Метод визначення ВВП за потоком витрат (метод кінцевого використання) ґрунтується на передумові, що вартість виробленого суспільного продукту дорівнює вартості реалізованого продукту.

ВВП визначає сукупний дохід нації та загальний обсяг видатків на придбання вироблених товарів та послуг.

ВВП часто вважають найкращим показником стану економіки. Кожні три місяці Бюро економічного аналізу (підрозділ Міністерства торгівлі США) обчислює цей показник, використовуючи велику кількість джерел первинних даних. Завдання ВВП - виразити результати економічної діяльності за певний період часу в єдиному вартісному показникові.

Є два підходи до обчислення валового внутрішнього продукту. За першим підходом ВВП обчислюють як сукупний дохід усіх учасників ринкового процесу, за другим – як загальні видатки на товари і послуги, вироблені в економіці. Взявши до уваги ці підходи, неважко зрозуміти, чому ВВП є критерієм стану економіки. З одного боку, ВВП вимірює те, що дуже турбує людей, - їхні доходи. З іншого, економіка зі значним обсягом виробництва товарів і послуг повніше задовольняє потреби домогосподарств, фірм і державних інституцій.

При розрахунку ВВП враховується вартість товарів і послуг, вироблених лише в поточному періоді. А тому з розрахунків вилучають так звані невиробничі операції, які бувають двох типів:

перепродаж товарів;

власне фінансові операції.

У свою чергу власне фінансові операції поділяються на:

державні трансфертні виплати. Під трансфертами розуміють односторонній потік благ, доходів, які мають перерозподільчий і безоплатний характер.

приватні трансфертні платежі (допомога батьків дітям-студентам, подарунки заможних родичів).

Операції з цінними паперами (купівлі-продаж акцій, облігацій також вилучається із ВВП, оскільки це є обмін паперовими активами, перерозподіл власності).

3. Методи обчислення ВВП

У макроекономіці ринкові суб’єкти утворюють чотири групи:

Домашні господарства.

Інвестори

Держава

Суб’єкти міждержавного ринку.

Господарська діяльність цих ринкових суб’єктів формує їхні доходи; попит на товари й послуги – зумовлює витрати. Отже, витрати одних ринкових суб’єктів утворюють доходи інших.

Методика обчислення ВВП має ряд особливостей.*

ВВП складається з вартості кінцевих товарів і послуг.

Напри-клад, пшениця, з якої випечено хліб, є проміжним товаром. Лише вартість хліба враховують як частку ВВП, але вартість пшениці, прода-ної мірошнику, і вартість борошна, проданого пекарю, не враховують.*

ВВП складається з вартості товарів і послуг, вироблених лише в процесі поточного виробництва.

Отже, заново зведений і прода-ний будинок включають до складу ВВП, а збудований раніше і проданий — ні. Проте комісійні, які агент з продажу нерухомого майна отримав за продаж наявних будинків, у ВВП враховуються, (їх відно-сять до поточних послуг.)*

ВВП оцінюється за ринковими цінами.

Останні включають непрямі податки — податок на продаж і акцизи, а тому ринкова ціна товарів буде не така, яку продавець матиме за товар. Чиста ціна — це ринкова ціна за вирахуванням непрямих податків. Вона становить суму чинникових витрат, тобто суму, що припадає на чинники ви-робництва цього товару.

На практиці для розрахунків ВВП використовують такі методи — за витратами, за доходами і за виробництвом.

1)ВВП, розрахований за витратами, — це загальна сума витрат на особисте і виробниче споживання всієї маси створених за певний період благ.

2)ВВП розрахований за доходами — це сума доходів, отриманих власниками чинників виробництва, з використанням яких створено всю масу національного продукту.

3)Виробничий метод(метод доданих вартостей) показує внесок кожного виробника і на-ціонального виробництва в цілому. У такому разі ВВП розраховують за доданою вартістю.

3.1 Метод розрахунку ВВП за витратами

Простіше виглядає розрахунок ВВП методом «за витратами». Цей підхід спирається на вихідне положення, згідно з яким вартість виробленого продукту дорівнює сумі всіх витрат на його створення, а самі витрати в рамках даного методу вдається розділити на витрати макроекономічних суб’єктів: домашніх господарств, фірм держави та зарубіжжя. Часто наведений метод називають методом кінцевого використання.

Згідно з методом кінцевого використання (за витратами) ВВП обчислюється як сума окремих елементів сукупних витрат, здійснених всередині країни і пов’язаних зі створенням кінцевого продукту та послуг. Для цього використовують таку формулу:

ВВПза витратами=СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ

де С – споживчі витрати домашніх господарств, тобто населення;

ВІ – валові внутрішні інвестиції приватного сектора економіки;

ДЗ – державні закупки товарів і послуг з метою задоволення загальнодержавних потреб;
ЧЕ – чистий експорт, тобто різниця між експортом і імпортом товарів та послуг (ЧЕ=Е-Ім).

Споживчі витрати домашніх господарств і державні закупки товарів та послуг складають кінцеве споживання товарів і послуг в Україні. Воно охоплює витрати домогосподарств-резидентів на споживчі товари і послуги, а також витрати органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства, на товари і послуги для індивідуального і колективного (загальносуспільного) споживання.

Споживчі витрати – це особисті споживчі витрати всіх громадян країни, що включають витрати на предмети довгострокового та поточного споживання на послуги. Тут ідеться про витрати на харчування, одяг, житло, товари культурно-побутового призначення, на всі види послуг, що надаються за рахунок споживачів.

Витрати на кінцеве споживання домашніх господарств (СВ) включають:

витрати на купівлю споживчих товарів і послуг;

споживання товарів і послуг, отриманих у натуральній формі як оплату праці, подарунків;

споживання товарів і послуг, що вироблені домашніми господарствами для особистого кінцевого споживання;

споживання товарів і послуг, що куплені резидентами даної країни за кордоном під час відряджень, туристичних поїздок тощо, за виключенням аналогічних закупок нерезидентів на території даної країни

Інвестиційні витрати підприємств, що називаються приватними валовими інвестиціями, охоплюють основні види недержавних капіталовкладень у виробництво з боку фірм і підприємців. Це витрати на кінцеву закупку машин та обладнання, виробничі будівлі, на збільшення запасів виробничих ресурсів, житлове будівництво, витрати на амортизацію.

Державні витрати являють собою державні закупки товарів та послуг. В дану групу