Міжнародний центр із врегулювання інвестиційних суперечок (МЦВІС) був заснований у 1966 р. і призначений для сприяння зростанню потоків міжнародних інвестицій через надання послуг по арбітражному розгляду і врегулю-ванню суперечок між урядами і іноземними інвесторами, надання консультативних послуг, проведення наукових до-сліджень, надання інформації про інвестиційне законодав-ство. Послугами МЦВІС сьогодні користуються 119 країн — членів цієї організації.

Основним мотивом вступу країн до МВФ і Світового бан-ку є можливість одержати зовнішні кредити та позики на більш сприятливих умовах порівняно з тими, що існують на міжнародних валютних ринках, як додаткові важливі валютні ресурси для врегулювання своєї заборгованості, для забезпе-чення рівноваги платіжного балансу. Крім цього, названі країни можуть брати участь у конкурсних проектах зі спо-рудження різних об'єктів у інших країнах, що також відкриває додаткові можливості.

Членство в цих організаціях накладає на їх учасників певні зобов'язання. Учасники повинні ставити до відома ці орга-нізації про обраний країною правовий режим курсу націо-нальної валюти та про всі зміни в ньому, уникати маніпулю-вань валютними курсами або міжнародною валютною систе-мою для врегулювання свого платіжного балансу та одер-жання несправедливих переваг над іншими країнами-члена-ми, прагнути до відміни валютних обмежень та не запрова-джувати нові, створювати умови для запровадження конвертованості національної валюти, в будь-який час країни ма-ють бути готовими надати повну інформацію про стан своєї економіки з ряду показників.

Специфічною міжнародною валютно-фінансовою органі-зацією є заснований у 1930 р. Банк міжнародних розра-хунків (БМР) з головною конторою у місті Базелі (Швейца-рія). Він був створений як акціонерне товариство централь-ними банками Бельгії, Великої Британії, Німеччини, Італії, Франції, Японії і групою банків США. Його статутний капітал формується за рахунок продажу акцій центральним банкам країн-учасниць та на відкритому валютному ринку. Від-повідно до Гаазької угоди одночасно він був заснований як міжнародна організація, діяльність якої регулюється міжна-родним правом і яка користується привілеями й імунітетами, необхідними для виконання своїх функцій. Банк не є об'єк-том швейцарського законодавства про компанії. Фактично Банк міжнародних розрахунків має статус міжнародного бан-ку, який координує дії національних центральних банків.

Членами БМР е 33 країни Європи, Азії, США та ПАР. Згідно із Статутом на Банк міжнародних розрахунків покладено дві основні функції: сприяти співробітництву між централь-ними банками, забезпечувати сприятливі умови для міжна-родних фінансових операцій, діяти як довірена особа або агент у проведенні міжнародних розрахунків своїх членів.

Свою основну функцію координатора центральних банків провідних розвинутих країн БМР успішно виконує і сьогодні. Він об'єднує центральні банки 33 країн, в основному євро-пейських. Крім цього, він здійснює розрахунки між країна-ми — членами Економічного і Валютного союзу, виконує функції депозитарію Депозит (вклад) — певна сума коштів, зарахованих або переданих для зарахування на рахунок фізичної чи юридичної особи, якими банк може розпоряджатися на свій розсуд певний час залежно від типу депозит-ного сертифіката, одержаного клієнтом. Останній може бути строковим, коли одержання вкладеної суми і розмір відсотка зумовлюються певним терміном, і до запитання, коли клієнт банку в будь-який час може вилучити всю суму чи певну її частку при пред'явленні депозитного сертифіката.

Європейського об'єднання вугілля і сталі (ЄОВС), здійснює операції за дорученням Організації економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР).

Отже, Банк міжнародних розрахунків активно сприяє міжнародному регулюванню валютно-кредитних відносин. Банк виконує такі операції:*

купівлю-продаж і зберігання золота;*

депозитно-позичкові операції з центральними банками;*

прийом урядових вкладів за особливими угодами;*

операції з валютою і цінними паперами (крім акцій);*

операції на світових ринках (валют, позик, цінних па-перів, золота) як агента або кореспондента центральних банків;*

підписання угод з центральними банками з метою спри-яння взаємним міжнародним розрахункам.

Головне джерело засобів БМР — короткострокові вклади (до трьох місяців) центральних банків в іноземній валюті або золоті.

Найвищим органом БМР є загальні збори, які скликаються щороку з представників центральних банків країн — акціоне-рів Банку, голоси яких розподіляються пропорційно до кіль-кості їх акцій. Поточними справами керує Рада директорів.

Цікавою специфікою Банку є, з одного боку, сувора кон-фіденційність його діяльності, а з другого — той незаперечний факт, що за роки свого існування він перетворився на про-відний інформаційно-дослідний центр аналізу важливіших сучасних проблем розвитку міжнародних валютно-фінансо-вих відносин. Його річні звіти — одне з найавторитетніших видань у фінансовому світі. Часто рекомендації БМР, підготовлені на базі консенсусу, у валютно-фінансовій сфері мають більше значення, ніж деякі міждержавні або наднаціональні рішення.

БМР відіграв велику роль в організації міжнародного ва-лютного співробітництва, оскільки брав участь в роботі органів Міжнародного валютного фонду та інших міжнародних і регіональних органах з питань функціонування світової ва-лютної системи.

Банк міжнародних розрахунків — велика світова валют-но-кредитна організація як за кількістю учасників, так і за характером діяльності. Адже БМР — міжнародний банк центральних банків, агент і розпорядник у різних міжнарод-них валютно-розрахункових та фінансових операціях, центр економічних досліджень і форумів міжнародного валютно-кредитного співробітництва.

ВИСНОВОК

Стрімке зростання світового фінансового ринку в ос-танні десятиліття, істотне збільшення прямих іноземних інвестицій піс-ля ІІ світової війни, мексиканська фінансова криза 1994 р., азійська криза 1998 р. привернули пильну увагу аналітиків, науковців, керівних кіл міжнародних валют-но-фінансових організацій до необхідності подальшого удосконалення сучасної міжнародної валютної системи. Початок широкої дискусії з цих питань було покладено гід час відзначення 50-річчя від дня ство-рення Бретгон-Вудської валютної системи, заснування Міжнародного валютного фонду та Міжнародного банку реконструкції і розвитку.

Суть пропозицій щодо реформування існуючих структур міжна-родної валютної системи зводиться, по-перше, до більш повної і все-бічної гармонізації внутрішньої макроекономічної та