На основі даних маркетингового дослідження розробляють реко­мендації для виробництва, які включають у себе комплекс заходів щодо випуску товарів, визначення їх ціни, методу розподілу, стиму­лювання збуту (рис. 11).

На наступному етапі виробник вирішує - продавати товар само­стійно чи через посередників, тобто питання товароруху: складуван­ня, транспортування, утворення товарних запасів. Розробляють мето­ди продажу товарів через оптову і роздрібну торгівлю, а також мето­ди збуту товарів (технологія і організація торгівлі), стимулювання (реклама, інформація, демонстрація зразків, пільгові ціни, премії).

Маркетинг здійснюється як самими підприємницькими структу­рами, що мають сьогодні спеціальну управлінську ланку, яку нази­вають відділ (центр, бюро, агентство), що поєднує дії в сфері збуту, реклами, ціни, якості продукції, так і окремими підприємствами біз­несу. У першому випадку маркетинг виступає як складова частина комерційної діяльності підприємства (фірми), у другому - як основний вид підприємницької діяльності.

У країнах з розвиненою ринковою економікою функціонує безліч різних фірм, що займаються маркетинговою діяльністю і сприяють тим самим зміцненню зв'язків між виробництвом, обігом і споживанням.

Маркетинг - необхідний засіб просування до успіху, тому не пот­рібно боятися витрат на нього - вони завжди компенсуються з при­бутком. Це справа фахівців, особливих служб, фірм.

В Україні нині створюються і функціонують нові фірми (центри), які спеціалізуються на наданні маркетингових послуг, але недостатня матеріально-технічна база, відсутність досвіду роботи, кваліфікова­них кадрів знижують рівень їх праці. На жаль, ставлення до маркетин­гу як важливого інструменту комерційної діяльності поки що недо­оцінюється багатьма підприємцями, за що вони часто розплачуються недоотриманням прибутку або упущеною вигодою.

Торгівля і комерція

Реалізувати свій товар підприємницькі структури можуть, працю­ючи за замовленнями або на вільний ринок. У першому випадку все зводиться до додержання договірної дисципліни та взаємних угод. У другому - без заздалегідь встановлених відповідних обмежень щодо якісних і кількісних характеристик. При цьому завдання реалі­зації товарів включають у себе визначення можливих ринків збуту, вибір конкретних форм їх реалізації, які здійснюються через торгівлю.

Торгівля - це галузь господарства, яка виконує функції обігу това­рів (забезпечує їх рух із сфери виробництва у сферу споживання), тобто торгівля - це комерційна діяльність з обороту, купівлі та про­дажу товарів. Або, іншими словами, торгівля - це комерція. Проте ці два поняття не тотожні, вони мають відмінності.

Як відомо, торгівля - атрибут будь-якого суспільства Вона існує в усіх економічних формаціях і відображає рівень розвитку товарно-грошових відносин, носієм яких вона є. Разом з торгівлею розвива­ються і відносини купівлі-продажу, які й отримують своє закріплення у визначенні комерції. Ці відносини не можуть існувати без торгівлі, оскільки вони виникають у процесі функціонування останньої і від­бивають ступінь її зрілості.

Комерції властиві торгові угоди, спекуляція, „гонитва" за нажи­вою, вигодою, прибутком. Комерція непередбачувана і регулюється ринком. Торгівля виступає формою існування комерції і відбиває від­носини купівлі-продажу, що виникають у її процесі.

Відмінності не існують без тотожностей, тому торгівлі без комерції теж не буває, оскільки процес купівлі-продажу передбачає отримання прибутку, вигоди, тобто здійснення комерції.

Отже, торгівля і комерція - як тотожність - тимчасова, минуща, відносна, а їх розвиток - зміна абсолютна

Разом з тим з метою створення класифікації ряд близьких визна­чень ототожнюється. Так сталося із поняттям „торгівля" та „ко­мерція".

Проте таке ототожнення не завжди можливе. Тому тотожність передбачає деяку ідеалізацію процесів, про які йдеться, оскільки пра­вомірність їх випливає з факту відносної стійкості явищ об'єктивного світу.

Як форма обміну, торгівля є опосередкованою ланкою між вироб­ництвом і обумовленим ним розподілом, з одного боку, та споживан­ням, з другого, і являє собою фазу процесу відтворення. Форми і ха­рактер торгівлі визначаються способом виробництва.

Торгівлю класифікують за:

типом власності - приватна, державна, кооперативна;

рухом товарів - оптова, роздрібна;

способом функціонування - внутрішня, зовнішня, міжнародна;

сферами виробництва - сільськогосподарська, продовольча, про­мислова та ін.

Єдиної стійкої класифікації немає. Торгівлю здійснюють підприєм­ства (фірми), що спеціалізуються на продажу або перепродажу това­рів з метою отримання прибутку. Такий вид діяльності називається комерційним. Тому підприємницькі структури, що займаються тор­гівлею і торгово-посередницькою діяльністю, називають комерційними структурами. Проте комерційною діяльністю сьогодні займаються не тільки спеціалізовані підприємства. Цей вид діяльності тією чи іншою мірою притаманний усім підприємницьким структурам незалежно від форм власності, до яких вони належать. Спинимося на типових для бізнесу видах торгівлі, а саме, на оптовій і роздрібній.

Оптова торгівля здійснюється великими партіями, вона не пов'яза­на з продажем товару кінцевим споживачам. Тому в оптовій торгівлі товар може бути проданий два і більше разів (спочатку на регіональ­ному, а потім на місцевому рівнях), а у роздрібній - тільки один раз.

Підприємства оптової торгівлі поділяють: на оптові фірми (органі­зації) виробників; комерційні оптові організації; агентів і брокерів.

Оптова торгівля виробників розвинена в автомобіле- та машинобу­дуванні. Комерційні оптові організації отримують право власності на товари і займаються широким спектром торгівлі у галузі будматері­алів, продуктів деревообробки, спеціальних продуктів харчування, бакалійних, тютюнових виробів, напоїв, ліків та ін. Агенти і брокери такі самі посередники, як і оптовики. Вони не отримують права влас­ності або самого товару, їх доход формується за рахунок обумовле­ного відсотка вартості товару або комісійних винагород. Відмінність між агентами і брокерами полягає у тому, що перші використовують­ся постійно,