населення України офіційно зареєстрована як безро-бітні. Нині в Україні зареєстровано близько 1 млн. безробітних.
Рівень безробіття є досить диференційованим по окремих ре-гіонах України. Нині найвищий рівень зареєстрованого безробіт-тя характерний для західних областей республіки — Волинської, Житомирської, Закарпатської, Івано-Франківської, Львівської та Тернопільської. Найнижчі показники рівня безробіття склалися в Одеській області, м. Києві та Севастополі.
Враховуючи демографічну ситуацію, яка склалася в різних ре-гіонах України, можна передбачити, що при нинішньому рівні створення нових робочих місць у західних областях і природно-му прирості населення рівень безробіття в майбутньому набуде в цьому регіоні ще більшої гостроти.
Впровадження ринкових механізмів господарювання вимагає від держави, регіональних органів управління завчасної розробки та реалізації соціальних гарантій у сфері зайнятості населення працездатного віку. Тим більше, що значна частина населення зараз перебуває в умовах вимушеної неповної зайнятості. Лише чисельність працюючих в режимі неповного робочого тижня (дня) перевищує 2 млн. чоловік.
Впровадження ринкових реформ повинно мати чітке узгод-ження з розробкою загальнодержавними та місцевими органами влади запобіжних заходів щодо зайнятості населення.
Література
1. АлексеевА.И. Социально-зкономическая география России. — М.: Варяг, 1995. — С. 50, 65.
2. Белоконь Н. В. Трудовы ресурсы села (проблемы сезонной за-нятости). — К.: Наукова думка, 1987. — С. 20.
3. Доценко А. І. Регіональне розселення: проблеми та перспекти-ви. — К.: Наукова думка, 1994. — С. 31.
4. Заставний Ф. Д. Населення України. — Львів: МП «Край», 1993. — 224 с.
5. Заяць Т. А. Відтворення робочої сили України: регіональні ас-пекти. — К.: Ленвіт, 1996. — 100 с.
6. Заяць Т. А. Економічне регулювання сфери відтворення робочої сили. — К.: Ленвіт, 1997. — 152 с.
7. КрисановД. Ф. Сельское расселение: социально-зкономический аспект. — К.: Наукова думка, 1998. — 142 с.
8. Либанова 3. М., Полий Е. М. Демографическое развитие Укра-инской ССР в 70—80-х годах й его перспектива. — К.: СОПС УССР АНУССР, 1988.— 22с.
9. Нові Закони України. Вип. 1. — К., 1991. — С. 75.
10. Піпгюренко Ю. І. Розвиток міст і міське розселення в Українсь-кій РСР. — К.: Наукова думка, 1972. —С. 109-118.
11. Расселение: вопросьі теории развития (на примере Украинской ССР) / Под. ред. Ф. Д. Заставного. — К.: Наукова думка, 1985. — С. 34.
12. Розміщення продуктивних сил України: Підручник / За ред. Є. П. Качана. —К.: Вища школа, 1997. — 375 с.
13. Рассет 3, Процесе старения населення. — М.: Статистика, 1968. —192с.
14. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. Соціальна політика. — К.: Видавництво УАДУ, 1997. — 360 с.
15. Статистичний щорічник України за 1997 рік. — К.: Українська енциклопедія ім. М. П. Бажана, 1997. — 618с.
16. Стеценко С. Г., Швець В. Г. Статистика населення: Підручник. — К.: Вища школа, 1993. — 463 с.
17. Стешенко В. С. Природний рух населення України: загальна характеристика. —К.: Здоров'я, 1991. — С. 6—10.
18. Фащевский Н. Й., Полий Е. М., Немченко М. П., Старостен-ко А. Г. Территориальная организация жизнедеятельности населення. — К.: Наукова думка, 1992. — 135 с.
19. Хомра О. У. Міграційні процеси в Україні. Здоров'я та відтво-рення народу України // Матеріали конференції. — К.: Здоров'я, 1991. — 36с.
20. Чисельність населення України на 1 січня 1997 р. — К., 1997. — 68с.
21. Штемпель Д. Население мира в 2000 году. Пер. с немецкого. — М.:МьІсль, 1988. —206с.