Кінцевими товарами і послугами є ті з них, що використовуються для кінцевого споживання, нагромадження й експорту.

Вартість проміжних товарів і послуг, витрачених у процесі виробництва (сировина, матеріали, паливо, енергія, інструменти, насіння, послуги транспорту, торгівлі, оренди), не включається у ВВП для запобігання подвійного рахунку. Термін «валовий» означає, що при розрахунку ВВП із його вартості не віднімається споживання основною капіталу (амортизація).

ВВП вважають внутрішнім продуктом, тому що він виробляється резидентами даної країни. Резидентами є всі економічні одиниці (підприємства, домашні господарства), незалежно від їхньої національної приналежності, що мають центр економічного інтересу на економічній території даної країни (займаються виробничою діяльністю чи проживають у країні не менш року).

При обчислені ВВП не враховується проміжна продукція, тобто продукти та послуги, використані в процесі виробництва. Включення до складу ВВП проміжної продукції означало б повторний рахунок, тому що вартість проміжної продукції вже входить до складу кінцевої продукції та послуг.

Проміжне споживання включає:

1). витрати сировини, матеріалів, палива, енергії, насіння, кормів, продуктів харчування. Медикаментів, спецодягу.

2). Оплату робіт і послуг, що надаються іншими одиницями окремим одиницям або особам (ремонт, послуги транспорту, зв’язку, послуги реклами, юристів);

3). Витрати на відрядження у частині оплати проїзду і готелів.

До складу проміжного споживання відносять також оплату послуг фінансових посередників (банків). Їх величина визначається у загальних рисах як різниця між відсотками, отриманими і сплаченими фінансовими посередниками, і відноситься усіх їхніх клієнтів (підприємств, домашніх господарств, резиденті і нерезидентів). Згідно з діючою методикою загальна величина послуг фінансового посередництва відноситься до проміжного споживання окремої умовної одиниці, валовий випуск якої дорівнює нулю. А тому сума валової доданої вартості, створена галузями і секторами економіки, повинна бути зменшена на цю величину.

Особливість показника ВВП полягає в тому, що термін «валовий» означає включення до його складу споживання основного капіталу (амортизації). У принципі для точного вимірювання результатів економічної діяльності потрібно було б виключити з ВВ не тільки проміжну продукцію, а й споживання основного капіталу, яке з економічної точки зору є також проміжним споживанням. Але в економічній практиці дуже важко розрахувати споживання основного капіталу так, як цього потребують принципи СНР, тобто за відновною вартістю. Це пов’язано з тим, що дані бухгалтерського обліку про споживання основного капіталу не відповідають вимогам СНР. У бухгалтерському обліку амортизація основних фондів обчислюється, як правило, за первісною вартістю, а не за відповідною. Крім того, амортизація в бухгалтерському обліку може бути розрахована на основі методів прискореної амортизації які є неприйнятними в СНР. Отже, якщо можна було отримати дані про споживання основного капіталу у відповідності до вимог СНР, то можна було б розрахувати більш об’єктивний показник результату економічної діяльності – чистий внутрішній продукт. Через викладені вище обставини в економічній практиці найбільш широкого застосування набув показник ВВП.

Основні показники макроекономіки, що відбиваються в системі національних рахунків, - валовий національний продукт (ВНП), валовий внутрішній продукт (ВВП), національне багатство.

Наприклад, шкіра, з якої буде виготовлено модну куртку або пару взуття, пройде багато технологічних стадій, і на кожній з них відбуватиметься збільшення вартості.

Якщо обчислювати вартість продукту для кожної стадії, щоразу додаючи до неї вартість усіх попередніх переробок, то вона буде багаторазово завищена. Щоб цього уникнути, вартість проміжної продукції не повинна враховуватися. Тільки в цьому випадку ми отримаємо вартість кінцевого продукту, очищеного від повторного рахунка. Це і буде показник ВНП або ВВП.

ВВП включає ринкову вартість товарів і послуг, зроблених вітчизняними підприємствами, але й фірмами, що належать іноземному капіталу.

Термін "внутрішній" протистоїть термінові "національний". Він означає, що при вимірюванні ВВП враховуються результати виробництва підпри-ємств, організацій, установ незалежно від того, чи вітчизняними є ці підпри-ємства, чи вони контролюються іноземним капіталом, наприклад, є дочірніми відділеннями іноземних корпорацій.

Під "економічною територією" країни розуміють територію, яка адміні-стративне керується урядом даної країни та в межах якої особи, товари і гроші можуть вільно переміщуватися. На відміну від географічної території, вона не охоплює територіальні анклави інших країн (посольства, військові бази тощо), але містить такі анклави даної країни, які розташовані на тери-торії інших країн.

В цілому фізична особа або організація (юридична особа) вважаються резидентами тієї економіки, з якою вони пов'язані тісніше, ніж з будь-якою іншою, або ж тієї економіки, де міститься центр їхніх інтересів:*

у випадку підприємств (фірм) — центр інтересів міститься на тери-торії тієї країни, де вони здійснюють свою діяльність. Тобто всі підприєм-ства, організації, установи, які здійснюють свою діяльність на території певної країни, у відповідності із СНР, вважаються її резидентами, навіть якщо вони частково або повністю перебувають у власності іноземців. Відповідно, іноземні філіали внутрішніх підприємств (або їхні дочірні компанії) не є резидентами економіки тієї країни, де розташована головна компанія;*

щодо фізичних осіб — резидентами при розробці національних рахунків вважаються всі ті, хто працює і проживає на території країни протягом року або більше, незалежно від громадянства і національності. До рези-дентів не належать іноземні туристи, сезонні робітники, іноземці, які прибули в короткотермінові відрядження, іноземні дипломати (незалеж-но від терміну їхнього перебування). Проте іноземці, які проживають на території даної країни протягом тривалого часу і пов'язані з нею економічно, належать до резидентів даної країни;*

органи державного управління є резидентами своєї країни навіть у тих випадках, коли розглядається діяльність, яку вони виконують за кордоном (наприклад, посольства