Науково-технічний прогрес перетворив науку на безпо-середню продуктивну силу. Сучасне велике виробництво неможливе без фундаментальних наукових досліджень, без постійних чималих капіталовкладень у розвиток науки. Одначе наука — особливий ресурс: її просторова фіксація ускладнена, хоча, звичайно, можна позначити на карті зосередження науково-дослідних центрів. Вплив науки ви-являється у результаті праці, у змінах технології та орга-нізації виробництва, що відбивається й на територіальному аспекті (поява нових виробництв, зміна територіальних виробничих зв'язків, концентрація й деконцентрація ви-робництва тощо). Сполучення праці з предметами й засо-бами праці утворює процес виробництва. Тому сфера ви-робництва також є об'єктом вивчення науки «Розміщення продуктивних сил», — йдеться передусім про матеріальне виробництво (промисловість, сільське господарство, транс-порт).

Розміщення продуктивних сил — це їхня просторова фіксація разом з процесом їхнього розвитку в просторі.

Можна зробити «моментальний знімок» об'єктів народного господарства й позначити їх на карті, проте слід пам'ятати, що продуктивні сили перебувають у постійній динаміці. Так само, як, за висловом Демокріта, «не можна двічі увійти до однієї й тієї ж річки», не можна й продуктивні сили хоча б через добу побачити у тому ж стані в просторі (якщо врахувати глобальний характер процесу).

Є кілька визначень поняття «розміщення продуктивних сил». Одне з найвдаліших, на нашу думку, належить Е. Ала-єву: «Розміщення продуктивних сил — динамічний стан, що характеризує поділ продуктивних сил на території згідно з природними, соціальними та економічними умовами окремих регіонів і визначається особливостями терито-ріального поділу праці, властивими даній соціально-еко-номічній системі».

Термін «розміїцення продуктивних сил» може вживатись у кількох значеннях: як конкретний («фіксований») стан поділу на території народногосподарських об'єктів і насе-лення; як форма організації продуктивних сил; як процес зсувів у розміщенні продуктивних сил на певній території; як один з напрямів економічної політики уряду. Ці визна-чення відбивають зміст поняття: усі вони конкретні, але характеризують лише один його бік. Отже, РПС — це і стан, і процес, і форма організації, і політика. У нашому курсі ці поняття трактуються або в їхній сукупності, або поокремо, — залежно від конкретного аналізу розміщення продуктивних сил.

Розміщення продуктивних сил — це наслідок суспіль-ного поділу праці в територіальній формі. Територіальний поділ праці можна уявити як процес виробничої спеціалі-зації регіонів та посилення міжрегіональної кооперації, обміну спеціалізованою продукцією та послугами. При по-ділі праці виникає двоєдина система господарства, що характеризується галузевими й територіальними аспектами й формує народногосподарський комплекс. Для розміщення продуктивних сил чи не найбільше значення має закономірність територіального поділу праці.

1.2. Зміст поняття РПС

З'ясувавши поняття «розміщення продуктивних сил», ми можемо братися за визначення конкретних структурних блоків та об'єктів, які вивчає наука. Зі змісту поняття продуктивних сил випливає, що РПС обіймає вивчення трьох великих блоків: розміщення населення й трудових ресурсів, розміщення природних ресурсів, розміщення ви-робництва й невиробничої сфери. Власне, до третього блоку зараховуються усі об'єкти й галузі народного господарства. Вони, відповідно, поділяються на: розміщення промисловості, сільського господарства, транспорту, сфери обслуговування тощо.

За змістом наука про розміщення продуктивних сил близька до економічної географії: у них один і той самий об'єкт вивчення. А проте вони не тотожні. Якщо еконо-мічна географія вивчає переважно стан продуктивних сил на якийсь конкретний момент, відповідає на питання «де й чому саме тут?», то для РПС важливіший економічний результат територіальної організації продуктивних сил, ефективність розміщення виробництва. Для РПС важли-віше питання: «Як саме?» Тим-то надзвичайно важливим розділом РПС як науки є вивчення закономірностей і принципів розміщення продуктивних сил.

Принципи розміщення продуктивних сил — це еко-номічна політика, яка спирається на пізнання законо-мірностей і факторів розміщення. Про співвідношення за-кономірностей та принципів ітиметься докладніше у на-ступному підрозділі.

Наука про розміщення продуктив-них сил вивчає територіальну орга-нізацію виробництва, яка обіймає не просто розташування виробництва, але й елемент управління. Територіальна організація як політика найяскравіше виявляється у країнах з державною монополією в народному господарстві та з жорстким плануванням (наприклад, Китай). Вона існує і в розвинутих країнах, проте реалізується там по-іншому. Те-риторіальна організація виробництва означає здійснення певної структурної політики, комплексу економічних за-ходів, скерованих на перебудову РПС.

До поняття РПС близьке поняття регіональної еко-номіки. Щодо його змісту нема одностайної думки. Е. Алаєв визначає регіональну економіку як відгалуження економічної географії, що «вивчає задля інтересів народно-господарського планування особливості й закономірності розміщення продуктивних сил і розвитку районів». Він вказує, що регіональна економіка функціонує на регіональ-ному й міжрегіональному рівнях, але не на глобальному. М. Некрасов вважає, що «регіональне розміщення про-дуктивних сил розглядається як основа, головний компо-нент регіональної економіки». Ми бачимо, що РПС і регіональна економіка також мають спільний об'єкт ви-вчення, проте, безсумнівно, наука про РПС — ширше поняття, бо вона не обмежується регіональним рівнем і вивчає закономірності розташування як у рамках регіону, так і в міжрегіональному й глобальному масштабах.

На підставі викладеного можна остаточно сформулювати об'єкт вивчення РПС. Наука про РПС вивчає як загальні закономірності розташування продуктивних сил, так і їхній конкретний прояв у галузевому й територіальному аспектах на регіональному й міжрегіональному рівнях. Вона вивчає економічну результативність територіальної організації ви-*робництва для обґрунтування ефективної регіональної по-літики.

2. Методологія РПС.

2.1. Засади