В березні 1997 у Києві був відкритий Документаційний Центр ЄС. Одне із завдань цього Центру сприяти реформуванню українського законодавства відповідно до європейських стандартів. Таким чином вже можна відчути “присутність” ЄС в нашій державі.

Як вже зазначалось вище, із 1 березня 1998 року почала діяти Угода про партнерство України з ЄС, що вивела взаємовідносини двох сторін на якісно новий щабель відкриття для України перспективу асоційованого членства в ЄС.

Без сумніву, Європа готова до співпраці із Україною. Україна для ЄС виступає стратегічним партнером, перш за все внаслідок спільних сфер інтересів: безпека та мир на континенті, економічна співпраця, культурні зв’язки та ін.

Які можливі подальші кроки України на шляху інтеграції до європейських структур?

Перший варіант. Поглиблення співпраці відповідно до Угоди про партнерство та співробітництво з ЄС, використовуючи її економічні положення та створення зони вільної торгівлі вже в 1999/2000 рр. Цей варіант має всі підстави для успішного втілення в життя лише з однією умовою: Україна подолає економічний спад і досягне стабілізції своєї економіки, водночас, продовжуючи курс реформ.

Другий варіант. Тісна співпраця України з ЄС в галузі зовнішньої політики, повноправної участі в ОБСЄ, РЄ, ЦЄІ, тісної співпраці із НАТО та ЗЄС і подальших кроків взаємодії із європейськими структурами, Україна цілком реально зможе отримати статус асоціативного партнера ЄС. В разі підйому своєї економіки, це “часткове асоційоване членство в ЄС у полічній сфері” Україна здатна перетворити на повноцінне.

Третій варіант. Цей варіант спирається на негативні тенденції розвитку Української держави, і хотілось би зазначити, що він повинен залишитись тільки на папері, не дивлячись на реальні можливості його втілення. Внаслідок нестабільності та соціальних протиріч ще протягом 5-10 років ЄС втратить інтерес до підтримки України. Держава, яка є неконкурентноспроможною на європейському та світовому ринках, держава-споживач застарілої техніки та неякісних товарів, держава із низьким життєвим рівнем населення і мінімальним рівнем свободи особистості не зможе бути рівним партнером Євросоюзу. Така держава врешті-решт перетвориться на сировинний придаток для розвинутих країн та джерело дешевої робочої сили. Будемо сподіватися, що цей сценарій ніколи не спіткає Україну.

Запропоновані варіанти можливих взаємовідносин України з ЄС можути мати своє продовження. Кожен з них більшою мірою залежить від самої України, ніж країн ЄС. Хотілось би сподіватись, що слова Президента Л. Кучми, з виступу на засіданні Асамблеї ЗЄС в 1996: “... питання інтеграції України в європейські структури не є питанням вибору, а це тільки питання часу” стануть реальністю вже в найближчому майбутньому.

Подальші темпи процесу інтеграції України до європейських структур в руках народу України, його бажанні та праці.

Література

1. Вектори української дипломатії // Політика і час. – Київ, 1995.-

№10. – с. 3-9.

2. Горбулін В. Сценарії наближення україни та Польщі до

Європейського Союзу мають багато складових // Урядовий

кур’єр. – 24 травня 1997р. – с.2.

3. Ігрошкін Г. Об’єднана Європа: що там нас чекає // Політика і час. – 1995. - №7 – с.3-10.

4. Євангелос С. До ЄС не так далеко, якщо прискорити ходу // Віче. –

Київ, 1996.- № 12.-с.102-111.

5. Круглашов А.М. Україна та Європейський Союз: ностальгія за майбутністю // Політичні студії. – Чернівці, 1997. – с.40-49.

6. Кучма Л.Д. Нова архітектура в Европі неможлива без України // Політика і час. – 1996. - №7. – с.3-7.

7. Кучма Л.Д. Україна на шляху до Європи // Політика і час. – 1995. - №7. – с.3-6.

8. Opinion on EC relations with the countries of Сentral and Eastern Europe // OJ. – 1991. – 339/44-64. – Brussels.

9. Proposal for a Council and Comission Decision at the Сonclusion of the Partnership and Сooperation Agreement between the European Commities and their Member States of the One Part, and Ukraine, of the Other Part. – COM (94). - 226final. – Brussels.

10. Якемчук Р. Україна і Європейський Союз // Сучасність.-1997.- №10. – с.95 – 99.