Стимулюючий вплив кредиту на поведінку боржника здійснюється також через його поворотність. Оскільки боржник зобов`язаний повертати позикові кошти у встановлені строки і з сплатою процента, то це змушує його так використати їх, щоб у певний час вони вивільнились з обороту і принесли доход, достатній для сплати процента і отримання прибутку, не нижчого за той, що був.

У практиці організації кредитних відносин виділяються кілька форм і видів кредиту. Залежно від суб`єктів кредитних відносин існують кілька видів кредиту:

-банківський (коли одним із суб`єктів);

-державний (суб`єкт – держава);

-міжнародний (юридичні особи різних країн);

-споживчий (коли позичальником є населення);

-внутрішньогосподарський (суб`єкти кредиту – два підприємства).

Позика банку є додатковим важелем, здатним виправити справи фірми за короткий час. Але цей інструмент має свої межі. Насамперед, обсяг банківського кредиту визначається не фірмою, а банком, який виходить з можливості фірми повернути позику на умовах кредитора. Це ускладнює фінансові маневри фірми. Вартість банківського ресурсу для фірми визначається банківською ставкою за кредитами.

Позичковий процент – це плата за користування позичковим капіталом, яка є його ціною.

Нормою процента Nкр є співвіднесення суми річного доходу на позичковий капітал Дкр до суми капіталу Ккр, наданого в позику.

Якщо позичковий капітал дорівнює 200 тис. гр. од., а річний доход – 30 тис. гр. од., то норма процента дорівнює 15%:

30 тис.гр.од./200 тис.гр.од. •100% = 15%.

Рівень норми процента встановлюється під впливом конкуренції на ринку позичкових капіталів, розмірів грошових нагромаджень, масштабів виробництва, співвідношення між внутрішнім і зовнішнім боргом, циклічносіт коливань виробництва, сезонності виробництва, темпів інфляції, грошово-кредитної політики, вільного переливу капіталів.

Надаючи середньостроковий кредит фірмам, комерційні банки зазвичай висувають декілька вимог щодо спеціальної застави, якою можуть бути товарні запаси, складські приміщення та інша нерухомість.

В особливих випадках, коли фірма передає під заставу товари високої якості, за вимогами кредитора банку надається сертифікат на підтвердження якості. Як заставу фірма може надати банку заставні квитанції. В деяких випадках використовується застава зі змінним складом, частина якої – матеріальні ресурси, придбані фірмою після отримання кредиту.

Довгострокові кредити традиційно пов`язані з фінансуванням розширення основної діяльності, будівництвом, встановленням нових технічних систем. Ці позики видаються під заставу нерухомості. Позики під заставу комерційної нерухомості називаються іпотечними комерційними кредитами.

При наданні кредитів кредитори вдаються до страхування кредитних операцій на випадок неплатоспроможності фірми. З боку клієнтів банк також здійснюється захист фірм від подорожчання кредитів, зміни валютних курсів страхуванням кредитних послуг.

Лізингова операція – один з різновидів фінансування капіталовкладень фірми. Якщо фірма потребує виробничого устаткування, вона шукає постачальника і домовляється про ціну, терміни постачання і фінансування. Фінансування може мати три можливості:

1)постачальник може встановити термін платежу, бажаний для обох учасників;

2)інвестор фінансує придбане устаткування за рахунок власних коштів фірми;

3)інвестор фінансує нові засоби виробництва за рахунок кредиту на капіталовкладення.

Інвестор знаходить устаткування і бере на себе інвестиційний ризи. У ході угод виконання інвестор підключає до переговорів третю особу – лізингову компанію. Ця компанія придбає устаткування на своє ім`я і надасть його фірмі для користування на підставі угоди про експлуатацію устаткування протягом певного часу. Тим самим лізингова компанія бере на себе обов`язки власника, а фірма, як винагороду, виплачує щомісяця лізинговий внесок, що враховує суму придбання устаткування, процент на капітал, власні адміністративні видатки і прибуток лізингової компанії.

Лізингова послуга – різновид довготермінового кредиту, що надається в майновій формі і погашається клієнтом в розстрочку. На прохання клієнта банк закуповує певне майно і бере на себе практично усі зобов`язання власника. Клієнт сплачує лізингову плату. Доход банку від лізингових послуг формується за рахунок лізингового процента, залишкової вартості майна до закінчення строку оренди, податкових пільг, пов`язаних з інвестуванням в обладнання.

Фірмі вигідніше користуватися лізингом, ніж брати позички для купівлі обладнання, оскільки плата за лізингову послугу може бути нижчою, ніж позичковий процент.

У даний час за допомогою лізингу можна отримати різноманітне майно від великих виробничих комплексів до конторського обладнання.

У лізинговій ситуації зазвичай приймають участь три учасники: підприємець, який звертається в лізингову компанію (орендар), лізингова фірма, що сама шукає потенційного споживача (орендодавець), та постачальник – продавець певного майна.

Після отримання запиту лізингова фірма готує лізингову пропозицію, приділяючи увагу оцінці ризику: платоспроможності клієнта, ступеня дійсного заміщення майна. Лізингова пропозиція містить грошову суму угоди, тривалість контракту, спосіб сплати платежів, ставки оподаткування, страхування майна, можливість вибору споживача після закінчення угоди.

Якщо умови пропозиції прийняті, підписується лізинговий контракт, на підставі якого робиться замовлення виробнику – постачальнику відповідного майна, який в свою чергу виготовляє та встановлює обладнання чи устаткування. На підставі приймання лізингова фірма переводить на рахунок постачальника покупну ціну. З цього моменту лізинговий контракт набуває чинності.

Лізинговий контракт фіксує базовий період, протягом якого договір не може бути відмінений. Реальна тривалість лізингового контракту щодо машин та обладнання – 3 – 5 років. Іноді базовий період визначається залежно від тривалості амортизаційного періоду.

Лізинг вигідний у ситуації неможливості отримати кредит, при необхідності придбання обладнання, що не пов`язане з основною діяльністю (наприклад, транспортних засобів), або при потребі у складному або новому обладнанні, яке обслуговуватиметься орендодавцем краще, ніж самою фірмою.

У структурі фінансових дій менеджменту фірми чільне місце займають трастинг, факторинг та короткострокові інструменти фінансування.

Трастинг – діяльність фінансової компанії під контролем комерційних банків з управління астивами,