Комерційна діяльність підприємницьких структур
Забезпечення комерційного успіху залежить від глибокого і всебічного вивчення ринку та ринкових можливостей. Аналіз ринкових умов господарювання, розробка шляхів і методів впровадження товару на ринок і розширення обсягів його реалізації становлять особливий напрям у діяльності підприємницьких структур, який називають маркетингом.
Розрізняють: мікромаркетинг, який вирішує питання оптимізації виробництва на рівні підприємства (фірми) та макромаркетинг - реалізація продукції на рівні народного господарства, стимулювання економічного розвитку країни. Предметом нашого розгляду є мікромаркетинг. Визначень маркетингу багато і кожне з них висвітлює його з різних сторін. Не спиняючись на дифеніціях, зазначимо, що для підприємства (фірми) важливо не саме визначення, а концепція маркетингу, що є орієнтованою на споживача, інтегрованою, цільовою філософією підприємницької структури. Тому під маркетингом розуміють підприємницьку діяльність у сфері збуту, спрямовану на задоволення потреб покупців при посередництві обміну.
Маркетинг - складова частина комерційної діяльності
Не можна займатися комерційною діяльністю без знання маркетингу. Маркетинг для підприємства (фірми) - це система організації його праці, за якої виробничі рішення приймають спеціальним вивченням вимог ринку, прогнозуванням та управлінням їх.
Підпорядкування підприємства (фірми) ринковим вимогам - суть маркетингу як процесу встановлення безпосереднього зв'язку виробництва та обігу. Це загальна тенденція розвитку, коли акцент з виробництва і товару переноситься на комерційні зусилля, на споживача, на його потреби і проблеми. А отримання прибутку реалізується за принципами: пошук потреб і задоволення їх; виробництво товарів, які можна продати, а не пробувати продати те, що виробляється.
Мета маркетингу як комерційної діяльності підприємницьких структур - створення системи випереджаючого оперативного відображення виробництвом запитів ринку.
У систему маркетингу входять:
вивчення кон'юнктури та динаміки платоспроможного попиту на продукцію, що виробляється на підприємстві (фірмі);
аналіз зміни цін на продукцію, її замінники і „прикордонні" види товарів;
прогнозування доходів потенціальних споживачів і потреб їх у певному товарі;
використання реклами як основного способу нецінової боротьби з конкуруючими фірмами;
стимулювання збуту продукції;
планування товарного асортименту з урахуванням соціально-психологічних настанов різних груп споживачів;
спеціальна організація торговельного обслуговування споживачів, коли не покупець заінтересований у товарі, а товар повинен наближатися до потенційного споживача.
На практиці принципи маркетингу зводяться до трьох послідовних етапів:
складання асортиментної програми виробництва фірмової продукції на базі вивчення ринку;
ретельне виконання наміченої виробничої програми;
здійснення програми маркетингу з оволодіння ринком збуту продукції.
Ринкова стратегія підприємства (фірми) розглядається і визначається з двох позицій: з позиції підприємства (фірми), його характерних особливостей, потреб і можливостей та з позицій ринку - його ємності, рівня насиченості, стану конкуренції, ймовірності появи товарів-аналогів і товарів-замінників та ін. Надання переваги тій чи іншій позиції призводить до маркетингу, що орієнтований на продукт, або до маркетингу, що орієнтований на споживача.
Маркетинг реалізується у поєднанні трьох моментів - минулого, теперішнього, майбутнього. Його не можна розглядати як знаряддя вирішення термінових завдань, а навпаки, це засіб спостереження за відтворенням підприємства (фірми), його поточною та перспективною організацією.
Комерційна діяльність підприємницьких структур починається з всебічного і глибокого аналізу ринку та його можливостей. Здійснюється це проведенням сегментації ринку, тобто поділом його на частини (сегменти) з урахуванням визначених особливостей споживачів (покупців).
Після вивчення структури ринку підприємницькі структури вибирають ту чи іншу стратегію. Якщо усі сегменти ринку мають однакові риси, то використовується масовий (недиференційований) маркетинг, тобто приймається рішення випускати однотипну продукцію. До диференційованого маркетингу вдаються тоді, коли підприємство (фірма) вирішило орієнтуватися на кілька сегментів ринку. Тоді для кожного сегменту ринку передбачається випуск відповідного товару.
Надалі підприємство (фірма) провадить позиціювання товару на ринку. Воно з'ясовує відповідність свого товару вимогам споживачів, а також його позицію порівняно з аналогічними товарами конкурентів і вибирає вид маркетингу, який використовуватиметься в тому чи іншому випадку. Бувають різні види маркетингу. Так, якщо попит на товари або послуги значно перевищує рівень виробничих можливостей і товарні ресурси, то з метою перенесення попиту на інші товари або послуги застосовують демаркетинг, з допомогою якого (підвищуючи ціни на товари та послуги) припиняється стимулювання продажу. Таким чином впливають на споживачів, їх купівельну спроможність.
Конверсійний маркетинг пов'язаний з наявністю негативного попиту на товари або послуги, при якому всі або більшість найважливіших сегментів потенційного ринку відхиляють товар або послугу. Завданням маркетингової служби підприємства (фірми) в такій ситуації є розробка плану, який сприятиме зародженню попиту на відповідні товари, а в перспективі - розвитку його до рівня, пропорційного пропозиції товарів.
Підтримуючий маркетинг використовується підприємницькими структурами, коли ситуація на ринку сприятлива для виробника (продавця).
Протидіючий маркетинг застосовується у випадках, коли є ірраціональний попит на товар, тобто при наявності такого попиту, задоволення якого є небажаним через негативні властивості товару (наприклад тютюну, алкоголю). Цей вид маркетингу відрізняється від де-маркетингу тим, що у першому випадку товар представляється як шкідливий, небажаний, а у другому йдеться про нормальний, доброякісний товар.
Розвиваючий маркетинг пов'язаний з попитом, що формується на товари, яких ще немає на ринку. Це відкриває можливості підприємству (фірмі) для створення таких товарів або послуг, які необхідні споживачу.
Ремаркетинг прийнятий для усіх видів товарів і будь-якого періоду часу, для яких характерні випадки ситуації зниження попиту. Мета підприємства (фірми) за цих умов полягає у пожвавленні попиту, створенні нового життєвого циклу товарів або послуг.
Синхромаркетинг застосовується у випадках, коли підприємство (фірма) буває задоволеним загальним рівнем попиту на свою продукцію, але його не влаштовує стан попиту на якийсь конкретний товар на певному відрізкові часу, тоді слід зайнятися регулюванням попиту, що коливається.
Стимулюючий маркетинг пов'язаний з