Спираючись на дефлятор ВВП, можна також визначити приріст (або зменшення) номінального ВВП за рахунок цін. Це можна обчислити за такими формулами:

?Ца = Іац -100 або ?а= ВВПан-ВВПар *100

ВВПар

Де Іац, ?Ца – темп зростання (зниження) та темп приросту (зниження) цін у періоді, що аналізується;

ВВПан, ВВПар – номінальний та реальний ВВП у періоді, що аналізується.

Враховуючи описане, реальний ВВП можна розрахувати шляхом кори-гування номінального ВВП на індекс цін.

Індекс споживчих цін розраховується щомісячно, є оперативним і найпоширенішим показником рівня інфляції.

Безперечно, що індекс споживчих цін та дефлятор ВВП дають різну характеристику зміни рівня цін. Це пояснюється тим, що між цими двома індексами існує три суттєві відмінності:*

дефлятор ВВП відображає зміну цін на всі вироблені товари та надані послуги, а-індекс споживчих цін — тільки на ті товари, що входять до складу споживчого кошика;*

дефлятор ВВП не відображає зміну цін на імпортні товари, оскільки імпорт не входить до складу ВВП. Але до споживчого кошика входять імпортні товари, тому в індексі споживчих цін знаходить відображення зміна цін і на імпортні товари;*

третя, найсуттєвіша відмінність полягає в тому, що дефлятор ВВП є

поточно зваженим, а індекс споживчих цін є базисно зваженим.

Проте на практиці відмінність між цими двома індексами незначна, і вони обидва досить добре відображають тенденцію та швидкість зміни цін. В залежності від мети дослідження завжди можна підібрати той індекс, який найбільшою мірою відповідає поставленому завданню.

Індекс Фішера, як середнє геометричне значення індексів Ласпейреса і Пааше, усуває їхню обмеженість:

5. ВВП В Україні. Його структура та динаміка

Реальний ВВП на душу населення використовується на практиці як най-обґрунтованіша характеристика економічного добробуту. Проте в такій ролі він має значні недоліки.

По-перше, від величини ВВП варто було б відняти вартісну оцінку так званих негативных факторів (забруднення повітря і води, шум, перенасе-лення тощо), які пов'язані з його виробництвом і, зрозуміло, завищують рівень нашого матеріального добробуту. Скажімо, виробник забруднює річку, держава витрачає кошти на її очищення, що збільшує показник ВВП, проте вартість забруднення не вираховується.

По-друге, до ВВП не внесена вартість неринкових операцій (робота домо-господарки; робота тесляра, який займається ремонтом власного будинку; праця вченого, який пише безкоштовно наукову статтю; безоплатна праця добровольців). Всі ці види діяльності є доцільними з точки зору економіки, проте, у відповідності із загальноприйнятою методологією, не враховуються при розрахунку ВВП.

По-третє, у ВВП, на жаль, не відображається вартісна оцінка дозвілля (збільшення вільного часу, яким люди розпоряджаються) і не відобража-ється повною мірою покращення (або ж погіршення) якості товарів, а це, безумовно, є одним із мірил економічного добробуту.

Далі, незважаючи на те, що в переглянутому варіанті СНР 1993 року економічне виробництво охоплює також і тіньову економіку, з практичної точки зору поки що дуже важко ввести в розрахунки ВВП обсяг продукції, створений тіньовим сектором. Це призводить до заниження офіційного рівня ВВП.

Наша мета — максимально "покращити" показник ВВП, з тим щоб він міг бути дійсно адекватною характеристикою економічного добробуту. Тому із офіційного обсягу ВВП потрібно:  *

відрахувати вартість впливу на економіку негативних факторів;*

додати вартісну оцінку неринкових операцій;*

додати обсяг продукції, створений тіньовим сектором економіки;*

додати вартісну оцінку дозвілля та покращення якості товарів.

У результаті падіння ВВП на душу населення Україна дуже відстає за рівнем доходів, іншими показниками життєвого рівня від країн з ринковою економікою.

Проте це не означає, що наша країна не може наздогнати за цими показниками передові країни світу. Відомо, що США знадобилося 47 років, щоб подвоїти ВВП на душу населення, Японії — 33, Індо-незії — 17, Південній Кореї — 10 років.

Динаміка структури ВВП України.Однією з визначальних задач державного регулювання є формування економічного устрою, який сприятиме впровадженню інноваційних напрямків використання основних факторів – праці та капіталу - шляхом створення сприятливих умов для удосконалення їх комбінацій. «Мобілізація ресурсних, а також інституціональних факторів росту в промисловості стає не тільки умовою, але і філософією росту, ключовим орієнтиром економічної політики в цілому, перетворення всіх сфер народного господарства на базі нових поколінь високотехнологічної продукції.

Позитивні зрушення від мобілізації ресурсних та інституціональних факторів зростання можливі у випадку підпорядкування економічної діяльності теоретично зваженому стратегічному напрямку. Вихідні джерела наукового обґрунтування підходів до керування процесами формування факторних комбінацій повинні опиратися на ретельний аналіз передумов сучасної ситуації як результату минулих економічних відносин. Динаміка темпів приросту валового продукту України в перші роки незалежності відображає глибокий взаємозв’язок з тими економічними явищами, що передували відходу від командно-розподільних методів регулювання.

Фаза економічного підйому в Україні почалася значно пізніше, ніж в інших колишніх республіках СРСР. Позитивні тенденції приросту ВВП упевнено підтверджують лише той факт, що незалежна Україна завершує складний шлях неоднозначних трансформаційних перетворень, пов’язаних з переходом від системи централізованого розподілу ресурсів до нового типу державного регулювання економіки.. при формуванні цільових орієнтирів нового інституціонально-господарського устрою необхідно врахувати руйнівні наслідки перебудови, у процесі якої сукупне падіння ВВП склало 51,3%. Негативні темпи приросту ВВП спостерігалися до 1999рю, коли його величина склала тільки 37,8% від рівня 1990р. порід з питаннями нарощування обсягів ВВП, вітчизняними науковцями піднімаються проблеми якісних параметрів національної економіки: «Аналіз переконливо показує – причина нинішнього складного становища полягає в тому, що кількісне збільшення обсягів виробництва не супроводжується зростанням ефективності економіки».

Як показали результати перших років незалежності, перехід на ринкові умови господарювання не означає автоматичного вирішення всіх проблем розвитку. Аналіз зміни темпів приросту реального ВВП після 2001р. вказує на