утримання органів влади Автономної Республіки Крим, місцевих органів державної влади і самоврядування;—

фінансування підприємств і господарських організацій, що входять до складу місцевого господарства, природоохо-ронних заходів;—

інші заходи, що фінансуються відповідно до законодав-ства України з республіканського бюджету Автономної Рес-публіки Крим та місцевих бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, місцевих, міських, (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) і районних бюджетах ут-ворюються резервні фонди уряду Автономної Республіки Крим, виконавчих органів обласних, міських (міст Києва і Севастополя та міст обласного підпорядкування) районних рад народних депутатів сумою не більше одного відсотка від обсягу видатків кожного з відповідних бюджетів для фінан-сування невідкладних заходів, які не могли бути передбачені під час затвердження зазначених бюджетів.

У республіканському бюджеті Автономної Республіки Крим, обласних, міських, районних, селищних, сільських бюд-жетах утворюється оборотна касова готівка. Оборотна касова

готівка може бути використана протягом року на покриття тимчасових касових розривів і повинна бути поновлена у тому ж році до обсягів, встановлених під час затвердження відповідного бюджету.

Розмежування видів видатків між бюджетами, що входять до складу бюджетів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва і Севастополя, здійснюється відповідно Верхов-ною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, міськи-ми (міст Києва і Севастополя) радами.

Створення принципово нового механізму бюджетного фі-нансування науки, удосконалення державної системи підго-товки і перепідготовки кадрів для народного господарства, використання пільгового податкового режиму у реалізації но-вих видів продукції й інші бюджетні заходи покликані стиму-лювати наукові відкриття і нові технічні досягнення, скоро-чувати строки впровадження їх у виробництво, а в кінцевому підсумку — слугувати каталізатором прискорення науково-технічного прогресу.

Видатки у повному і усесторонньому обсязі характеризу-ються функціональною структурою, до якої долучаються: міжнародна діяльність; фундаментальні дослідження та спри-яння науково-технічному прогресові; правоохоронна діяль-ність та забезпечення безпеки держави; державне управління; промисловість та енергетика; будівництво; сільське господар-ство, лісове господарство, рибальство і мисливство; транс-порт, дорожнє господарство, зв7язокг телекомунікації й інфор-матика; інші послуги, пов'язані з економічною діяльністю.

У невиробничій сфері видатки державного бюджету, згідно з бюджетною класифікацією, поділяються за галузями і ви-дами суспільної діяльності. Це видатки на: освіту; охорону здоров'я; соціальний захист і соціальне забезпечення; жит-лово-комунальне господарство; культуру і мистецтво; засоби масової інформації; фізичну культуру і спорт; державне уп-равління; судову владу.

Функціональний поділ видатків дозволяє виявити пропор-ції в розподілі бюджетних коштів І, змінюючи їх, добиватись необхідних зрушень у галузевій структурі суспільного ви-робництва. Так, необхідність посилення соціальної спрямова-ності усього суспільного розвитку потребує на сьогодні біль-ше коштів спрямовувати у соціальну сферу, забезпечуючи тим самим прискорені темпи її росту.

Щодо установ і організацій бюджетної сфери можна виріз-нити такі витрати:—

оплата праці працівників бюджетних установ;—

придбання предметів постачання та матеріалів:—

видатки на відрядження;—

оплата послуг з утримання бюджетних установ;—

оплата комунальних послуг та енергоносіїв;—

інші.

До недавнього часу найбільше видатків з бюджету спрямо-вувалося до народного господарства. За умов переходу на ринкові умови господарювання система витрачання бюджетних коштів на народне господарство повинна зазнати сут-тєвих змін. Бюджетні асигнування покликані забезпечити вирішення найважливіших і масштабніших державних зав-дань: фінансування пріоритетних заходів, пов'язаних з при-скоренням розвитку основних галузей економіки, створення фінансових можливостей для удосконалення виробничої та соціальної інфраструктури. Правда, ще деякий час цільові бюджетні дотації збережуться. Однак обсяг бюджетних видат-ків та їхня структура зазнають суттєвих змін.

Зменшення обсягу бюджетного фінансування витрат у на-родному господарстві пояснюється тим, що до мінімуму зво-диться участь держави у виробничих інвестиціях за рахунок скорочення централізованих капітальних вкладень; послідов-но виконується програма приватизації державної власності та скорочується сфера державної економіки.

Тенденція до зменшення бюджетних видатків на народне господарство не може закінчитися повною відмовою від бюд-жетного фінансування цих витрат. А за умов ринку теж залиша-ться такі видатки, які потребують обов'язкового залучення дер-жавних коштів, оскільки, по-перше, триває функціонування дер-жавного сектора економіки, який потребує розробки державних інвестиційних програм, згідно з якими і здійснюється бюджетне фінансування капітальних витрат. По-друге, для стабілізації економіки та розвитку підприємництва потрібна фінансова до-помога держави у вигляді бюджетних субсидій, субвенцій.

Значні бюджетні кошти щороку спрямовуються на фінан-сування соціально-культурних заходів. Вони дозволяють дер-жаві розвивати систему освіти, культури, задовольняти міні-мальні потреби населення в медичному обслуговуванні, здій-снювати соціальний захист громадян, підвищувати рівень їхнього соціального забезпечення.

III. Бюджетне фінансування. Форми та методи бюджетного фінансування

Бюджетне фінансування — це безповоротне, безвідплатне виділення коштів з бюджету. Основна суть бюджетного фі-нансування полягає у тому, що за допомогою цього механізму налагоджуються грошові відносини, які виникають між дер-жавою, з одного боку, і підприємствами, організаціями, уста-новами всіх форм власності та фізичними особами, — з іншо-го, з точки зору спрямування та використання грошових кош-тів централізованого фонду на розширене відтворення, під-вищення рівня життя, задоволення суспільних потреб і забез-печення інших безпосередніх державних заходів. Обсяг, своєчасність і повнота фінансування значною мірою залежать від рівня централізації фінансових ресурсів і мобілізації коштів до бюджету, а це в свою чергу залежить від дотримання фінансової дисципліни окремими платниками податків, від рівня виконання доходної частини бюджету.

На сьогодні державний бюджет України характеризується високим ступенем централізації фінансових ресурсів, що зако-номірно для країн перехідного періоду. Так, бюджетні ресурси України становлять нині майже 45 відсотків від ВВП. Така централізація коштів повинна забезпечити своєчасне і повне фінансування усіх загальнодержавних програм, а також до-даткові заходи, пов'язані з підвищенням заробітної плати та інших соціальних виплат. Однак,