Для поліпшення ситуації на алкогольному ринку Кабінет Міністрів України прийняв постанову "Про внесення змін до постанови від 3 серпня 1998 року № 1200", якою визначив ставку акцизного збору на етиловий спирт у розмірі 3,5 ЕКЮ (замість 7 ЕКЮ) за 1 л 100-процентного спирту. При цьому не було враховано, що на дату прийняття постанови курс ЕКЮ становив 3,09 грн., тобто сума податку залишилася майже незмінною порівняно з серпнем 1998 р. (при курсі ЕКЮ на той час 2,26). Як наслідок, у 1998 р. обсяг надходжень до державного бюджету акцизного збору від реалізації лікеро-горілчаних виробів скоротився (порівняно з 1997 р.) на 11,5%.

З метою розвитку спиртового і лікеро-горілчаного виробництв, а також збільшення надходжень до державного бюджету 11 грудня 1998 р. Верховна Рада України прийняла Закон "Про внесення змін до деяких законів України щодо ставок акцизного збору і ввізного мита та порядку сплати акцизного збору", яким до 1 липня 1999 р. ставку акцизного збору на етиловий спирт зменшено з 3,5 до 2 ЄВРО за 1 л 100-процентного спирту. Запроваджено також податкові векселі на відстрочення сплати акцизного збору на строк до 90 календарних днів після одержання спирту. Хоча внаслідок тривалого узгодження механізмів реалізації цього закону він був введений у дію лише у квітні 1999 р., все ж до кінця року приріст виробництва лікеро-горілчаних виробів в Україні досяг 5%, а надходжень акцизного збору до бюджету - 10%[29, ст.68].

Фактором, який дестабілізував український ринок алкогольної продукції, було стягнення акцизного збору не а національній, а в іноземній валюті, - при тому, що розмір акцизного збору щокварталу змінювався. Аналіз обсягів виробництва в підгалузі показує: за умови врахування впливу інших факторів, після переходу в березні 2000 р. на розрахунок акцизного збору в національній валюті.воно стало ритмічним.

Оскільки на 1999 р. законом було встановлено ставку акцизного збору на етиловий спирт у розмірі 2 ЄВРО за 1 л 100-процентного спирту на І півріччя і 3 ЄВРО – на II, то прогноз фахівців щодо падіння обсягів виробництва алкогольних напоїв у зв'язку з підвищенням цієї ставки в II півріччі виправдався. Підтримавши клопотання центральних органів виконавчої влади, Верховна Рада України прийняла відповідний закон, яким подовжила строк чинності підвищеної ставки акцизного збору на етиловий спирт до 1 липня 2000 р.

У результаті зниження цін на лікеро-горілчані вироби дещо збільшилося виробництво цієї продукції. Але в ІІ півріччі 2000 р., після підвищення ставок акцизного збору, виробникам не вдалось уникнути падіння його обсягів. Це свідчить, що при настанні рівноваги в системі "попит-пропозиція" на легальному ринку, при нееластич-ному попиті на алкогольні напої та за умови функціонування потужного "тіньового ринку підвищення цін спричиняє зменшення обсягів виробництва легальної продукції та відповідне збільшення оборотів "тіньового ринку".

Розрахунки показують, що втрати бюджету від зміни ставок акцизного збору на лікеро-горілчані вироби з 1 липня 2000 р. становиш 42 млн.грн. Слід зауважити, що до цього розрахунку не було включено втрати підприємств суміжних галузей (виробників етилового спирту, тари та упаковки, торговельних і транспортних організацій тощо); а також -відрахування підприємств—виробників алкогольної продукції на заробітну плату, до інноваційного фонду та податку на прибуток. Ці підприємства скоротили робочі місця і тим самим відповідно зменшили виплати заробітної плати, що, в свою чергу; погіршило купівельну спроможність населення. На обіг оборотних коштів підприємств негативно впливає механізм сплати ПДВ, який передбачає вилучення до бюджету доданої вартості, створеної на всіх стадіях виробництва. Фактично ПДВ перетворився на податокз обороту, оскільки нараховується на весь обсяг реалізованої продукції. Внаслідок кризи платежів реалізація продукції ускладнюється тим, що підприємство-виробник не може за рахунок виручки відшкодувати ПДВ, закладений у ціну. Водночас, купуючи сировину, енергоресурси і матеріали, надаючи послуги і оплачуючи їх вартість, до якої входить і ПДВ, підприємство тим самим кредитує державу, відтягуючи для цього свої мізерні оборотні кошти. Поряд з тим, на фінансове становище підприємств негативно впливають інфляційні процеси.

У цьому контексті можна зауважити, що у спиртовій та лікеро-горілчаній підгалузях на відпускну ціну продукції діє велике податкове навантаження. Наприклад, станом на 1 січня 2001 р., при відпускній ціні 1 пляшки горілки місткістю 0,5 л у 4,85 грн., акцизний збір становив 3,2, а ПДВ - 0,81 грн.

Таким чином, у 1999-2000 рр. невідповідність між цінами на продукцію і купівельною спроможністю споживачів призвела до скорочення обсягів легального виробництва лікеро-горілчаних виробів у країні з 23,1 млн. до 20,5 млн. дал. Аналіз показує, що зміна обсягів виробництва продукції спиртової та лікеро-горілчаної лідгалузей та податкова заборгованість їх підприємств, у свою чергу, характеризують незадовільний стан відповідної нормативної бази, недосконалість умов функціонування алкогольного ринку в Україні та розрахунків за їх продукцію. Розмір ставок акцизного збору на алкогольні напої повинен ув'язуватися з купівельною спроможністю населення, оскільки високі податки на ці вироби призводять до "тінізації" їх ринку і витіснення лікеро-горілчаної продукції, виготовленої на підприємствах, а легального ринку сурогатами. Отже, зміні податкових ставок має передувати прогнозування її можливих соціально-економічних наслідків.

До