технологічні інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.
Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина централізованих вкладень буде зменшуватися.[50]
Інвестиційні можливості більшості суб'єктів господарювання обмежені і до того ж зменшуються. Останній етап сучасного відновлення українських підприємств завершився 10 років назад. В нинішній час їхній знос досяг катастрофічної відмітки. В середньому за 1991 - 1995 роки знос ОВФ значно посилився і знаходиться в розмірах 35 - 50%, при тому, що основні фонди не збільшуються, а скорочуються. Відсутність оборотних коштів і дуже малі розміри прибутку обмежують можливості відновлення процесу відтворення.[50]
Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.
Враховуючи те, що лізинг пов'язаний з вкладанням ресурсів на тривалий термін, необхідно враховувати економічну ситуацію, що склалася в країні. Хочеться відзначити, що Україна вступила в фазу стабілізації економіки. Про це свідчать такі дані: падіння темпів інфляції (0.7%-серпень 1997 року); стабілізація грошової одиниці, здешевлення кредитів, зростання обсягу виробництва в деяких галузях народного господарства (чорна металургія, ПЕК), часткове рішення проблем по зменшенню заборгованості по заробітній платі і ін.
Все це повинно сприяти розвитку лізингових відносин в Україні.
ВИСНОВКИ
В умовах інвестиційної кризи, що в Україні прийняла майже чи не найбільш гострі форми серед країн СНД, цілком закономірний той всебічний інтерес, що виявляється до специфічної форми економіко-правових відносин, що отримала збірне найменування "лізингу".
Являючись продуктом розвитку в умовах постіндустріального суспільства, з характерними для нього високорозвиненими відносинами ринкової економіки ("розширеної форми людського співробітництва", користуючись термінологією Фридриха Хайека), традиційних форм позики і оренди, фінансовий лізинг став однією з найбільш перспективних форм діалектичого вирішення протиріч відношення власності і інвестиційного нагромадження.
Такий альтернативний засіб інвестування як одержання і використання іноземних кредитів має ряд негативних факторів, значна частина коштів спрямовується на покриття поточних витрат, дефіциту державного бюджету, а не на інвестування виробництва і його технологічне відновлення. До того ж іноземні кредити збільшують зовнішній борг і на його обслуговування витрачаються значні валютні кошти. Витрати консолідованого бюджету України на 1997 рік по обслуговуванню державного боргу склали 6.2% всіх витрат.
Враховуючи ситуацію з іноземними кредитами і інвестиціями, а також ситуацію, що склалася на вітчизняному ринку довгострокових кредитів (по них дуже високі проценти і їх практично ніхто не надає), саме лізинг може стати єдиною формою довгострокового кредитування в Україні в найближчий час.
На даний момент в Україні розглядається проблема розвитку лізингу, тому що це давно розповсюджений на Заході фінансовий інструмент, сприятливий мобілізації коштів для інвестицій, а також він забезпечує гарантоване використання інвестиційних ресурсів з метою реконструкції і розвитку виробництва.
Однією з основних форм подолання проблем відсутності інвестиційних коштів є лізинг, в т. ч. і міжнародний.
Можна констатувати, що в нинішній час Україна є сировинним придатком розвинутих країн світу (нацією забезпечення) і тому однією з першочергових задач економічної політики повинна бути задача виходу України на рівень технологічної нації. Для цього необхідні технологічні інвестиції, що можуть бути отримані з допомогою міжнародного лізингу.
Україна повинна скористуватися лізингом для вирішення своїх інвестиційних проблем. Інвестиційному ринку України характерно зменшення капіталовкладеннь, що відбувається швидше, ніж спад виробництва. В умовах дефіциту бюджету державні кошти обмежені. На 1996 рік дефіцит державного бюджету склав 4.5% ВВП, це свідчить про те, що частина централізованих вкладень буде зменшуватися.
Лізинг створює економічні вигоди всім учасникам лізингової операції. Так, підприємству - постачальнику гарантується збут продукції і своєчасне одержання грошових коштів для здійснення розрахунків з бюджетними робітниками і направлення їх на виробничий розвиток.
Вирішення вище зазначених проблем, що ускладнюють ефективність і мобільність регулювання лізингових відносин, врахування переваг регулювання лізингових операцій в інших країнах, приєднання України до Конвенції про міжнародний фінансовий лізинг, всебічна підпримка розвитку лізингу з боку держави дадуть Україні змогу вирішити значну кількість проблем, пов`язаних з інвестуванням і залученням коштів.
Список використаної літератури:
Про банки і банківську діяльність: Закон України від 20 березня 1991 року //Закон України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 285.
Про власність: Закон України від 7 лютого 1991 року // Закон України. —Т. 1. —К., 1996. —С. 173.
Про лізинг: Закон України від 16 грудня 1997 року // Закон України. - Т. 3. - К.,1998. - С. 144-151
Про підприємництво: Закон України від 7 лютого 1991 року //Закони України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 191.
Про підприємства в Україні: Закон України від 27 берез-ня 1991 року //Закони України. —Т. 1.—К., 1996. — С. 310.
Про оподаткування прибутку піприємств: Закон України від 22.05.97 р. № 283/97- ВР
Бирман. Г., Шмидт С. Экономический анализ инвестиционных проектов /Пер. с англ. под ред. Л .Белых. — М.: ЮНИТИ. — 1997. — С. 279—307.
Бутнік-Сіверський О. Ринковий механізм господарвання. — К.: Компас, 1995. — 246 с.
Внукова Н., Ольховиков О. Мир лизинга. — X.: Основа, 1994. — 223 с.
Голощапов В., Комаровский В., Новичихин В. и др. Развитие лизинга в капиталистических и социалисти-ческих странах: Обзорная информация. — Серия 2. Экономика и организация материально-технического снабжения. — М.: ЦНИИТЭИМС, 1989. — Вып. 8. — С. 44.
Кабатова