Вважати, що в докапіталістичній економіці не було бізнесу - те са­ме, що заперечувати наявність до капіталізму економіки, як такої, хоч саме слово „бізнес" дійсно ввійшло у науковий і побутовий обіг саме при переході до капіталізму. Так само наївним було б вважати, що бізнес був повністю ліквідований у радянській доперебудовній еконо­міці. У колишньому СРСР панувала думка, що бізнесу в нашій еконо­міці бути не може, крім зовнішньоекономічних контактів, і що бізнес­мени, як особлива соціальна група, назавжди щезли. Бізнесмени сприймались хіба що як атрибут злочинного світу, причому їх наяв­ність не була постійно відтворюваним явищем.

Однак бізнес був завжди поширеним явищем у планово-розподіль­чій економіці. Бізнесом займались споживачі, які здійснювали пошук дефіцитних товарів, їх дії, включаючи диференціацію ринку за регіо­нальними, ціновими, фірмовими, товарними та іншими ознаками, для подальшого залучення до дефіциту, очевидно, могли б оснастити ха­рактерними прикладами кожного фахівця з теорії бізнесу, якби вони вирішили звернутись у цьому до радянського досвіду.

Для керівників підприємств і їхніх економічних служб бізнес зво­дився до листування з контрагентами, складання довідок для керів­ництва, суперечки з керівництвом з приводу коригування планів, „отоварювання" фондів, добування транспортних засобів, обміну де­фіцитним устаткуванням, „навішування" навантаження (неходових товарів) до дефіциту, давання та приймання хабарів, ведення подвій­них рахунків та ін. Це пояснюється тим, що замість повноцінних то­варно-грошових відносин у радянській економіці мали місце так звані планомірні товарні відносини, за яких ділові відносини між суб'єктами економіки встановлювались не за особистою ініціативою цих суб'єк­тів, а за волею плануючого і розподіляючого „об'єкти угод" керівни­цтва. Однак родові ознаки бізнесу зберігались і в таких умовах Що­правда вигода бізнесменів мала перехідний і централізовано регу­льований характер. Так, підприємства не одержували прибуток після вдало завершеної угоди (справи), а отримували його за рознарядкою зверху, виконавши планове завдання. Суть угоди полягала в отри­манні такого завдання „з створення прибутку", яке легко можна бу­ло б виконати. Добутий таким чином прибуток був одним з найважли­віших оцінкових показників роботи підприємства

У сучасній економіці прояв родових ознак бізнесу безумовно пови­нен переломлюватись через історичну специфіку нинішнього періоду економічного розвитку. Фігура бізнесмена, здатного функціонувати в умовах ринкової економіки, повинна зайняти важливе місце в еко­номічному житті суспільства

Бізнес і діло

В економіці вся діяльність так чи інакше пов'язана з виробництвом продукції та її рухом у сферу споживання. Тому будь-який епізод господарського життя характеризується різноманітністю ділових відносин, з допомогою яких здійснюється відтворення. По суті ділові відносини - це вираження того суспільного явища, яке в класичній політекономії прийнято називати виробничими відносинами. Діяль­ність будь-якого із суб'єктів виробничих відносин є його особисте „діло", а обмін діяльністю та й результатами, що має місце у різних формах суспільного виробництва, є обмін „ділами", діловий контакт, інакше кажучи, угода.

Бізнес - це ділові відносини між людьми або відносини між учас­никами діла (справи). Беручи участь у „ділі", люди стають діловими людьми, чи бізнесменами.

У свідомості радянських людей переважало негативне ставлення до бізнесу і бізнесменів. Досить популярною і часто використовува­ною для характеристики мотивів і способів поведінки бізнесменів була цитата із „Капіталу" К. Маркса що капітал боїться відсутності прибутку чи дуже маленького прибутку, як природа не терпить пустоти. Але раз є в наявності достатній прибуток, капітал стає сміливим. Забезпечте 10 відсотків, і капітал згоден на будь-яке застосування, при 20 відсотках він стає пожвавленим, при 50 відсотках позитивно готовий зламати собі голову, при 100 відсотках він нехтує всіма люд­ськими законами, при 300 відсотках нема такого злочину, на який він не ризикнув би, хоч би під страхом шибениці.

Непривабливість картини, створеної основоположником наукового комунізму, на якій змальовані потенційні злочинці, здатні нехтувати всіма людськими законами навіть під страхом шибениці, напевне стане ще більш ґрунтовною, якщо ми звернемось до белетристики, до творів Т. Драйвера, Ф. Норріса, Е Сінклера, О. Бальзака, В. Шишкова, М. Горького, І Франка, М. Короленка, ОТенрі (який вперше включив у побутовий обіг знамениту „ділову" фразу „Болівар двох не вине­се") і навіть І. Ільфа і Є. Петрова Шанувальники „Золотого теляти", як правило, були єдині у своїх симпатіях до веселого шахрая Остапа Бендера, який зумів, на відміну від „компетентних органів", розко­лоти відштовхуюче врівноваженого, підпільного радянського ділка-мільйонера, і настільки ж єдині у своїх антипатіях до імперіалістичної акули Корейка, в образі якого поєднались численні вади, притаманні діловим людям.

Проте кримінальний елемент у поведінці, діях і взаємних відноси­нах бізнесменів зовсім не вичерпує змісту поняття „бізнес". Без сум­ніву, усталене у свідомості багатьох людей поєднання бізнесу з праг­ненням до наживи (прибутку, доходу) правильно відображає існуюче становище справ. Саме доход є безпосередньою метою будь-якого бізнесмена Проте безсумнівно й інше - будь-який сучасний бізнес­мен прекрасно розуміє, що отримати доход він може, лише надаючи своїм клієнтам послуги або продаючи їм товар, в якому вони зацікав­лені. Жоден бізнесмен не може отримати доход „за планом".

Найбільш просте визначення бізнесу, очевидно, можна дати, відштовхуючись від етимології самого терміна бізнес - це діло.

У західній економічній літературі домінують системні визначення бізнесу. Ось досить типове визначення бізнесу з книги „Концепція бізнесу", підготовленої вченими університетів Техаса та Іллінойса (США) С. Розенблаттом, Р. Боннінгтоном, В. Нідлсом: „Що таке бізнес? Бізнес - це система ведіння діла (справи).