Контрольна на тему:
Ринкове господарство, як невід’ємний компонент товарного виробництва. Товарне виробництво – об’єктивна основа розвитку підприємства. Сутність ринкової інфраструктури та її роль у розвитку підприємства.
1. Ринкове господарство, як невід’ємний компонент товарного виробництва. 2. Товарне виробництво – об’єктивна основа розвитку підприємства. 3. Сутність ринкової інфраструктури та її роль у розвитку підприємства.
Ринкове господарство – суспільна форма організацій економіки, заснована на товарному виробництві, що забезпечує взаємодію між виробником і споживачем через ринок.
У сучасній науковій і навчальній літературі, в політичних й законодавчих документах поняття „ринок”, „ринкове господарство”, „ринкова економіка” вживаються, як тотожні, однозначні. Слід, однак ,мати на увазі, що за всієї спорідненості цих понять у змісті є певні відмінності.
Ринкове господарство – це структура (середовище), у межах якого відтворюються й панують відносини та зв’язки товарного виробництва.
З одного боку ринкове господарство ототожнюється з процесом товарного виробництва, з другого – товарне виробництво, в свою чергу, є такою організацією господарства, коли продукти виробляються для обміну, куплі-продажу.
Поняття ринкового господарства є багатомірним. Воно містить багато складових – сферу товарного виробництва; сферу обміну; сукупність актів куплі - продажу і збалансування попиту і пропозиції у процесі розширеного відтворення. Виходячи з цього, можна вважати, що ринок є складовою частиною ринкового господарства, через механізм якого перетворюються на реальність товарно - грошові відносини. Формуючи конкурентне середовище, ринок виступає ефективним організатором товарного виробництва.
Крім виробництва і споживання економічного продукту потрібна сукупність дій, які забезпечують просування продукту від виробника до споживача.
Сферу діяльності, пов’язану з розподілом, обміном економічного продукту, його рух від виробників до споживачів, називають сферою обігу.
Це сфера – шлях продукту від „воріт” підприємства (фірми), що його виробило, до „столу” споживача. При цьому мається на увазі не тільки транспортування, а й перехід власності на продукт з одних рук до інших, продаж його однією особою і купівля іншою.
Товарний обіг – це обмін продуктів праці за посередництвом грошей у формі куплі-продажу.
Товарний обіг складається з куплі-продажу засобів виробництва, предметів споживання, а також матеріальних послуг. Природно, що купівля-продаж товарів (або обмін) передбачає ринок.
На ринку, як правило, виступають дві головні діючі особи: продавці та покупці. Між ними і встановлюються відносини купівлі-продажу. Розглянемо як продав і покупців трьох головних суб’єктів економіки – державу, підприємства (фірми) і населення у вигляді домашніх господарств. Їхні товарно-грошові відносини через ринок, на якому вони виступають і в ролі продавця, і в ролі покупця. Подано на рис. 36.
Підприємства (фірми)
Засоби виробництва,
споживчі товари, послуги, майно, гроші, цінні папери | | Держава
Природні ресурси,
державне майно, послуги,
майно, гроші, цінні папери | Населення
Трудові ресурси, особисте
майно, послуги, майно,
гроші, цінні папери
Ринок
Підприємства (фірми)
Природні ресурси, трудові ресурси, засоби виробництва,
гроші, цінні папери | Держава
Продукція держзамовлень,
трудові ресурси, послуги,
гроші, цінні папери | Населення
Споживчі товари, послуги,
засоби виробництва,
майно, гроші, цінні папери
Рис. 36. Головні суб’єкти економічних відносин
Кожний з трьох суб’єктів товарно-грошових відносин постає на ринок товари, що є їхньою власністю. Підприємства продають передусім вироблені ними засоби виробництва, які мають придбати інші покупці (держава, підприємства, населення). Вони реалізують також споживчі товари і послуги, якими користується переважно населення.
Держава має можливість поставляти на ринок природні, паливно-енергетичні ресурси, що є у її розпорядженні, а також надає державні платні послуги (оренда землю тощо) і державне майно (під час аукціонів у процесі приватизації).
Головний товар, який продає на ринку праці населення, є його робоча сила. Водночас населення може торгувати на ринку різними товарами, які йому належать.
Усі три суб’єкти ринкових відносин можуть продавати цінні папери у вигляді акцій, облігацій, векселів. І держава, і підприємства, і населення використовують на ринку гроші як засіб оплати за куплені товари і отримують їх у вигляді платежу за реалізований товар. Різниця полягає лише в тому, які це розрахунки: готівкові чи безготівкові.
Держава як покупець придбаває на ринку в населення робочу силу для використання на державній службі. У підприємств вона купує замовлені товари і послуги, потрібні для задоволення загальнодержавних потреб.
Отже, те що на схемі позначено одним словом „Ринок”, фактично є сукупністю численних видів товарно-грошових відносин, які характеризують ринкове господарство в цілому.
У будь-якому суспільстві важливі економічні проблеми вирішуються по-різному. Історії суспільного розвитку відомі такі три типи організацій економіки: проста (традиційна) система, командна система, ринкова система.
Господарство зо простою (традиційною) системою у початкові періоди історії розвивалося на основі інстинкту, звичаїв, традицій. Однак і тепер у деяких економічно слаборозвинених, відсталих народностей діють господарські рішення, засновані на звичаях і традиціях. Ці традиції передаються з покоління в покоління. Освячені часом і підтримувані спеціальними ритуалами звичаї визначають засоби праці, обмін , розподіл і споживання вироблених продуктів. Введення сучасних наукових і технічних досягнень у господарське життя таких традиційних систем обмежено, оскільки суперечить стародавнім традиціям та релігійним устоям.
Які передумови з погляду історії та логіки необхідні для того, щоб виникли ринкові відносини?
По-перше, продавці товару повинні бути його власниками. Перетворення товарного обміну на регулярне явище тісно пов’язано з поширенням приватної власності. Вона надає право розпорядження готової продукції, створюючи особисту зацікавленість у здешевленні виробництва товарів, високій якості їх та поліпшенні споживчих властивостей. Крім того. Приватна власність стимулює відповідальність та
