Реферат

„Реалізація та ефективність функціонування організації”

Зміст

Вступ

Планування виробничих процесів

Формування цілей та місій організації

3. Продуктивність і конкурентноздатність організації

4.Розроблення продукту (послуг) на організції

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Термін „організація” в теорії менеджменту є одним з найуживаніших. Він використовується у таких значеннях:

Як система, і зокрема, як система управління, що розглядається як єдиний організм;

Як стадія процесу управління, призначена для створення нової,

або реорганізації чи ліквідації діючої системи;

Як господарюючий суб’єкт.

У широкому розумінні, термін „організація” означає певний порядок, а

підвищення рівня організованості – впорядкування. Досягнутий порядок можна визнати повним, якщо в ньому знайшли практичне втілення чотири аспекти впорядкованості, які виходять з того, що визначені:

а) межі системи, тобто встановлено, скільки та які системоутворюючі одиниці вона охоплює;

б) змінні, що характеризують одиниці, що утворюють систему;

в) спосіб дії кожної одиниці і схема їх взаємодії.

Системний підхід у менеджменті розглядає організацію як множину

взаємопов’язаних і певним чином упорядкованих компонентів, що забезпечує цілісність організації та її стосунки із зовнішнім середовищем.

Організація – відкрита система і передумови її успіху слід виявити у

зовнішньому середовищі, оперативно адаптуючи та оптимізуючи мікросередовище. Операційна функція будь-якої організації є однією з основних. Вона має Важливі і складні зв’язки хз іншими функціями організації.

Слід зазначити те, що операційна функція охоплює всі дії, результатом яких є товари, послуги, що пропонуються організацією на ринку. Без цієї функції організація існувати не може. Для здійснення операційної функції створюється відповідна операційна система. Вона функціонує, враховуючи стратегію операційної , яка, в свою чергу, є однією з функціональних стратегій розвитку організації.

Планування виробничих процесів

Планування виробництва передбачає прийняття рішення про експлуатацію оперативної системи з врахуванням зміни сукупного попиту. На промисловому підприємстві планову діяльність доцільно зосередити на чотирьох найважливіших напрямках: збут, фінанси, виробництво продукції, закупівля.

Основна мета організації (підприємства та його підрозділів) реалізується виконанням виробничої програми, якщо визначається перелік, кількість, терміни та вартість виготовлення продукції.

Основою для формування виробничої програми є стратегічний план виробництва, який розробляється за результатами вивчення кон’юнктури ринку та збуту продукції. Ця сфера діяльності стосується вищого рівня менеджменту: тут великого значення набуває стратегічне мислення керівників, яке дозволяє обґрунтувати основні напрямки розвитку, надати цілеспрямованості та гнучкості в роботі. Гнучкість виявляється у завчасному передбаченні можливості подальшого розвитку підприємства та його підрозділів у зв’язку із зміною ринкової ситуації.

Для кожного періоду планування необхідно визначити дві змінні:

Обсяг виробництва.

Кількість робітників, задіяних в даний період.

У менеджменті виділяють три основні стратегії планування обсягу виробництва:

Постійний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили.

Цей варіант стратегії передбачає стабільність обсягів виробництва продукції незалежно від коливань попиту. У цій ситуації кількість найманих робітників також залишається незмінною. Різницю між обсягом сукупного попиту та обсягом виробництва компенсують збільшенням або зменшенням запасів виготовленої продукції. Такий принцип використовують у капіталомістких виробництвах з відносно низькими питомими затратами на зберігання продукції.

Змінний обсяг виробництва при постійній чисельності робочої сили.

При такому варіанті планування обсяги виробництва змінюються залежно від попиту, Але чисельність робочої сили залишається стабільною. Диспропорції між обсягом виробництва та чисельністю робочої сили регулюють організацією надурочної роботи, наданням відгулів або передачею частини обсягу робіт субпідрядникам. Цей варіант стратегії реалізується у трудомістких галузях, де використовується висококваліфікована робоча сила, а створення запасів готової продукції обходиться дорого або зовсім неможливе.

Змінний обсяг виробництва призмінній чисельності робочої сили. Цей

варіант планування передбачає найм та звільнення робітників залежно від зміни обсягів виробництва. Цей варіант стратегії реалізується у трудомістких галузях, які не потребують висококваліфікованої праці, а також у випадках коли робітники надають перевагу сезонній роботі.

У сучасних умовах господарювання в Україні Формування виробничих процесів для об’єднань і їх підрозділів базується на єдиних принципах отримання максимального прибутку.

Формування цілей та місії організації

Після вибору загальної стратегії бізнесу настає фаза її реалізації. Цей процес передбачає чітку послідовність таких кроків:

I етап – визначення місця організації

II етап – організаційні цілі: довго- , середньо- та короткострокові

III етап – розробка забезпечуючи проектів: політики, тактики, процедур, правил, бюджетів.

Важливим механізмом практичної ув’язки стратегії є розробка планів та орієнтирів розвитку: політики, тактики, процедурі правил.

Місія організації – це суперзавдання, природа бізнесу, головна мета існування та глобальна причина, що спонукає займатися саме цим видом діяльності. У вузькому змісті, це вибір галузі, визначення номенклатури та асортименту продукції, робіт чи послуг, вибір ринку, розподіл продукції та ін.

Цілі розробляються для забезпечення місії і підпорядковуються їй. Місія визначає основні напрямки та орієнтири для розвитку організації, забезпечує првовий статус фірми.

В межах загальної місії можна визначити ряд компонентів:

1. Вибір зовнішнього середовища організації;

2. Основні цілі, завдання, ринки;

3. Персонал, вимоги до нього, принципи набору та розповсюдження кадрів.

Продуктивність і конкурентноздатність організації

Завдання організації – зробити ресурси продуктивними. Вимірювання продуктивності – основний засіб для порівняння якості менеджменту різних підрозділів організації або менеджменту різних організацій. Продуктивність охоплює та характеризує всі зусилля, затрачені організацією. Це перша перевірка менеджменту.

Постійне підвищення продуктивності – одне з найскладніших завдань менеджменту, оскільки продуктивність – це баланс між багатьма чинниками, і лише деякі з них піддаються чіткому визначенню та вимірюванню. Мета не в тому, щоб знайти одну досконалу міру продуктивності, а у використанні ряду (системи) вимірників.

Отже, продуктивність організації означає той баланс між всіма чинниками виробництва (матеріальними, фінансовими, людськими, інформаційними тощо), який забезпечує найбільше виробництво при найменших витратах. Продуктивність в широкому розумінні – це відносна ефективність та економічність організацій, причому одним із головних складників ефективності