За рішенням найвищого органу (зборів) можуть бути створені й ін­ші ланки (органи) управління.

Менеджмент фірми будується з урахуванням залучення до роботи професіоналів - управляючих (менеджерів). Участь персоналу в про­цесі управління не суперечить теорії та практиці менеджменту. Навпаки, вона робить виробничий процес більш демократичним, знижує рівень конфліктних ситуацій, страйків, є стимулом до підвищенння якості праці, зміцнення виробничої дисципліни. Однак не можна забувати, що добре все, що в міру. Кожний повинен займатися своєю професій­ною справою, інакше негативних наслідків не уникнути. Добираючи персонал для участі в управлінні, необхідно звертати увагу насампе­ред на рівень кваліфікації працівників, їх націленість на вирішення виробничих, інноваційних, збутових проблем. Не треба забувати, що коли у прийнятті рішень беруть участь надто багато осіб, то життєвий цикл вирішуваної проблеми надто подовжується. Розширення масшта­бів участі персоналу в управлінні може призвести до виникнення угрупувань та конфліктів між ними, а також знизити активність і від­повідальність управляючих (менеджерів). Можливі й інші негативні наслідки, зумовлені не тільки виробничими, економічними, а й політичними міркуваннями, носіями яких можуть бути представники пер­соналу фірми. Все це потрібно прогнозувати.

Отже, менеджмент фірми передбачає пошук „золотої середини", при якій позитивні фактори переважатимуть. Все це без сумніву ля­гає на плечі менеджера, який виступає головною особою, управляю­чим не тільки процесом виробництва, а й соціальними процесами.

Менеджер як фактор виробництва та управління бізнесом

Менеджер - головна фігура в управлінні фірмою. Це насамперед людина, яка організує конкретну діяльність підлеглих йому працівни­ків і одночасно сама виконує певний обсяг управлінських функцій.

Менеджером можуть виступати: генеральний директор і управля­ючий, заступники директора, завідуючі відділами і керівники структур­них підрозділів. Це ті службовці, які працюють у виконавчих органах підприємницьких структур і від яких значною мірою залежить ефек­тивність функціонування виробництва. В Україні інститут менеджерів почав впроваджуватися в останні два роки і в основному на підпри­ємствах бізнесу.

В індустріальне розвинених країнах поняття „менеджер" часто ототожнюють з поняттям „бізнесмен". Проте бізнесмен і менеджер -це не одне і те саме. Бізнесмен - той, хто „робить гроші", власник капіталу, що перебуває в обороті та приносить доход, чи великий власник, який не займає ніякої постійної посади в організації, але є власником акцій і може бути членом її правління. Менеджер - обо­в'язково займає постійну посаду, у нього є підлеглі.

Окремий вид бізнесу - підприємництво. Воно є елементом бізнесу і разом з тим має самостійне значення як підприємницький бізнес. Основний його суб'єкт - підприємець, який здійснює цей вид бізнесу. Він вкладає кошти в справу, яку організовує, бере на себе особистий ризик. Підприємець і менеджер - поняття не тотожні. Підприємець -людина, здатна щось розпочинати робити (корисне і на законній осно­ві). Він може несподівано для інших зробити відмінний комерційний хід. Інакше кажучи, підприємець - людина неординарна До того ж, неординарність грунтується на конкретних знаннях у тій сфері, де він працює. Поява нині на ринку „підприємців", які не є такими, дискреди­тує саму суть ринкових відносин.

Відмінності між менеджерами та підприємцями очевидні. Підпри­ємець націлений на пошук нових можливостей, на оперативне прий­няття рішень. Він не може дозволити собі нескінченно чіплятися за ідею, яка не зуміла довести свою життєздатність. Менеджер - напро­ти, неохоче береться за нову справу, але якщо рішення прийнято - не звертає з обраного шляху.

Аналогічна відмінність спостерігається і щодо форми залучення (придбання) ресурсів. Оскільки заробітна плата менеджера залежить від реальних коштів, він заінтересований у накопиченні фондів, уникає оренди та інших форм тимчасового залучення ресурсів.

Для підприємця ж ситуація - прямо протилежна: довічний брак гро­шей, небажання використовувати обладнання, яке може пережити ідею, потреба виявляти гнучкість та йти на ризик змушують його ши­роко користуватися орендою або вдаватися до інших форм тимчасо­вого залучення ресурсів. Менеджер має справу, як правило, з органі­заційною структурою, що склалася, має ієрархічну природу, потребує чіткого розподілу повноважень та відповідальності. Підприємець на­дає перевагу горизонтальній структурі, яка грунтується на формаль­них зв'язках, і хоча підприємництво та менеджмент - два різних види діяльності, насправді це двоєдина функція, яку можна назвати підпри­ємницьким менеджментом. Особливо це характерно для малого та середнього бізнесу, де функції менеджера часто виконують самі під­приємці.

Сучасне підприємство бізнесу характеризується тим, що на ньому зайнято менше рядових робітників, ніж 50 або 10 років назад. А через 5,10,20 років їх буде ще менше. Вже сьогодні є фірми, де практично немає робітників, а є лише висококваліфіковані службовці та ме­неджери.

Менеджери стають основним і найрідкіснішим фактором вироб­ництва та управління бізнесом. Підприємства (фірми) без них працю­ють малоефективно, оскільки без досвідчених менеджерів капітал сам по собі не може бути вигідно застосований.

Значущість менеджменту була чітко усвідомлена в 30-ті роки. Вже тоді стало очевидним, що ця діяльність перетворилася на професію, галузь знань, самостійну дисципліну, а соціальний прошарок (менед­жери) - на досить впливову силу.

Для того щоб вже сьогодні працювати в умовах ринкової еконо­міки, необхідно мати відповідні кадри менеджерів. Підприємства (фірми) та їх керівництво повинні здійснювати усі заходи, щоб забезпе­чити наявність такої чисельності кваліфікованих менеджерів, яка необхідна для успішної роботи підприємства у перспективі. Мене­джерів потрібно готувати. І передусім тих, хто займається вироб­ничим менеджментом, який має на меті задоволення матеріальних і соціальних потреб суспільства через ринкові відносини. Проте ефективність виробничого менеджменту не може визначатися ли­ше рівнем повноти задоволення потреб. Не менш важливий еко­номічний підхід - ціна задоволення цих потреб. Інакше кажучи, про діяльність менеджера можна реально