державне комунальне - на власності адміністративно-територі­альних одиниць;

державне - на загальнодержавній (республіканській) власності;

спільне - на базі об'єднання майна різних власників (мішана фор­ма власності);

орендне - на орендних відносинах, що передбачають передачу в оренду і повне господарське володіння колективу засобів вироб­ництва та іншого майна, що залишається власністю орендодавця.

Підприємницькі структури розподіляють за такими ознаками:

економічним призначенням - на виробництво засобів виробництва; предметів споживання; продукції воєнно-промислового комплексу (ВПК); виробництво ідей та послуг, духовне виробництво;

масштабами виробництва - індивідуальні, серійні, масові;

рівнем спеціалізації - спеціалізовані, універсальні, мішані;

кількістю персоналу - малі, середні, великі;

галузями виробництва - промислові, будівельні, сільські, громадського харчування, торгівлі, побутового обслуговування та ін.;

сферами виробництва - виробничі, невиробничі;

новими формами господарювання - фірми, контори, бюро, агент­ства, біржі, групи, фонди, кооперативи, товариства, банки, шопи тощо (табл. 2).

Підприємство - основна ланка бізнесу, тому що саме на підпри­ємстві відбувається процес виробництва матеріальних благ та по­слуг, і воно виступає як самостійний господарський осередок, як організаційна структура підприємницького бізнесу.

Набувши господарської самостійності та вивільнившись від відом­чої опіки, багато підприємств, включившись у підприємницьку діяль­ність, почали змінювати свій статус та форми функціонування. Так почали формуватись нові структури підприємницького бізнесу. Ряд підприємств перетворились у фірми, компанії, товариства, акціонерні товариства і залишаються основною ланкою бізнесу. Закон України „Про підприємства в Україні" створює однакові правові умови для діяльності підприємств незалежно від форм власності та організаційної форми підприємства

Як особлива форма підприємницької діяльності розглядаються об'єднання підприємств. До них відносять:

асоціації - договірні об'єднання, створені з метою постійної коор­динації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-кого з її учасників;

корпорації - договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окре­мих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників;

концерни - статутні об'єднання підприємств промисловості, тран­спорту, банків, торгівлі, наукових організацій на основі повної фінан­сової залежності від одного або групи підприємців;

консорціуми - тимчасові, статутні об'єднання промислового та банківського капіталу для досягнення загальної мети;

виробничі об'єднання - єдиний виробничо-господарський комп­лекс, до складу якого входять підприємства, конструкторські бюро, технологічні організації та ін;

науково-виробничі об'єднання (НВО) - об'єднання різних господар­ських одиниць, але основною є сильна, науково-дослідна, проектно-конструкторська або технологічна організація. НВО покликане забез­печити органічну єдність елементів циклу „наука - створення експе­риментального зразка - впровадження у виробництво"

об'єднання - за галузевими, територіальними та іншими принци­пами. Усі об'єднання є юридичними особами, мають самостійний ба­ланс, розрахункові рахунки, печатку зі своєю назвою та інші рекві­зити.

Основні форми бізнесу та їх класифікація

Різноманітність форм власності зумовила різноманітність форм ведення господарства, тобто кожній формі власності відповідає пев­на організаційна форма господарства Організаційно-правові форми (види) підприємницьких структур закріплено у Законі України „Про підприємства в Україні". Проте організаційно-правові форми підпри­ємницьких структур і форми підприємницької діяльності (бізнесу) - це не одне і те саме. Наприклад, організаційно-правова форма підпри­ємницького бізнесу - фірма, а форма його підприємницької діяльності (бізнесу) - акціонерне товариство або організаційно-правова форма - спільне підприємство, а форма його підприємницької діяльності - товариство з обмеженою відповідальністю. Розглянемо поняття „фор­ми організації" і „форми функціонування".

Форми організації виступають як зовнішні. Вони мають певну самостійність, але приховують зміст, спотворюють його.

Форми функціонування - змістовні процеси, приховані в глибинах економічного розвитку і на поверхні проявляються у вигляді відображення і не завжди дзеркального.

Форми бізнесу рухомі, вони взаємопов'язані та взаємодіють між собою; переходячи з одного стану в інший, тобто змінюють форму функціонування на організаційно-правову форму і навпаки. Так, ор­ганізаційно-правова форма такого підприємства - командитне това­риство, форма його підприємницької діяльності (бізнесу) - спільне підприємство. Можливе й поєднання організаційно-правової форми підприємства з формою підприємницької діяльності (бізнесу). Напри­клад, організаційно-правова форма підприємства і форма його функ­ціонування - акціонерне товариство.

Спосіб ведення господарства являє собою єдність організаційно-правових і господарських відносин, що виявляються в формах орга­нізації та функціонування, тому форми бізнесу в конкретній практиці сприймаються як цілісні. Тому не можна вибрати форму організації підприємства, не визначивши форму його функціонування.

Вибір статусу підприємства та форми його функціонування - це єдиний процес, який не повинен залежати від розпорядження уряду або чиновника, що його представляє.

Вибір форми бізнесу залежить від особистих пристрастей та сма­ків, визначається об'єктивними умовами - сферою діяльності, наяв­ністю коштів, прихильністю до тих чи інших форм підприємств і здій­снюється за такими принципами:

рівність усіх форм здійснення певної господарської діяльності без надання привілеїв будь-якій з них;

економічна діяльність і свобода вибору форм бізнесу;

можливості взаємопереходу одних форм в інші та утворення сим­біозу з придбанням нових якостей і втратою деяких попередніх харак­теристик;

взаємообумовленість і взаємодоповнюваність форм, їх єдність у створенні мішаної економіки;

деідеологізація, що виявляється у відмові від упереджень, заста­рілих стереотипів щодо доцільності окремих форм;

невтручання держави в природний процес розвитку і поширення різних форм бізнесу.

Проте, для того щоб зробити правильний вибір, потрібно знати, з чо­го можна вибирати. Спробуємо розібратися в цьому.

В усіх країнах з ринковою економікою існує велика різноманітність підприємницьких структур або, як їх ще прийнято називати, підприєм­ницьких фірм, класифікація яких здійснюється за якісними і кількіс­ними параметрами.

Основним якісним параметром при такому розмежуванні є тип власності, на якому грунтується підприємство (фірма), наприклад приватна, спільна, державна Поряд з цим розмежування за якісними параметрами може здійснюватися за характером і змістом діяльності (виробничі, комерційні); за обсягом та асортиментом випущеної про­дукції (масове, серійне, універсальне, спеціалізоване); за способом входження у різні міжфірмові спілки (асоціації, консорціуми, об'єднання); за способами