Консалтингові компанії - це установи, організації, що надають кон­сультаційні послуги, - юридичні, фінансові, економічні, в тому числі в різних галузях господарського права, митного законодавства, до­слідженні і прогнозуванні ринку, оцінюванні торговельно-політичних умов, експортно-імпортних операціях, розробці техніко-економічних обгрунтувань на об'єкти міжнародного співробітництва та створення спільних підприємств, розробці експортної стратегії, проведенні комп­лексу маркетингових досліджень та ін.

В індустріальне розвинених країнах консалтингові компанії спе­ціалізуються на регіональних ринках, товарних групах або мають га­лузеву спеціалізацію.

В Україні консалтинг повинен у найближчі роки стати одним з най­більш перспективних видів бізнесу. Пояснюється це тим, що підприємці-початківці, як правило, не мають не тільки досвіду роботи в умо­вах ринку, а й необхідних знань з менеджменту, управління іннова­ціями, оцінки конкурентоспроможності товарів і потенціалу підприєм­ства, реклами і маркетингу. Багато ділових людей досить поверхово розбираються навіть у законодавстві. Цим пояснюється інтерес зару­біжних консалтингових фірм, які прагнуть в Україну, вбачаючи вели­чезне поле для своєї діяльності. Стримує їх сьогодні нестабільна си­туація та повільні темпи переходу до ринку.

Аудиторські компанії - це незалежні підприємницькі установи та організації, які займаються перевіркою стану фінансово-господар­ської діяльності. Вони здійснюють, як правило, комплексну ревізію фірми, що дає змогу оцінити її можливості у сфері бізнесу. Результати перевірки є професійною таємницею і не підлягають розголошенню.

Аудиторські перевірки проводяться як за рішенням органів влади і управління, так і з ініціативи самої фірми (її керівництва), а також за бажанням засновників фірми. В усіх випадках така перевірка має ха­рактер незалежної експертизи. Дані перевірки використовуються як важливий фактологічний матеріал (у тому числі докази, „компромат") для з'ясування взаємних відносин між різними суб'єктами ділових стосунків.

В Україні в 1994 р. функціонувало 250 аудиторських компаній, екс­пертиза яких є обов'язковою умовою для фірм при одержанні дозволу на здійснення зовнішньоекономічної діяльності, відкриття спільних підприємств, одержання ліцензій та здійснення інших дій, що потребу­ють спеціального дозволу, тому говорити про незалежну експертизу не можна, але аудит повинен бути вільним і незалежним.

На Заході найбільші аудиторські компанії створюються не за нака­зом керівництва Вони заробляють авторитет в умовах найгострішої конкуренції Проте й оцінки таких компаній дають „гарантію якості". Невипадково деякі українські фірми згодні витрачати валютні кошти на організацію перевірок своєї діяльності відомими та авторитетними іноземними аудиторами, оскільки їх висновок є відмінною візитною карткою на зовнішньому ринку.

Система регулювання зайнятості

Зайнятість населення України забезпечується державою завдяки. проведенню активної соціально-економічної політики, яка спрямована на задоволення потреб добровільного вибору виду діяльності, стиму­лювання, створення нових робочих місць та розвитку підприємництва Цим займається державна служба зайнятості або, як її називають, „біржа праці". Служба зайнятості - породження бізнесу. Саме він (біз­нес) у гонитві за прибутком провокує структурні зміни у виробництві, що призводить до зростання нових засобів виробництва, технології та вивільнення робочої сили, нездатної адаптуватися в нових умовах. Зв'язок тут прямий, оскільки бізнес, як активний елемент ринку, наці­лений на створення прибуткового виробництва, тобто такого, яке бу­ло б перспективним, заснованим на досягненнях науково-технічного прогресу, досвіду світової цивілізації. А таке виробництво, з одного боку, витісняє стару техніку, рутинну технологію і працівників, які не бажають підвищувати свою кваліфікацію і, якщо потрібно, переучува­тися, з другого - створює нові робочі місця і, по суті справи, виступає замовником робочої сили за новими спеціальностями, відраховуючи за це у фонд сприяння зайнятості кошти, сума яких встановлюється державою, створюючи таким чином середовище для функціонування служби зайнятості. В свою чергу, остання, вивчаючи ринок праці, по­треби виробництва у робочій силі, займається перепідготовкою пра­цівників та їх працевлаштуванням, у тому числі на підприємствах біз­несу. Отже, орієнтуючись на ринок, на потреби суспільства, інтереси суб'єктів виробничих відносин служба зайнятості виконує важливу роль у забезпеченні функціонування бізнесу.

Державна політика зайнятості закріплена у Законі України „Про зайнятість населення" і грунтується на таких принципах;

забезпечення однакових можливостей усім громадянам, незалеж­но від походження, соціального і майнового стану, расової та націо­нальної належності, роду, віку, політичних переконань, ставлення до релігії, у реалізації права на вільний вибір роду діяльності, відповідно до здібностей і професійної підготовки, з урахуванням особистих ін­тересів і суспільних потреб;

забезпечення ефективної зайнятості, запобігання безробіттю, ство­рення нових робочих місць та умов для розвитку підприємництва;

координація діяльності у сфері зайнятості з іншими напрямами еко­номічної та соціальної політики на основі державної і регіональної програм зайнятості;

співробітництво профспілкових організацій, асоціацій (спілок) під­приємців, власників підприємств, установ, організацій або уповнова­жених ними органів, з органами державного управління з розробки, реалізації та контролю за виконанням заходів щодо забезпечення зай­нятості населення;

міжнародне співробітництво у вирішенні проблем зайнятості насе­лення, включаючи працю громадян України за кордоном та іноземних громадян в Україні.

Діяльність служби зайнятості фінансується з державного фонду сприяння зайнятості, передбаченого для цієї мети. Цей фонд є само­стійною фінансовою системою і створюється на державному і місце­вому рівнях за рахунок:

асигнування розміром не менше від трьох відсотків від обсягів державного і місцевого бюджетів;

обов'язкових внесків підприємств, установ, організацій (які займа­ються комерційною діяльністю), кооперативів, добровільних внесків громадських організацій, громадян, іноземних фірм, інші надход­ження;

коштів служби зайнятості за надання платних послуг підприємст­вам та організаціям.

Розпорядником коштів державного фонду сприяння зайнятості є державна служба зайнятості. ЇЇ основним завданням є забезпечення соціальних гарантій