Моделі можуть бути матеріальні (фізичні) й абстрактні. З-поміж останніх слід вирізняти описові (словесні), графічні й математичні. За допомогою моделей досліджують сутність предметів і явищ найбільш простим, а подекуди і дешевим способом. Моделі дають змогу зосередити увагу дослідників на найбільш суттєвих характеристиках предметів або явищ, сприяють швидкому накопиченню необхідних знань у різних умовах роботи. Моделювання добре поєднується з іншими методами і технічними прийомами.

Якщо на показник, що аналізується, здійснюється вплив кількох факторів, потрібно встановити роздільний вплив кожного з них. Для цього застосовують спеціальний метод — елімінування[10, ст.28]. Суть цього методу полягає у тому, що, абстрагуючись від взаємовпливу факторів, послідовно розглядається вплив кожного фактора на результативний показник за незмінності інших факторів. У практиці економічного аналізу застосовують кілька способів елімінування.

Ланцюгові підстановки. З метою визначення факторів будують таблицю, в якій зверху перелічують усі необхідні фактори, починаючи з кількісних і завершуючи якісним.

Таблиця 1.3.1.

Схема виявлення впливу факторів способом ланцюгових підстановок

Номер підстановки та назва фактора | Фактори, які впливають на показник | Добуток факторів | Величина впливу фактора

1-й | 2-й | 3-й | 4-й

Нульова підстановка

Перша підстановка, перший фактор

Друга підстановка, другий фактор

Третя підстановка, третій фактор

Четверта підстановка, Четвертий фактор | П

Ф

Ф

Ф

Ф | П

П

Ф

Ф

Ф | П

П

П

Ф

Ф | П

П

П

П

Ф | ДП

Д1

Д2

Д3

ДФ | -

Д1 – ДП

Д2 – Д1

Д3 – Д2

ДФ – Д3

Примітки

Умовні позначення: П – планові; Ф – фактичні.

1-й, 2-й, 3-й – кількісні фактори, 4-й (останній) – якісний фактор.

Потім наводиться "добуток факторів", або результативний показник, і, нарешті, графа для розрахунку величини впливу факторів. В перший рядок таблиці (нульова підстановка) записують планові, чи базові, показники. Для розрахунку впливу першого фактора проводять зміну його величини з планової (базової) на фактичну, а інші дані залишають незмінними. Різниця між одержаним розрахунковим показником (Д1) і плановим (базовим) ДП становить величину першого фактора. Для розрахунку другого фактора його величину у другій підстановці також замінюють на фактичну величину (перший при цьому тут і далі залишається також на фактичному рівні), а величину впливу фактора, що аналізується, визначають як різницю між першим, другим і розрахунковим показниками. Така процедура заміщення вихідних планових показників на фактичну величину здійснюється доти, доки в останньому рядку не будуть усі фактичні значення факторів, що вивчаються, а їхня величина впливу не буде визначена як відповідна різниця розрахункових добутків факторів.. Такий процес розрахунку наведено в табл.1.3.1.

Отже, за умови дії чотирьох факторів здійснюються чотири підстановки (не враховуючи нульову), величина кожного фактора визначається як різниця між новим розрахунковим показником і попереднім.

Спосіб абсолютних різниць. Розрахунки, які проводяться в таблиці ланцюгових підстановок, можуть бути спрощені, якщо в кожній підстановці змінити абсолютне значення фактора, що розраховується відхиленням його фактичної величини від базової (планової).

Спосіб відносних різниць. Цей спосіб ґрунтується на обчисленні різниць у відсотках. Величина впливу кожного фактора визначається множенням різниці в суміжних індексах (відсотках) на плановий обсяг узагальнюючого показника. Розрахунок потрібно вести табличним або безтабличним способами[10, ст.31].

Хоча всі розглянуті способи елімінування відрізняються методикою розрахунків, проте вони дають однакові наслідки, оскільки ґрунтуються на одному й тому самому принципі. У практиці економічного аналізу найчастіше використовують спосіб абсолютних різниць, найменні трудомісткий і надійний.

Що стосується підрахунків резервів, то, як правило, до кількості резервів можна включати від'ємно діючі фактори.

Крім того, слід пам'ятати, що будь-який розрахунок трьох і більше факторів завжди можна спростити до пошуку двох факторів, один із яких завжди буде кількісний, а другий — якісний. У цьому випадку, якщо застосовувати прийом абсолютних різниць, величина кількісного фактора буде дорівнювати добутку зміни кількісного фактора на планову (незмінну) величину якісного; величина якісного — це добуток зміни якісного фактора на фактичну величину кількісного фактора. Сума впливу цих двох факторів завжди має дорівнювати відхиленню узагальнюючого показника, на який вони сумісно здійснювали дію.

За ознакою предмета методи та прийоми фінансового аналізу традиційно поділяють на такі: аналізи вертикальний, горизонтальний та відносних показників (коефіцієнтів).

Вертикальний аналіз полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо [13, ст.17].

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів) [13, ст.18].

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці 1.3.2., де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів

Аналіз відносних показників. Відомо понад 200 відносних аналітичних показників, які можна розраховувати на основі фінансової звітності. Фінансовий аналітик не повинен намагатися розрахувати все. що можливо. Досвід свідчить, що кілька правильно вибраних коефіцієнтів містять потрібну інформацію. Користь кожного конкретного коефіцієнта суворо визначена метою аналізу. Тому до здійснення аналізу необхідно з'ясувати, з погляду якого користувача він виконується, його мету та регламентовані або рекомендовані кількісні значення показників.

Таблиця 1.3.2.

Класифікація фінансових показників

Сфера застосування | Показники

Обслуго-вування боргу | 1. Коефі-цієнт покриття процентних виплат | 2. Коефіці-єнт покриття боргових зобов'язань | 3. Аналіз грошових потоків

Фінансовий ліверидж | 1. Частка боргу в активах | 2. Частка боргу в капіталі-зації | 3. Співвід-ношення позикового і власного капіталу | 4. Компро-міс між ри-зиком та винагородою

Ліквідність | 1. Коефі-цієнт поточної ліквідності | 2. Коефі-цієнт абсолютної ліквідності | 3. Ліквіда-ційна вар-тість під-приємства | 4. Характе-ристика