тис. дал

тис. дал

тис. дал тис. дал тис. дал

тис. дал тис. дал тис. грн.

тис. грн. тис. грн.

грн.

тис. грн.

тис. грн. |

37500

27050

10722

16328

10450

2868

7582

172847

139970

32877

13,0545

213153" 180276

З метою посилення контролю за надходженням на вітчизняний ринок фальсифікованої продукції в Україні в 1995 р. було запроваджено маркування напоїв акцизними марками. Проте технічна складність цього процесу (відсутність відповідного обладнання, необхідність підготувати поліграфічну базу для виготовлення марок і створити систему забезпечення ними виробників) вимагала тривалої підготовчої роботи і коштів. Тому виробники продукції за власні кошти придбали зарубіжні етикетувальні машини, що дозволило механізувати цей процес. Зокрема, підприємства концерну "Укрспирт" витратили на них 4 млн. дол. Водночас на вітчизняних машинобудівних заводах теж було освоєно виробництво такого обладнання. Практика показала, що на початковому етапі маркування продукції акцизними марками дало позитивні результати: збільши-лись обсяги виробництва продукції та надходжень податків до бюджету. Але надалі "тіньові структури", маючи сучасне поліграфічнв обладнання,налагодили поставку до "тіньового сектора" фальсифікованих марок. Як наслідок, на ринок почала у значних обсягах надходити контрабандна і фальсифікована продукція. Для захисту вітчизняного ринку необхідно було реалізувати комплекс заходів, щоб забезпечити розробку нових підходів до його регулювання і сформувати єдину державну політику у функціонуванні підгалузі.

У 1996 р., для координації роботи спиртової та лікеро-горілчаної промисловості, Урядом було створено державний концерн "Укрспирт" (до цього функції з координації роботи державних підприємств здійснював концерн "Укрспирт" з статусом недержавного), на який покладено обов'язки щодо забезпечення єдиної політики в названих підгалузях. У тому самому році було прийнято Закон України "Про ставки акцизного збору і ввізного мита на спирт етиловий та алкогольні напої", прогресивність якого полягала в тому, що вперше об'єктом оподаткування була не відпускна ціна, а вартість 1л 100-процентного спирту. Реалізація положень цього закону дала вітчизняним виробникам можливість без податкових утисків використовувати у виробництві металізовані етикетки, емальовані гвинтові ковпачки, ексклюзивні пляшки та ін. Щороку асортимент алкогольних виробів оновлювався на третину. Водночас на імпортні напої (зокрема, на горілку), крім акцизного збору в розмірі З ЕКЮ за 1 л 100-процентного спирту, було встановлено ставку ввізного мита в розмірі 7,5 ЕКЮ. Після введення в дію цього закону потік легальної імпортної продукції практично припинився, оскільки вітчизняні виробники дістали можливість конкурувати з імпортними алкогольними продуктами.

Проте багато вітчизняних підприємств підгалузі з іноземними інвестиціями, користуючись встановленими чинним законодавством пільгами для іноземних інвесторів, одержували, нібито, для експорту спирт і алкогольні напої та реалізовували їх на території України, ухиляючись від сплати податків. Такі тенденції до уникнення сплати податків набрали загрозливих масштабів. Було викрито багато корисливих злочинів на підприємствах і в організаціях, які займалися виробництвом і реалізацією спирту та алкогольних напоїв. Частина продукції, що оформлялась як експортна, не вивозилася за межі митної території України і реалізовувалася на внутрішньому ринку. В результаті запровадження митного супроводу спирту та лікеро-горілчаних виробів на експорт, починаючи з 1997 р., недопоставка продукції на митниці призначення припинилася.

У 1997 р. введення фінансової застави в розмірі акцизного збору з боку замовника при імпорті спирту і алкогольних напоїв або їх транзиті територією Російської Федерації спричинило зменшення експорту українського спирту в 5 разів. Основною причиною цього стало те, що вартість застави (яка визначалася сумою податків і зборів при реалізації підакцизної продукції на території Російської Федерації) в декілька разів перевищувала вартість спирту або горілки. Для прикладу: при вартості залізничної цистерни спирту 49 тис. дол., фінансова застава мала становити 233 тис. дол., що у 4,8раза перевищувало вартість самої продукції[29, ст.67].

Внаслідок порушення суб'єктами підприємницької діяльності чинних законодавчих норм і відсутності збуту понад 30 спиртових заводів призупинили виробництво спирту, а залишки нереалізованої продукції становили близько 7 млн. дал спирту. Таке скорочення виробництва продукції та -недостатнє насичення нею ринку негативно позначилися на фінансовому становищі підприємств, які через обмеженість оборотних коштів не змогли розрахуватися з державним бюджетом і поставщиками матеріальних ресурсів.

На кінець 1998 р. виробництво лікеро-горілчаних виробів на державних підприємствах ДК "Укрспирт" скоротилося майже втричі. З метою поліпшення розрахунків з бюджетом було введено порядок стягнення акцизного збору за фактом відвантаження продукції.

Можна вважати, що чинна податкова політика не сприяє розширенню виробництва в спиртовій та лікеро-горілчаній промисловості, а також технічному переоснащенню і соціальному розвитку її підприємств. Отже, при розробці та впровадженні законів ринку щодо збалансованості виробництва продукції та попиту на неї необхідно попередньо здійснювати прогнозну оцінку очікуваних наслідків, особливо при збільшенні податків і, відповідно, цін.

Згідно з Указом Президента України від 18 червня 1998 р., Кабінет Міністрів України постановою від 3 серпня "Про ставки акцизного збору на деякі товари (продукцію)" встановив ставку акцизного збору на етиловий спирт у розмірі 7, ЕКЮ (замість З ЕКЮ) за 1 л 100-процентного спирту. Як наслідок, відпускні ціни на лікеро-горілчані вироби зросли у 2,1 раза, посилилася "тінізація" ринку алкоголю, збільшилися поставки на вітчизняний ринок алкогольних сурогатів, що спричинило значне скорочення ринків збуту. Через це в 1998 р. 72 спиртових і 47 лікеро-горілчаних заводів призупинили свою виробничу діяльність, що, у свою чергу, зумовило різке зменшення надходжень до державного бюджету.

Внаслідок підвищення ставок акцизного збору на лікеро-горілчані вироби в Україні відбулося стрімке падіння випуску алкогольної продукції. Якщо в червні 1998 р. підприємствами ДК "Укрспирт" було вироблено 1426 тис. дал алкогольних напоїв, то вже в листопаді - 349 тис. дал. Відповідно, погіршився стан розрахунків підприємств з бюджетом і знизилась