Використовуючи тенденцію зміни чистого прибутку підприємства у часі, можна побудувати чотири найімовірніші моделі розвитку нових підприємств (рис.1).

Перша модель А є ідеальною моделлю розвитку для всіх нових підприємств. Вона показує, що нове підприємство стрімко зростає і в перспективі може зайняти лідируючі позиції на ринку.

Модель Б також є позитивною для підприємства. Вона показує, що підприємство має ряд проблем і сповільнений ріст, однак воно набуває досвіду, і після вирішення цих проблем продовжує стабільно зростати. В перспективі підприємство може зайняти свою нішу на ринку і бути в числі його основних гравців.

Модель В описує підприємство, якому ледь вдається зводити кінці з кінцями, проте воно все ще тримається на ринку. Якщо проблеми, які виникнуть у підприємства вчасно не вирішити, його частка на ринку суттєво зменшиться. З часом підприємство, найімовірніше, буде поглинуте лідером ринку або іншим великим підприємством.

Модель Г є згубною для підприємства і означає, що перша серйозна проблема призведе до його банкрутства.

Успішний розвиток нового підприємства залежить від ряду внутрішніх факторів, таких як: обсяг реалізації продукції, контроль за якістю продукції та своєчасністю її поставок, розмір капіталу, фінансова стійкість підприємства, компетентність управлінських кадрів і кваліфікація виробничого персоналу, гнучка інноваційна політика, ефективна організаційна структура управління підприємством.

Найпершою проблемою для нового підприємства є пошук покупців своєї продукції. Для того, щоб вирішити цю проблему, підприємство повинно або випустити унікальний продукт, або ж мати певні переваги перед конкурентами. Великий обсяг ринку та його швидкий ріст суттєво збільшують шанси нового підприємства на успіх. Однак спочатку воно повинно вирішити два непрості маркетингові завдання: по-перше – сформувати систему збуту, що означає знайти дистриб’юторів і реселлерів, які б продавали їх продукцію; по-друге – створити легко впізнаваний серед споживачів бренд. Налагоджена система збуту забезпечує наявність продукції у роздрібній мережі, а відомий бренд – її реалізацію. Успішне вирішення цих завдань дозволить підприємству стабільно збільшувати обсяг реалізації продукції впродовж тривалого часу.

Крім завоювання ринку шляхом розширення дистриб’юторської мережі та стимулювання продаж з допомогою популяризації свого бренду, нове підприємство повинно не допустити зниження якості продукції при швидко зростаючому обсязі виробництва та перебоїв у поставках замовленої продукції споживачам. Затримки поставок продукції створюють додаткові переваги для конкурентів. Якщо виникають затримки поставок замовленої продукції, то деякі незадоволені покупці відразу відміняють свої замовлення і звертаються за покупкою до конкурентів. Більшість покупців можуть поставитися з розумінням до малої затримки, однак якщо затримка стане негативно впливати на їх власні плани і потреби, то розуміння з їх боку зникає і всі замовлення втрачаються. Вищенаведені проблеми призводять до втрати клієнтів і наносять суттєвої шкоди репутації нового підприємства.

Ще однією перешкодою на шляху до успіху новоствореного підприємства є нестача капіталу. Ця перешкода суттєво заповільнює ріст підприємства тоді, коли наявні виробничі потужності практично повністю завантажені, а попит на продукцію продовжує зростати. Виникає потреба у розширенні виробництва, проте у нового підприємства не завжди є достатня кількість коштів, необхідних для такого розширення. Першочерговим джерелом збільшення капіталу для підприємства є його чистий прибуток. Тому в перші роки своєї діяльності підприємствам доцільно не виплачувати дивіденди акціонерам, а вкладати весь прибуток у розширення виробництва, навіть якщо його розмір дуже значний. Такий підхід дозволить підприємству закріпитися на ринку і, коли підприємство досягне стадії зрілості, приносити власникам набагато вищі прибутки, ніж ті, які були реінвестовані у підприємство на початку його діяльності. Однак одного прибутку та амортизаційного фонду для розширення виробництва новим підприємствам, як правило, недостатньо. Щоб розв’язати цю проблему, підприємство поряд з власним може використовувати і позичений капітал у вигляді довгострокових кредитів банків (для розширення виробництва) та короткострокових позик (для поповнення оборотніх коштів).

Використання позиченого капіталу зобов’язує підприємство своєчасно повертати отримані кредити та нараховані на них відсотки. Зазвичай нові підприємства через брак досвіду занижують терміни окупності вкладеного капіталу, що пізніше не дозволяє їм вчасно розраховуватись із позикодавцями і, в кінцевому результаті, може призвести до банкрутства (детальніше це описано на початку статті). На підприємстві має бути налагоджена система постійного контролю фінансової стійкості підприємства та його платоспроможності. Об’єктивними критеріями контролю є відповідні техніко-економічні показники. Зокрема, кожне підприємство повинне постійно слідкувати за змінами кредиторської та дебіторської заборгованостей і не допускати їх суттєвого збільшення. Крім того, сума позиченого капіталу і кредиторської заборгованості не має перевищувати суми власного капіталу і дебіторської заборгованості. В іншому випадку підприємство вважається фінансово нестійким, і в разі виникнення фінансових проблем ризикує збанкрутувати. Ще одним важливим завданням для підприємства є забезпеченість достатньою кількістю оборотних коштів у межах встановленого сукупного нормативу, необхідних для забезпечення безперервності виробничого процесу і своєчасних розрахунків з кредиторами.

Одним з найважливіших факторів, що впливають на розвиток нового підприємства, є його працівники. Для досягнення успіху підприємству необхідно мати компетентних керівників та кваліфікованих виробничих працівників. Від лідерських якостей та рис характеру керівника значною мірою залежать ставлення до роботи, мотивація та поведінка всього колективу. Керівництво нового підприємства повинно бути однаково добре обізнаним в економіці, технології виробництва та законодавстві. Що стосується виробничих працівників, то їх кваліфікація та навики безпосередньо впливають на рівень продуктивності праці, а отже, на розмір прибутку підприємства. Крім збільшення продуктивності праці, підвищення кваліфікації виробничих працівників суттєво зменшує кількість виробничого браку та відходів виробництва, що також позитивно впливає на розмір прибутку підприємства.

Підприємство, що прагне бути