викупити об'єкт лізингу за залишковою вартістю.

Операційний лізинг деколи називають сервісним лізингом — це передання майна в оренду згідно з угодою, термін якої коротший амортизаційного періоду майна. Після закінчення терміну дії угоди предмет договору може бути повернений власнику або знову зданий в оренду, але вже за меншу плату. При тому користувачеві надають супутні послуги: обслуговування, ремонт і страхування орендованого майна.

Однією з особливостей операційного лізингу є наявність ринку частково зношеного й тому дешевого обладнання. Морально застаріле з погляду передових підприємств обладнання можуть успішно використовувати інші, менші за розміром і з меншими вимогами до технологічного рівня підприємства.

Лізингові послуги можуть надавати як банки, так і лізингові компанії.

Банк, надаючи лізингові послуги, купує майно і бере на себе всі зобов'язання власника, враховуючи відповідальність за збереження майна, внесення страхових платежів, оплату податку на майно.

Клієнт укладає з банком угоду оренди, в якій визначено, поряд іншими умовами, розмір орендних платежів і періодичність їх внесення. Орендна плата складається з вартості майна і комісійної винагороди за лізингові послуги, що дорівнюють проценту за кредит.

Прибуток банку складається не лише з лізингового процента він передбачає пільги, пов'язані з інвестуванням коштів банку в обладнання. Сфера діяльності банків розповсюджується насамперед на зворотний лізинг.

Лізингові компанії поділяються на вузькоспеціалізовані й універсальні.

Вузькоспеціалізовані працюють з одним видом товару або з товарами однієї групи (легкові автомобілі, вантажні автомашини. роботизоване обладнання тощо). Сфера їх діяльності здебільшого — операційний лізинг.

Універсальні лізингові компанії надають в оренду різноманітні машини та обладнання і спеціалізуються переважно на фінансовому лізингу.

Величина лізингових платежів залежить від типу основних засобів, терміну лізингу, періодичності виплати платежів тощо.

Орендні платежі виплачують щорічно, раз у півроку або раз у квартал. Вони бувають дегресивні або фіксовані.

Фіксовані означають рівномірність платежів за весь термін оренди за календарними термінами.

Дегресивні платежі в перший рік оренди вищі, ніж у наступні, при збереженні загальної суми.

Переваги лізингу:–

лізинг дає можливість суб'єктові господарювання отримати основні фонди й почати їх експлуатувати, не відволікаючи гроші з обігу, тому що основні фонди перебувають на балансі лізингової фірми, а лізингові платежі відносять до поточних витрат;–

лізингова фірма при операційному лізингу здатна значно краще обслуговувати унікальне обладнання, ніж підприємство;–

часто лізинг може слугувати засобом боротьби з моральним старінням обладнання;–

поставники розцінюють лізинг як можливість розширювати ринки збуту своєї продукції, що зміцнює їх фінансову стабільність.

Недоліки лізингу:–

лізинг не створює право власності;–

вартість лізингу може бути більша від вартості кредиту на придбання обладнання.

Для багатьох підприємств одним із найзручніших способів фінансування є комерційний кредит.

Комерційний кредит надають у товарній формі продавці покупцям у вигляді відтермінування платежів за продані товари.

Призначення комерційного кредиту — прискорення реалізації товарів. Процент із комерційних кредитів, що входить до складу ціни товару, як звичайно, нижчий, ніж із банківського кредиту.

Комерційний кредит існує у двох основних формах:–

відкритий кредит;–

вексель.

Відкритий кредит — це неформальна угода, за якою покупцеві дозволено придбати товар із відтермінуванням його оплати. Однак такий неформальний характер угоди задовольняє не всіх. Деякі підприємства віддають перевагу надійнішому письмовому борговому зобов'язанню, одним із видів якого є вексель.

Вексель — цінний папір, який підтверджує грошове зобов'язання боржника (векселедавця) заплатити після настання терміну певну суму грошей власникові векселя (векселеотримувачу).

Комерційний кредит належать до короткотермінових кредитів, на вартість якого впливають два фактори:–

знижка при наданні комерційного кредиту;–

термін оплати комерційного кредиту.

Знижку надають покупцеві, якщо він повертає кредит у певний термін.

Крім того, фінансування підприємства можна проводити за рахунок спеціальних фондів та програм.

Спеціальні фонди здійснюють адресну підтримку підприємств для стимулювання розвитку окремих галузей національної економіки. Нині в Україні діють:–

Державний інноваційний фонд із регіональними відділеннями;–

Державний фонд сприяння конверсії;–

Фонд фундаментальних досліджень при Державному комітеті з питань науки та технології;–

Регіональний фонд підтримки малого бізнесу;–

Державні програми підтримки та розвитку малого бізнесу в Україні;–

Сервісні організації у галузі розвитку інфраструктури підприємств малого бізнесу;–

Міжнародні донорські організації.

Отже, суть фінансового забезпечення полягає у забезпеченості підприємства фінансовими ресурсами. Існує кілька методів формування джерел фінансових ресурсів, кожен з яких має свої переваги. Тому для кожного окремо взятого підприємства потрібно підбирати індивідуальний варіант використання цих методів.

1.2 Правове регулювання фінансового забезпечення діяльності державних підприємств

Ефективність управління фінансовим забезпеченням і майном державних підприємств перебуває під контролем керівного міністерства. Такий контроль міністерство здійснює шляхом аналізу фінансового плану, плану розвитку виробництва підприємства, звітів про їх виконання та звіту директора про завдання за контрактом, дотримання порядку розподілу і використання чистого доходу.

Державне підприємство має право розподіляти чистий прибуток на свій розсуд. Однак Кабінет Міністрів вимагає від державних підприємств від 30 до 80% їхнього прибутку спрямовувати на технічне оновлення і близько 10% — на забезпечення ліквідності. Участь державних підприємств у формуванні доходів бюджету передбачена Законом України "Про Державний бюджет України на 2005 рік." Відповідно до закону державні й казенні підприємства та їхні об'єднання за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартально у 2005 році сплачують до загального фонду державного бюджету частину свого прибутку (доходів).

Особливістю використання прибутку й інших фінансових ресурсів у 2005 році є передбачені законом обмеження. Підприємствам державної форми власності, а отже й державним акціонерним товариствам, відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2005 рік" заборонено здійснювати інвестування на цілі, не пов'язані з виробничою діяльністю або соціальним захистом членів трудового колективу.

Саме тому сучасна наука та практична економіка доводять, що ефективне господарювання неможливе без державного регулювання виробництва та розподілу благ.

Що ж до регулювання фінансового забезпечення то