, аналізу внутрішніх фінансових джерел і з врахуванням стратегічних цілей санації. В програмі фіксуються загальні принципові підходи до оздоровлення, які конкретизу-ються в проекті санації. В ньому повинні міститись техніко-економічне обґрунтування санації, розрахунок обсягів фінансових ресурсів, необхідних для досягнення стратегічних цілей, конкрет-ні графіки і методи мобілізації фінансового капіталу, строки ос-воєння інвестицій та їх окупності, оцінка ефективності санацій-них заходів, а також прогнозні результати реалізації проекту.

Важливим компонентом санаційного процесу є координація і контроль за якістю реалізації запланованих завдань. Внутрішні контрольні органи повинні своєчасно виявляти нові санаційні ре-зерви, а також підготовляти об'єктивні кваліфіковані рішення відносно ліквідації можливих перешкод під час проведення оздо-ровчих процедур. Суттєву допомогу при цьому може надати опе-ративний санаційний контролінг, який синтезує в собі інфор-маційну, координаційну і контрольну функції. Основним завдан-ням санаційного контролінгу є ідентифікація оперативних ре-зультатів і підготовка проектів рішень відносно використання виявлених резервів і подолання додаткових труднощів.

Використання внутрішніх фінансових резервів і інструментів стабілізації дозволяє не тільки суттєво знизити загрозу банкрут-ства, а й значною мірою зменшує потребу в залученні капіталу з зовнішніх джерел. По-перше, в зв'язку з тим, що здійснення капітальних вкладень є складовою частиною процесу фінансово-го оздоровлення підприємства, внутрішні джерела санації співпа-дають з внутрішніми джерелами фінансування капітальних вкла-день: прибуток від реалізації основної продукції, фондів, нема-теріальних активів і матеріальних цінностей, надходження від здачі майна в оренду, інших позареалізаційних операцій, а також амортизаційні відрахування. По-друге, використання внутрішніх фінансових резервів є необхідною умовою залучення зовнішньо-го капіталу.

Відновлення платоспроможності підприємства може здійсню-ватися з допомогою зменшення зовнішніх і внутрішніх фінансо-вих зобов'язань, з однієї сторони, і збільшення ліквідних ак-тивів, — з другої.

До найважливіших заходів зі скорочення поточних зо-бов'язань треба віднести:

- скорочення рівня витрат на виробництво і реалізацію продукції, у тому числі за рахунок зменшення обсягів ви-робництва нерентабельної чи тої, яка не користується попитом, продукції, скорочення апарату управління тощо;

- пролонгація короткострокових банківських кредитів й іншої кредитної заборгованості;

- скорочення обсягів капітальних вкладень, у тому числі витрат на капітальний ремонт;

прискорення оборотності оборотного капіталу;

відстрочка виплати дивідендів і винагород за виробничі результати.

До найважливіших заходів із збільшення ліквідних активів можна віднести:

- реалізацію частини основних фондів підприємства, яка безпосередньо не бере участі