Хоча залучення кредитного капіталу за допомогою облігацій підприємств є перспективним і привабливим способом, але через нормативну невизначеність у сфері обігу та випуску фондових інструментів вітчизняний ринок корпоративних облігацій перебуває на стадії розвитку. Його частка станом на 01. 01. 2001 року становила 0,56% від сукупного обсягу фондового ринку, саме тому ринок векселів посідає провідне місце у структурі корпоративного ринку цінних паперів. Пріоритетність цього сегмента фондового ринку пов'язана із поширеністю комерційного кредитування, наявністю розроблених і апробованих методик та схем його реалізації підприємствами України одне одного. Відсутність досвіду та методик оцінки доцільності залучення кредитних ресурсів за допомогою облігацій, методів і алгоритмів визначення ефективної структури джерел кредитного капіталу стримують активність вітчизняних підприємств на ринку облігацій [26, ст.111].

Одним із напрямів поліпшення способів та ефективності залучення кредитного капіталу суб'єктами економічної діяльності в Україні є розроблення на державному рівні рекомендаційних методик оцінки ефективності джерел залучення кредитних ресурсів, а на рівні підприємств — внутрішніх нормативних методик, адаптованих до особливостей діяльності того чи іншого суб'єкта економічної діяльності.

Таблиця 4.

Основні характеристики довго- та короткотермінових облігацій

Короткотермінові облігації | Довготермінові облігації

Відсотки за облігаціями нижчі, ніж відсотки за кредитами, але не нижчі від відсотків за ОВДП | Відсотки за облігаціями переважно вищі, ніж за довготерміновими кредитами

Імовірність ризику невиконання підприємством своїх зобов'язань дуже низька | Імовірність ризику невиконання підприємством своїх зобов'язань переважно на критичному рівні та залежить не так від фінансово-економічних показників підприємства, як від його іміджу та рейтингу

Імовірність продажу є високою | Імовірність залучення кредитних ресурсів може мати й непередбачуваний характер

Як інструмент залучення кредитних ресурсів є ефективними і можуть використовуватися у фінансово-господарській практиці середніх і великих підприємств | Зважаючи на вітчизняні економічні умови, прийнятні лише для представників великого бізнесу

Адаптовані до сучасного вітчизняного ринку облігацій і є потенційними конкурентними чинниками для ринку ОВДП | Сучасний вітчизняний фондовий ринок ще не готовий використовувати довготермінові облігації як інструмент із прийнятним рівнем ризику (ОВДП, як відомо, умовно не ризикові)

Отже, на підставі проведеного дослідження можна дійти таких висновків:—

пристосування підприємств до розробки механізму емісії і розміщення власних облігацій на фондовому ринку є потенційним кроком до поліпшення процесу залучення кредитних ресурсів, адже диверсифікувати свої джерела коштів і доходів мають не лише кредитні установи, а й підприємства, особливо середні та великі;—

залучення вітчизняними підприємствами кредитних ресурсів за допомогою такого інструменту, як облігації має стати не панацеєю чи єдиним способом їхнього залучення, а лише додатковим щодо кредитування методом, оскільки має на меті зменшити ризик неотримання суб'єктами економічної діяльності уповні чи достатнього обсягу грошових ресурсів, які їм потрібні для розвитку своєї діяльності;—

одним із напрямів поліпшення стратегії залучення кредитного капіталу підприємствами є розробка ними внутрішніх нормативних документів, за допомогою яких вони зможуть оцінювати перспективність та доцільність способів залучення і структуру джерел позичкових ресурсів;—

із розвитком вітчизняного фондового ринку, а саме такого його сегмента, як ринок облігацій, залучення підприємствами кредитних ресурсів поліпшить не лише ступінь надходження їх до підприємств, а й дасть змогу створити конкуренцію банківському кредитуванню, що приведе до;

б) поліпшення умов кредитування (механізму надання в заставу майна, моніторингу та впливу кредитних установ на діяльність підприємств тощо);

в) створення передумов до розвитку довготермінового банківського кредитування та інших видів залучення кредитних ресурсів.

Отже, важливими напрямами підвищення ефективності діяльності державних підприємств мають бути: відповідне нормативно-правове забезпечення, фінансова реструктуризація, запровадження нормування обігових коштів, оперативне фінансове планування, фінансовий аналіз діяльності, чіткіше визначення місця і ролі держави у корпоративному управлінні.

Розглянуті вище механізми регулювання діяльності державного сектору економіки прості й водночас можуть бути дієвими. їхнє впровадження сприятиме збалансуванню структури певного сектору, розв'язанню фінансових проблем, підвищенню його ефективності.

Висновок

Фінансове забезпечення підприємств – це складна економічна категорія. У вітчизняній економічній літературі прийнято вважати, що фінанси підприємств – це економічні грошові відносини, які виникають в процесі формування, розподілу і використання грошових фондів і доходів підприємств. Ряд сучасних вітчизняних і зарубіжних вчених вважають, що фінанси ресурси – це різноманітні фонди фінансових ресурсів, які створюються і використовуються задля здійснення виробництва і реалізації продукції, робіт, послуг. Фінанси підприємств займають основоположне місце у фінансовій системі держави. Вони обслуговують процес створення нової вартості, яка знаходить своє відображення у вартості валового внутрішнього продукту, і забезпечують формування фінансових ресурсів країни через бюджет і позабюджетні фонди.

Фінансове забезпечення необхідне підприємству для фінансування виробничого процесу. Їх формують під час організації підприємства і поповнюють протягом періоду його функціонування.

Дослідження дипломної роботи було проведене на результатах роботи державного підприємства «Борщівський спиртзавод».

«Борщівський спиртзавод» створений з метою ефективного використання державного майна шляхом запровадження нових технологій, форм організацій виробництва, задоволення потреб у спирті, а також іншій продукції і наданні послуг, виходячи із виробничих можливостей.

Згідно статуту основними напрямками діяльності є:

Виробництво спирту і постачання його підприємствам лікеро-горілчаної промисловості, а також медичній галузі;

Організація громадського харчування;

Виробництво і заготівля тваринницької і рослинницької продукції.

Метою діяльності підприємства є отримання прибутку від виробничої, виробничо-торгівельної та комерційної діяльності.

Джерелом формування фінансових ресурсів підприємства є прибуток (доход), амортизаційні відрахування, кошти, одержані від продажу цінних паперів, безоплатні або благодійні внески членів трудового колективу, підприємств, організацій, громадян та інші надходження, включаючи централізовані капітальні вкладення та кредити.

Для здійснення аналізу джерел формування фінансового забезпечення були розраховані показники майнового стану, фінансової стійкості, ліквідності, рентабельності.

З проведених розрахунків випливає, що підприємство є фінансово незалежним, ліквідним та рентабельним. Це випливає