Неподільний фонд звичайно використовується з метою виробничого, науково-технічного й іншого розвитку кооперативу, здійснення їм будівництва (у тому числі житлового для членів і працівників кооперативу), забезпечення безпечних умов праці, рішення соціальних і інших задач, що вимагають капітальних витрат. Частина коштів неподільного фонду кооперативу може скласти його резервний фонд, який створюється за рахунок відрахувань від доходукооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань,безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).

У статуті кооперативу або рішенні загальних зборів його членів можуть бути передбачені й інші фонди, необхідні кооперативові для нормальної виробничої діяльності, а також рішення соціальних і інших задач. До таких фондів можна віднести фонд відшкодування шкоди, заподіяного каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я членові або працівникові кооперативу, а також смертю в зв'язку з виконанням членом кооперативу або працівником своїх трудових обов'язків, фонд, призначений на освітні й інші мети, пенсійний, інші фонди.

Особливість правового режиму майна російських виробничих кооперативів складається також у тім, що відповідно до законодавства України майно кооперативу підлягає розподілу на паї членів.

Пай члена кооперативу - це особливе правове явище. Він не тотожний пайовому внескові. Пай члена кооперативу складається з його пайового внеску і визначеної частки іншого його майна (крім неподільного фонду). Пай фіксує вартість тієї частини майна кооперативу, що його член зможе одержати при виході з кооперативу або його ліквідації. Наявність у майні кооперативу паїв його членів не перетворює власність кооперативу в загальну часткову, тому що власником залишається кооператив як юридичну особу. Але все-таки не можна не визнати наявність протиріччя між положеннями ЦК про те, що власником майна юридичної особи є воно саме, і правилом про розподіл майна кооперативу на паї членів.

Зараз важко сказати, чим керувався законодавець, уводячи дані правові норми в регулювання діяльності виробничих кооперативів і який аналог був покладений в основу цього рішення. У всякому разі, подібного роду норм немає ні в німецькому, ні у французькому, ні в італійському законодавстві. Між членами кооперативу поділяється тільки прибуток, а не все його майно. У ряді країн (наприклад, у Франції) існує правило, по якому навіть після ліквідації кооперативу майно, що залишилося, передається об'єднанням кооперативів іншому кооперативові, але не поділяється між членами. Таке правило передбачене спеціально для збереження кооперативного сектора економіки в явно не соціалістичній країні. Наш законодавець пішов по іншому шляху, зобов'язавши кооператив поділяти між членами все майно (у тому числі основні й оборотні фонди), тим самим позбавивши кооператив стійкості його майнової бази.

У законі не сказано, як на практиці поділяти майно, надавши можливість вирішити це зовсім не просте питання самим кооперативам, багато хто з яких не розуміють як можна поділити досить рухливі оборотні кошти. На практиці виникало питання, а як бути з новими членами кооперативу, що ще не уклали свою працю або фінанси в множення майна кооперативу. Напевно, у статуті можна передбачити, що новий член здобуває право на включення в його пай відповідної частини майна кооперативу після закінчення якогось періоду після його прийняття, а його член, що бере участь у діяльності особистою працею, - також роботи в кооперативі. Пай може бути переданий іншому членові або громадянинові, що не є членом кооперативу, якщо така можливість передбачена статутом. У цьому випадку члени кооперативу користуються переважним правом покупки паю (його частини). Передача паю в повному обсязі спричиняє припинення членства в ньому. Громадянин, що придбали пай (його частина), при його бажанні приймається в члени кооперативу.

У статуті корисно передбачити також, що збільшення розміру паю члена кооперативу за рахунок передачі йому паю (його частини) іншим членом, здійснюється після твердження річного звіту і балансу кооперативу, а пай (його частина), переданий членом кооперативу громадянинові, що не є його членом у випадку вступу цього громадянина в кооператив, розглядається як його пайовий внесок (частина пайового внеску, якщо пай менше розміру пайового внеску).

Звертання стягнення на пай члена кооперативу по його особистих боргах допускається лише при відсутності в такого члена кооперативу іншого майна для покриття його боргів і після твердження річного звіту кооперативу і його балансу за рік.

2.3.Керування у виробничому кооперативі.

Система керування виробничою й іншою діяльністю в кооперативі зовні дуже схожа з передбаченої Цивільним кодексом України для комерційних організацій.

Органи керування кооперативу поділяються на:

- представницький - загальні збори всіх членів кооперативу, власників його паїв, що є вищим органом керування кооперативом;

- контрольний - наглядацька рада, що здійснює контроль за діяльністю виконавчого органа (органів) кооперативу і виконуючого іншого повноваження, покладені на нього статутом кооперативу. Наглядацька рада може бути створена, а може бути і не створена. В останньому випадку виконавчі органи кооперативу будуть практично безконтрольні, що може привести до негативного для кооперативу, отже і для всіх його членів, наслідкам. Тому наглядацька рада в кооперативі обов'язково варто створити;

- виконавчий - правління і (або) голова кооперативу, що організують і керують виробничо-господарською діяльністю кооперативу.

Вищим органом керування кооперативу є загальні збори його учасників.

Відповідно до си. 15 до компетенції загальних зборів членів кооперативу належить:

затвердження статуту кооперативу та внесення до нього змін, прийняття інших рішень, що стосуються діяльності кооперативу;

утворення органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, інших органів кооперативу;

заслуховування