Для того щоб отримати позику, слід звернутися до служби зайня­тості та у центрі профорієнтації пройти тестування на визначення здіб­ностей до підприємницької діяльності, а також професійне навчання з питань менеджменту, правових, податкових аспектів, виробничо-економічної діяльності за направленням державної служби зайня­тості.

Після консультацій у службі зайнятості, за місцем реєстрації без­робітного та подання заяви на зайняття підприємницькою діяльністю до місцевих органів виконавчої влади необхідно в обласний (міський) центр зайнятості подати:

письмову заяву з проханням про виділення безпроцентної позики;

копію заяви на зайняття підприємницькою діяльністю до місцевих органів виконавчої влади з датою її прийняття;

програму діяльності та розвитку підприємництва і відповідні техніко-економічні обгрунтування;

спеціальний дозвіл (ліцензія) на зайняття тими видами підприєм­ницької діяльності, які відповідно до чинного законодавства потребу­ють ліцензування;

карту персонального обліку безробітного (копію);

рекомендаційний лист служби (центру) зайнятості, де безробітний зареєстрований;

документи, які свідчать про закінчення професійного навчання, не­обхідні для одержання позики.

Безпроцентна позика для зайняття підприємницькою діяльністю, основою якої є приватна власність та власна праця, надається без­робітним у розмірі до ЗО, а юридичним особам - до 50 мінімальних заробітних плат. Позика надається на зазначений у договорі строк, але не більше ніж на рік під заставу майна або поручительства на йо­го повернення (зобов'язання гаранта).

Служба зайнятості здійснює й інші види діяльності, зокрема:

інформує населення про стан ринку праці, наявність вільних робо­чих місць;

консультує громадян з питань працевлаштування;

веде облік громадян, що звернулися з питання працевлаштування;

реєструє безробітних і сплачує їм допомогу;

створює автоматизовані банки даних потреби у кадрах;

направляє на професійну підготовку та перепідготовку;

розробляє прогнози, визначає обсяги і напрями підготовки кадрів тощо.

Однією з форм сприяння зайнятості, запобігання безробіттю та зве­дення його до мінімуму є розвиток малого бізнесу. Досить цікавим є досвід Франції у цьому, де служба зайнятості щороку сприяє станов­ленню 65 тис. малих підприємницьких структур.

Разом з тим в Україні служба зайнятості ще не користується вели­ким авторитетом та довірою у населення. У свідомості багатьох лю­дей вона сприймається як державна, бюрократична структура Цьому сприяє її зарегламентованість, недостатня професійна підготовка деяких співробітників цих служб (особливо периферійних), часом бай­дужих до долі людей, нездатність оперативно залучати до цієї роботи фахівців високого класу: юристів, соціологів, економістів, соціоніків, психологів, психотерапевтів та фахівців інших професій, необхідних для пожвавлення роботи на ринку праці. У службі зайнятості сьогодні необхідно мати професіоналів, здатних зняти стресовий стан у людей, які не можуть звикнути до безробіття, і не знають про об'єктивні закономірності вивільнення робочої сили в умовах ринку.

Для багатьох людей безробіття - це травма, яку важко вилікувати. Вони не мають уявлення про статус безробітного, їм соромно бути безробітними, тому і не звертаються до служби зайнятості, яка до то­го ж погано рекламує свою діяльність.

216 тис. безробітних, зареєстрованих в Україні, не розкривають повної картини безробіття. В дійсності приховано сезонне, застійне безробіття, яке, очевидно, набагато більше.

Гальмує розвиток сфери зайнятості часом відомчий, місницький підхід до вирішення державних завдань, відсутність альтернативних служб і, як наслідок, конкуренції. Вже сьогодні господарська, підпри­ємницька практика свідчить про недосконалість ряду положень Зако­ну „Про зайнятість" і потребує зміни його у бік демократизації, ви­вільнення від бюрократичних процедур і наближення до потреб насе­лення.

З метою сприяння повній виробничій зайнятості, яку зможуть віль­но обирати громадяни, держава розробила систему її регулювання, яка передбачає:

заходи інвестиційної та податкової політики, спрямованої на раціо­нальне розміщення продуктивних сил, підвищення мобільності тру­дящих, створення нових технологій, заохочення підприємництва, створення малих підприємств і застосування гнучких режимів праці та праці вдома, інші заходи, які сприятимуть збереженню і розвитку системи робочих місць;

забезпечення прав та інтересів працівників, створення сприятли­вих умов на виробництві, удосконалення законодавства про зайня­тість населення і працю;

проведення аналітичних і наукових досліджень структури економі­ки, прогнозування змін якості та розподілу робочої сили;

регулювання зовнішньоекономічної діяльності, зокрема, залучення і використання іноземної робочої сили в Україні на основі квотування і ліцензування;

сприяння, в разі потреби, створенню додаткових робочих місць під­приємствами, установами, організаціями всіх форм власності, а та­кож поліпшення умов праці у суспільному виробництві.

Отже, заходи, що вживаються державою з регулювання зайнятості, сприятимуть забезпеченню функціонування бізнесу, нейтралізації негативних процесів та усуненню соціальної напруги у суспільстві