Свідоцтво про державну реєстрацію є основою для відкриття ра­хунків в установах банку за місцем реєстрації підприємства (фірми) або у будь-яких установах банків за погодженням сторін.

Банк, у свою чергу, зобов'язаний відкрити банківський рахунок і протягом трьох днів повідомити про це податкову інспекцію.

Перереєстрація суб'єктів підприємницького бізнесу здійснюється у порядку, встановленому для реєстрації.

Перереєстрація провадиться у разі зміни:

форм власності, організаційної форми чи назви суб'єкта бізнесу;

основних положень статуту.

Суб'єкти підприємницького бізнесу мають право відкривати свої філії (відділення), представництва без статусу юридичної особи. Від­криття цих підрозділів не потребує реєстрації. Суб'єкт бізнесу тільки сповіщає про це в реєстраційний орган внесенням допоміжної інфор­мації до своєї реєстраційної картки.

Скасування державної реєстрації здійснюється за особистою за­явою підприємця, на основі рішення суду, арбітражного суду у випад­ках визнання дій підприємця недійсними або такими, що суперечать чинному законодавству, засновницьким документам, а також при здійсненні нестатутної діяльності.

Відмова у державній реєстрації може бути оскаржена у суді.

Відповідальність за відповідність засновницьких документів, які реєструються, несе власник або уповноважений ним орган, що подає документи на реєстрацію.

Державна реєстрація для підприємств пов'язана з певними витра­тами, що включають у себе реєстраційний збір (мито), витрати на роз­робку засновницьких документів (якщо засновник не може сам скла­сти їх), нотаріальне засвідчення, оплату статистичному управлінню за присвоєння кодів діяльності. Крім того, необхідно оплатити ліцензію (якщо діяльність підприємства підлягає ліцензуванню), відкрити роз­рахунковий рахунок у комерційному банку, виготовити печатки, штампи, бланки, товарні знаки та інші атрибути, без яких підприєм­ство не може діяти.

З моменту отримання свідоцтва про реєстрацію підприємство на­буває статусу юридичної особи. Проте слід зазначити, що і після юри­дичного оформлення створення підприємства (фірми) організаційний період ще триває. Відбувається, зокрема, остаточне формування ор­ганів управління, розроблюють і затверджують відповідні внутрішні організаційні регламенти функціонування підприємства, встановлю­ють процедури роботи і взаємодії структурних підрозділів, співробіт­ників та ін. Цей процес у структурах підприємницького бізнесу відбу­вається по-різному. Корективи тут вносить ринок, прискорюючи чи гальмуючи організаційний період.

Припинення діяльності підприємств бізнесу

Ринок неординарний. Конкуренція, що відбувається на ньому, одні підприємства, фірми приводить до багатства, інші - до банкрутства.

Тепер кожне підприємство, будь-яка структура підприємницького бізнесу повинні самостійно вирішувати свої проблеми. Якщо підпри­ємство змушене припинити свою діяльність, то зробити це потрібно цивілізованим способом. Звичайно, у разі припинення діяльності під­приємств (фірм) виникає безліч питань, від вирішення яких залежить майбутнє багатьох людей. Тому в усіх державах, у тому числі і в Ук­раїні, відпрацьовані нормативи, механізм поведінки в таких ситуаціях Вони знайшли відображення у законах України „Про підприємства в Україні" (ст. 34, 35, 36), „Про господарські товариства" (ст. 19, 20, 21), „Про підприємництво" (ст. 11) та ін.

Держава гарантує при реорганізації та ліквідації підприємств за­хист прав та інтересів працівників, яких звільняють, відповідно до тру­дового законодавства України. Підприємства можуть припинити свою діяльність не тільки з причини нерентабельності, а й тому, що зміню­ють форму функціонування, об'єднуються з іншим підприємством, відокремлюються з розподілом майна та ін. Проте в усіх цих випадках порушуються інтереси як власників, так і найманих працівників, які потребують допомоги, захисту і можуть розраховувати у цих випад­ках на державу.

Припинення діяльності підприємств (фірм) здійснюється двома шляхами - реорганізації та ліквідації.

Підприємство реорганізується у таких випадках:

злиття з іншим підприємством та утворення в результаті нового підприємства, до якого переходять усі майнові права та обов'язки обох підприємств;

приєднання одного підприємства до іншого. В результаті до остан­нього переходять усі майнові права та обов'язки підприємства, що приєднується;

поділу підприємства. Новим підприємствам, ще виникли, перехо­дять за домовленістю сторін, у відповідних частинах (частках) май­нові права і обов'язки розділеного підприємства;

виділення з підприємства одного або кількох нових, яким перехо­дять за актом (балансом) у відповідних частинах (частках) майнові права і обов'язки реорганізованого підприємства;

перетворення одного підприємства в інше. До нового підприєм­ства переходять усі майнові права і обов'язки реорганізованого.

Ліквідація підприємства (фірми) здійснюється:

за особистою ініціативою власника, підприємця;

після закінчення строку, на який воно створювалося, або після досягнення мети, поставленої при його організації;

за рішенням вищого органу підприємства (фірми);

згідна з рішенням суду або арбітражного суду: за клопотанням банківських органів в разі неплатоспроможності та визнання його банкрутом; контролюючих органів за систематичне або грубе пору­шення чинного законодавства;

за іншими підставами, передбаченими засновницькими докумен­тами та законодавчими актами України.

Ліквідація підприємства (фірми) здійснюється ліквідаційною комі­сією, яка створюється власником або уповноваженим ним органом, а у випадку банкрутства - судом або арбітражним судом. За рішен­ням судових органів ліквідація може провадитися і органом управ­ління підприємством (фірмою).

Ліквідаційна комісія або орган, який провадить ліквідацію, публікує в офіційній пресі інформацію про ліквідацію підприємства (фірми); повідомляє порядок і строк прийняття претензій; оцінює наявне майно підприємства; виявляє дебіторів і кредиторів (розраховується з ними); здійснює заходи щодо сплати боргів третім особам; складає лікві­даційний баланс і подає його власнику або органу, який призначив ліквідаційну комісію.

Майно підприємства (фірми), його кошти після розрахунків з бюд­жетом, кредиторами, оплатою праці працівників розподіляються між засновниками (учасниками) пропорційно до частки їх у майні під­приємства, в порядку та за умов, передбачених засновницькими до­кументами і законодавчими актами України. Претензії, не задоволені у зв'язку з відсутністю майна, а також не визначені ліквідаційною ко­місією, вважають погашеними. Спори, що виникають у процесі лік­відації між фізичними та юридичними особами, розглядають у судо­вому порядку.

Ліквідацію підприємства (фірми) вважають завершеною, а підпри­ємство (фірму) таким, що припинило свою діяльність,